Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №132/3785/20 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/3785/20

Провадження № 22-ц/801/770/2026

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуСправа № 132/3785/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

за участі секретаря судового засідання Литвин Ю.О., представника ОСОБА_1 – адвоката Геращенко Т.В., представника ОСОБА_2 – адвоката Левицької О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення від 02 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності.

16 січня 2026 року представником ОСОБА_1 – адвокатом Геращенко Т.В. подано заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 16 січня 2026 року провадження у справі закрито в зв`язку з відмовою позивача від позову.

22.01.2026 р. на адресу суду від представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвоката Левицької О.І., через систему «Електронний суд», надійшло клопотання про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_2 в розмірі 66 000,00 грн, на користь ОСОБА_3 – 49 500,00 грн.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвоката Левицької О.І. про стягнення витрат на правничу допомогу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 66000,00 грн та на користь ОСОБА_3 в розмірі 49 500 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача – адвокат Геращенко Т.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Встановлено, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 16 січня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності - закрито в зв`язку з відмовою позивача від позову.

Представництво інтересів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснювалось адвокатом Медончак М.М. на підставі договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2021 року в період з 20.01.2021 року по 10.05.2022 року. Відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів від 20.01.2021 року відповідачами за послуги адвоката було сплачено по 10 000 грн.

В період з 12.05.2022 року по 20.11.2025 року інтереси відповідачів у суді представляв адвокат Верещак В.М. відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.05.2022 року. На виконання умов договору ОСОБА_2 було сплачено адвокату 25 000 грн, що підтверджується розрахунковою квитанцією № 13-05/22 від 13.05.2022 року (т. 4 а.с. 84) та ОСОБА_3 було сплачено 25 000 грн, що підтверджується розрахунковою квитанцією № 12-05/22 від 12.05.2022 року (т. 4 а.с. 83).

Відповідно до акту-звіту прийому-передачі наданої правової допомоги від 20.11.2025 року визначена остаточна сума витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_3 в розмірі 34 500 грн (т.4 а.с. 81) та ОСОБА_2 в розмірі 51 000 грн (т. 4 а.с. 82).

Відповідно до договорів про надання правової (правничої) допомоги від 17 грудня 2025 року у період з 17.12.2025 року по 16.01.2026 року інтереси відповідачів у суді представляла адвокат Левицька О.І.

На виконання договорів ОСОБА_2 відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.01.2026 року було сплачено адвокату 10000 грн (т. 4 а.с. 94) та ОСОБА_3 було сплачено адвокату 10 000 грн (т. 4 а.с. 93).

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення витрат, оскільки відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, так як звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання своїми процесуальними правами, її дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов`язок відшкодувати понесені відповідачами витрати на правову допомогу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або наявністю публічного інтересу до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін та можливого впливу її вирішення на репутацію сторони.

Згідно з частиною 3 статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі закрито у зв`язку з поданням позивачкою заяви про відмову від позову, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстав для відмови у стягненні з позивачки витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.

За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом Медончак М.М. відповідачами було надано ордеру про надання правничої допомоги (т. 1 а.с. 97-98), копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021 року, укладеного між адвокатом Медончак М.М. та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 99-100); копії квитанції до прибуткових касових ордерів від 20.01.2021 року на суму по 5 000 грн (а.с. 99).

На підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом Верещаком В.М. відповідачами було надано ордер про надання правничої допомоги, копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.05.2022 року, укладеного між адвокатом Верещаком В.М. та ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 77) та копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.05.2022 року, укладеного між адвокатом Верещаком В.М. та ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 79); копію розрахункової квитанції № 13-05/22 від 13.05.2022 року, згідно якої ОСОБА_2 сплатила адвокату 25 000 грн (т. 4 а.с. 84) копію розрахункової квитанції № 12-05/22 від 12.05.2022 року, згідно якої Гедзун В.А. сплатив адвокату 25 000 грн (т. 4 а.с. 83), копії актів-звітів прийому-передачі наданої правової допомоги від 20.11.2025 року (т. 4 а.с. 81,82).

Також на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом Левицькою О.І. відповідачами було надано ордер про надання правничої допомоги, копію договору про надання правничої допомоги від 17.12.2025 року, укладеного між адвокатом Левицькою О.І. та ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 85-86) та копію договору про надання правничої допомоги від 17.12.2025 року, укладеного між адвокатом Левицькою О.І. та ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 87-88); копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 (т. 4 а.с. 89); копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 (т. 4 а.с. 90); копії актів приймання-виконаних робіт від 20.01.2026 року (т. 4 а.с. 91,92) та квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.01.2026 року (т. 4 а.с. 93,94).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23 (провадження № 61-15625св23) викладений висновок, що в разі недотримання вимог частини 4 статті 141 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів встановила, що наведені витрати відповідача на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та відповідають критерію розумності.

Апеляційний суд враховує характер спору, тривалість розгляду справи (дана справа перебувала в провадженні понад 5 років), необхідність представництва інтересів відповідача у суді, участь представників відповідачів у великій кількості судових засідань, а тому вважає, шо розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 66 000 грн на користь ОСОБА_2 та 49500 грн на користь ОСОБА_3 є документально підтвердженим та співмірним обсягу виконаної адвокатами роботи, а також не має надмірного характеру за такий тривалий час розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 66 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук