Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №129/1938/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 129/1938/25

Провадження № 22-ц/801/835/2026

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 рокуСправа № 129/1938/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Ходакової М.Г.

позивач: ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.02.2026 року, постановлену під головуванням судді Бондар О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення з її вини дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Гайсинського районного суду від 17.06.2025 року забезпечено вказаний позов, накладено арешт на житлову квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

Ухвалою Гайсинського районного суду від 09.02.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у вказаній цивільній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначену ухвалу скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а у справі постановити нову ухвалу, якою задовольнити її клопотання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Гайсинського районного суду від 17.06.2025 року. Вказала, що суд розглянув вищезазначене клопотання за відсутності сторони, яка його подала, заявник був позбавлений можливості надати пояснення та підтримати доводи клопотання. Крім того, суд не надав належної оцінки тому, що ринкова вартість квартири станом на 26.09.2025 року становить 989 336 грн, тоді як сума позовних вимог складає 597 036,69 грн, що свідчить про диспропорційність застосованого заходу забезпечення позову. Також у своїй ухвалі суд не встановив наявності ризиків відчуження майна або ухилення від виконання можливого рішення суду, що є необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними .

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає ,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою суду від 05.06.2025 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Гайсинського районного суду від 04.06.2025 року відповідачку визнано винною у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок її винних дій пошкоджено автомобіль ОСОБА_1 .

Розмір заподіяної в результаті ДТП ОСОБА_1 шкоди складає 418 026,69 грн (різниця між ринковою вартістю т/з КТЗ INFINITI QX30, р.н. НОМЕР_1 на дату у непошкодженому стані та ринковою вартістю на дату проведення оцінки),що підтверджено висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження №3103Д/25 від 08.04.2025 року, (а.с.21)

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 17.06.2025 року вказаний позов було забезпечено накладенням арешту на житлову квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 994985412104(том 2, а.с.36)

При подачі клопотання про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 зазначила адресу свого місця проживання: АДРЕСА_2 , а тому її твердження про те, що обтяжена квартира є її єдиним житлом, не доведені належними доказами. (том 2 а.с.76)

Постановляючи ухвалу, суд виходив із того, відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, а доводи клопотання є необґрунтованими. Крім того, матеріали справи містять докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а твердження ОСОБА_2 про те, що арештована квартира є її єдиним житлом, належними доказами не підтверджені, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову і відмовив у задоволенні клопотання.

Колегія суддів, вважає ,що суд вірно встановив обставини щодо оскаржуваної ухвали , вірно застосував норми права та практику Верховного Суду із застосування норм права у цих правовідносинах ,внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідачки про скасування заходів забезпечення позову у вказаній справі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо безпідставного застосування судом заходів забезпечення позову через явну неспівмірність між вартістю майна( 989 336 грн) та розміром позовних вимог (597 036,69 грн), а також не встановлення жодних належних і доведених ризиків відчуження майна чи ухилення від виконання рішення суду, є необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Верховного суду від 06.08.2025 року у справі № 759/22148/24 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частинами 1,4,9 ст.158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову. Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Як вбачається ,відповідач оскаржує ухвалу суду про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, мотивуючи доводи апеляційної скарги аргументами щодо незаконності раніше постановленої судом ухвали про забезпечення позову.

Разом із тим, ці аргументи є такими, що не заслуговують на увагу і не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки ухвала суду про забезпечення позову згідно ст. 353 ЦПК України є окремим об`єктом апеляційного оскарження ,на яку відповідач скаргу не подавала.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.

На підтвердження доводів скарги щодо неврахування судом відсутності ризиків відчуження вказаної квартири та того, що квартира на яку накладено арешт, є її єдиним житлом, ОСОБА_2 належних і допустимих доказів не надала .В той же час із договору купівлі- продажу квартири від 12.09.2016 року вбачається, що забезпечена квартира не є єдиним її житлом, оскільки у її власності з 2016 року знаходиться квартира АДРЕСА_3 , що спростовує її аргументи щодо цього і вказує на відсутність підстав для скасування вжитих заходів.

Доводи апеляційної скарги про те, що ринкова вартість квартири станом на 26.09.2025 року становить 989 336 грн, тоді як сума позовних вимог складає 597 036,69 грн, що є неспівмірним, не заслуговують на увагу.

У матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу квартири від 12.09.2016 року, згідно з яким ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 за 17 962 грн. ,а на підтвердження своєї позиції щодо різниці між позовними вимогами та ринковою вартістю арештованого майна, яка не є загальновідомим фактом і потребує доведення, доказів також не надала.

Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду першої інстанції не спростовують і не є підставою для скасування правильного і обгрунтованого судового рішення про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

Вагомих доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали , апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає обставинам справи, постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права ,а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.02.2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук