Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №457/1970/24 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1970/24

провадження №2/457/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі : головуючого судді Грицьківа В.Т.

з участю секретаря Ринди О.О.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Трускавцi цивiльну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу квартири. З врахуванням відмови від позову ОСОБА_7 та збільшення позовних вимог ОСОБА_8 , останній просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь кошти за договором купівлі-продажу квартири, які він не отримав у розмірі 754 723, 98 грн., з яких 339 248,00 грн. - сума основного боргу, 338 986,03 грн. - інфляційні втрати, 76 489,95 грн. - три відсотка річних від простроченої суми та судові витрати.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що частки у квартирі АДРЕСА_1 належали: ОСОБА_6 – 1\4 ід. ч., ОСОБА_5 - 3/8 ід.ч, ОСОБА_9 - 3/8 ід.ч. 24 травня 2017 року він дав довіреність на продаж своєї частки у квартирі АДРЕСА_1 своїй бабці, відповідачці у справі ОСОБА_3 . 12 червня 2017 року приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Іванна Кенц-Березюк посвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , реєстр, номер 391. Покупцем квартири виступила ОСОБА_4 . Однак належні йому кошти від продажу квартири у розмірі 339 248,00 грн. він не отримав, тому просить вищевказану суму, інфляційні втрати, три відсотка річних та судові витрати стягнути з відповідачів солідарно, оскільки відповідачка ОСОБА_3 не виконала умови договору доручення і не передала йому кошти, також йому відомо, що вказані кошти взяв відповідач ОСОБА_10 .

Відповідач ОСОБА_11 подав відзив на позов та на заяву про збільшення позовних вимог, в яких позову не визнав та зазначив, що жодних коштів від ОСОБА_1 він ніколи не отримував. Також не брав для своїх потреб під якісь зобов`язання жодних коштів, які належали ОСОБА_12 , в тому числі - від продажу його частки у квартирі. Усі твердження позивача з цього приводу є надуманими і не відповідають дійсності, вони також нічим не підтверджені. Письмові показання членів родини, підписи яких засвідчено нотаріально, які вказують на те, що нібито між братами було укладено якусь “угоду”, анульовані (за виключенням позивача та його дружини) у тому ж порядку. Крім цього вони не можуть братися судом до уваги, оскільки показання свідків беруться безпосередньо в судовому засіданні. Крім цього така усна і так звана угода не може мати юридичної сили та наслідків, оскільки вона є нікчемною. Даний позов не підлягає задоволенню ще й з тих причин, що кошти, які були виручені від продажу квартири, були використані позивачем (в тому числі за його розпорядженням) на завершення будівництва будинку АДРЕСА_2 , співвласником якого він є. Цей факт засвідчує сам позивач (його представник) у клопотанні від 13.01.2025 року про зупинення провадження у судовій справі № 457/1313/24, яка слухається Трускавецьким міським судом (суддя Марчук В.І.). Наведені обставини свідчать про безпідставність позовних вимг. Тому просить в позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 подала відзив на позов, в якому зазначила, що вважає дану заяву необгрунтованою, безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню та вказала, що після смерті її дочки у 2008 році залишилося спадкове майно, а саме: будинок у АДРЕСА_2 та 1/4 кварти АДРЕСА_1 . Це майно за законом мали успадкувати вона і два її онуки (сини її дочки ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ) по 1/3. Вона від своєї частки відмовились на користь онуків, щоб вони мали по 1/2 частки будинку та порівно. У 2008 році будинок був готовий на 87% і з 2008 по 2011 роки всі ремонтні роботи по завершенню будівництва будинку до проведення внутрішніх ремонтних робіт, здійснювались виключно за її кошти. Адже ОСОБА_13 на той час навчався в аспірантурі у Києві у КНЕУ ім.Вадима Гетьмана, а ОСОБА_11 вже працював на роботі, але ще не мав достатніх коштів, щоб фінансувати будівництво. Організовував, контролював та багато будівельних робіт було виконано власноруч ОСОБА_10 . Також всі витрати по навчанню в аспірантурі ОСОБА_14 і її закінчення оплачувала вона.

Після одруження онуків в 2012 році постало питання власного житла для новостворених ними сімей. ОСОБА_14 в основному проживав з сім`єю в м. Києві. Коли приїзжав у м. Трускавець, то проживав у успадкованій квартирі, а згодом у відремонтованому приміщенні будинку. ОСОБА_11 з сім`єю та батьком ОСОБА_15 тимчасово проживали у квартирі ( АДРЕСА_3 ).

На той час будинок був вже готовий під внутрішні ремонтні роботи, все що було не готове зовні, вона зробила власними коштами з 2008 по 2011 роки.

ОСОБА_14 попросив її про фінансову допомогу. Звичайно вона не відмовила ОСОБА_12 і погодилась йому допомогти зробити ремонт в будинку, щоб він з сім`єю мав власне житло.

Для ОСОБА_14 вона, за свої власні кошти зробила ремонт у трьох кімнатах на 1 і 2 поверсі «під ключ», а також профінансувала левову частку ремонту на мансардному поверсі, які йому належали за домовленістю про користування приміщеннями з ОСОБА_10 .

Вона ремонтувала власним коштом лише приміщення для користування ОСОБА_14 , а ремонтом усіх загальних приміщень займався ОСОБА_10 . Ремонтні роботи у загальних приміщеннях вона оплачувала навпіл з ОСОБА_16 тобто покривала частку ОСОБА_1 власним коштом. Самі ремонтні роботи у загальних приміщеннях виконував та організовував ОСОБА_11 і вони продовжувались до 2022 року.

Згодом онуки домовились продати успадковану квартиру. У 2015-2016 роках ОСОБА_11 за власні кошти та своїми силами зробив капітальний ремонт у квартирі, що значно підвищило її вартість. Квартира була проданою у 2017 році.

На момент продажу квартири ОСОБА_11 збудував і поселився у власний окремий житловий будинок у АДРЕСА_4 , в якому проживає по даний час

ОСОБА_14 дав їй доручення щодо продажу його 3/8 частки квартири та зберігання його коштів, виручених від продажу квартири і використання їх за потреби за його вказівкою на ремонт будинку чи інші потреби. З врахуванням свіжо зробленого ОСОБА_11 капітального ремонту та перепланування, що вимагало значних капітало вкладень, квартира була проданою за 35 000 доларів США (за курсом на цей час). Частка ОСОБА_14 становила приблизно 13 000 доларів США.

Так як ОСОБА_10 , займався подальшим ремонтом усіх загальних приміщень, він потребував фінансової участі ОСОБА_14 в цьому ремонті, адже приміщення спільного користування і витрати на цей ремонт теж повинні бути спільними. На той час ОСОБА_14 часто був в м. Києві і певний час був за кордоном. Особисто ОСОБА_14 кошти на цей ремонт не давав. Половину вартості тих робіт за ОСОБА_14 вона фінансувала особисто.

Після продажу успадкованої квартири в 2017 році вона не тільки повернула ОСОБА_14 усю суму коштів, вирученої від продажу його частки квартири, а й надала додатково значно більшу суму коштів, що становить понад 40000 американських доларів. Також онук ОСОБА_14 звернувся до неї за допомого та проханням фінансової допомоги для купівлі комерційного приміщення-магазину, який він на той час орендував для ведення комерційної діяльності. Вона йому не відмовила і дала для купівлі данного магазину 32000 доларів США, бо хотіла допомогти йому. На його прохання вона також давала йому кошти на придбання власного автомобіля.

Жодних росписок щодо отримання коштів з продажу квартири за дорученням онука ОСОБА_1 чи оплати ремонтних робіт за вказівкою ОСОБА_1 , чи росписку про отримання коштів на купівлю магазину, чи ремонту її коштом його кімнат для проживання вона не брала і не давала, бо ніколи не могла подумати, що отримає таку вдячність від онука, якого профінансувала приблизно на 80 000 доларів США і він ще хоче через суд отримати від неї 700 000 гривень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та додатково пояснив, що в 2017 році він з своїм братом вирішили продати квартиру з допомогою його бабці ОСОБА_3 , а гроші вкласти у їхній будинок, що на АДРЕСА_2 . Квартиру продали, однак гроші за квартиру бабця йому не передала. Зі слів бабці він знає, що гроші за квартиру взяв відповідач ОСОБА_10 .

Представник позивача ОСОБА_17 позов підтримав та додатково пояснив, що ОСОБА_5 належні кошти від продажу квартири у розмірі 339 248,00 грн. так і не отримав. Факт неотримання коштів ОСОБА_8 підтверджено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, зокрема: скрін-шотами із месенджера Вайбер, нотаріальною заявою ОСОБА_7 від 26.09.2024, нотаріальною заявою ОСОБА_18 від 19.09.2024, аудіозаписами телефонних розмов, які долучено до матеріалів справи, відеозаписами перемовин між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Відповідач ОСОБА_11 в судовому засіданні позову не визнав та додатково пояснив, що гроші за продану частку брата у квартирі залишив бабусі – ОСОБА_3 , яка вказані гроші вклала в ремонт їхнього будинку що на АДРЕСА_2 , який їм дістався після смерті матері.

Представник відповідачів ОСОБА_21 в судовому засіданні позову не визнав, додатково появнив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_22 передавали гроші за частку позивача у проданій квартирі. Бабуся використовувала вказані кошти в інтересах позивача на ремонт і добудову будинку, що на вул.Різняка-Макомацького у Трускавці також безпідставною є вимога про солідарне стягнення суми позову з двох відповідачів.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є бабусею позивача та відповідача ОСОБА_2 . Після смерті їхньої матері, її доньки, вони отримали у спадок квартиру, салон краси і недобудований готель. Гроші за продану частку у квартирі вона не брала, їх взяв ОСОБА_23 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 надала покази, аналогічні своїм поясненням.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 пояснив, що ОСОБА_25 та ОСОБА_26 є його племінниками. ОСОБА_27 при продажі квартири мав частину грошей віддати ОСОБА_28 , але куди подів гроші ОСОБА_27 , він не знає. Назар гроші ОСОБА_28 не віддавав. Всі гроші до хати від продажу квартири ОСОБА_3 , приніс ОСОБА_27 , але потім він всі гроші забрав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є батьком позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .

Після смерті матері позивача та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_29 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої серед іншого увійшла 1/4 ід.ч. квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємці першої черги - ОСОБА_15 та мати померлої ОСОБА_30 - відповідачка ОСОБА_3 відмовилися від спадщини в користь дітей померлої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказане підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за законом реєстр.№1776, №1772, №1774 від 23.12.2008 року.

ОСОБА_14 та ОСОБА_11 володіли на праві власності (набутої в процесі безоплатної приватизації згідно Свідоцтва про право власності №566-р від 09.11.2008 р) по 1\4 ід. частин у квартирі АДРЕСА_1 кожен. Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційна довідка №393254463.

Після оформлення спадкоємцями померлої ОСОБА_30 свідоцтв про право на спадщину за законом, частки у квартирі АДРЕСА_1 розподілилися наступним чином: ОСОБА_6 – 1/4 ід.ч., ОСОБА_5 - 3/8 ід.ч, ОСОБА_9 - 3/8 ід.ч.

24 травня 2017 року ОСОБА_5 дав довіреність на продаж своєї частки квартири АДРЕСА_1 своїй бабці, відповідачці у справі ОСОБА_3 . Реєстраційний номер довіреності 360, нотаріальні дії щодо видачі довіреності здійснювала приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Іванна Кенц- Березюк.

12 червня 2017 року приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Іванна Кенц-Березюк посвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , реєстр, номер 391. Покупцем квартири виступила ОСОБА_4 .

Згідно вищевказаного договору, продавці – ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , від імені якого діє ОСОБА_3 передають у власність покупцю – ОСОБА_4 квартиру під номером АДРЕСА_1 , а покупець приймає цю квартиру і сплачує за неї обумовлену грошову суму, визначену у пункті 3 цього договору.

У п.3 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 зазначено, що продаж вчинено по домовленості сторін за 904 660 (дев ятсот чотири тися п шістсот шістдесят) гривень, які повністю оплачені покупцем продавцям та представнику продавця відповідно до належних їм часток у праві приватної спільної часткової власності до підписання цього договору з дотриманням вимог чинного законодавства України. На час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Особа вправі вчиняти правочини самостійно або через представника.

Так, згідно з положеннями ч. 1 та 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (частина перша статті 1000 ЦК України).

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (частина перша статті 1004 ЦК України).

Повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення (стаття 1006 ЦК України).

Довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (частина перша статті 1007 ЦК України).

Положення ЦК України не містить спеціальних вимог до форми договору доручення, тому й не виключається вчинення договору доручення в усній формі. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто довіреність має містити повноваження представника необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов`язки представника перед особою, яку він представляє (довірителем). Конструкція договірного представництва апріорі виключає можливість вчинення довіреності, яка містить можливість представника розпоряджатися коштами на власний розсуд, оскільки це суперечить конструкції цивілістичного представництва. Видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладання договору доручення, тому на такі правовідносини поширюються положення статей 1000-1006 ЦК України. У разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред`являти вимогу про передачу одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України." Дана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 458/229/18

У ході судового розгляду справи суд встановив, що 24.05.2017 позивач видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив відповідачку ОСОБА_3 продати його частку у квартирі АДРЕСА_1 .

Тому, з аналізу вищевикладених вимоги закону, судової практики та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про наявність обов"язку у відповідачки ОСОБА_3 одержати кошти з продажу та передати одержане у зв`язку з виконанням доручення від 24.05.2017 довірителю ОСОБА_12 .

Згідно ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Однак матеріали справи не містять письмового доказу про отримання коштів позивачем від повіреної - відповідачки ОСОБА_3 за продаж його частки у квартирі. Факт неотримання позивачем вказаних коштів також встановлено в судовому засіданні на підставі пояснень відповідачів, свідків та перепискою між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 у вигляді скрін-шотів з месенджера Вайбер.

Що стосується позовної вимоги про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , то згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вважає слушними доводи Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в ухвалі від 13 листопада 2019 року щодо змісту статті 541 ЦК України, який свідчить про те, що солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526 цс 18)).

Поряд з цим практика Верховного Суду свідчить про неприпустимість винесення судами рішень про солідарне стягнення, в яких відсутнє посилання на будь-яку норму закону, що передбачала б виникнення солідарного зобов`язання, а також немає вказівки й на пункт договору, який встановлює виникнення солідарного зобов`язання (Постанова КЦС ВС від 17.04.2019 року у справі № 519/654/17).

Згідно ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення коштів у розмірі вартості 3/8 частки ОСОБА_1 у квартирі, яка становить 339 248,00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Частиною 2 цієї статті передбачено що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу відповідача перед позивачем ОСОБА_8 з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних становить 754723,98 грн., з яких 339248,00 грн. - сума основного боргу, 338986,03 грн. - інфляційні втрати, 76489,95 грн. - 3% річних від простроченої суми. Іншого розрахунку розміру заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачами не представлено.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 754 723, 98 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивачем ОСОБА_8 при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 12567,40 грн. Беручи до уваги відмову позивача ОСОБА_7 від позову та часткове задоволення, з відповідачки ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача 7547,23 грн судового збору.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 754 723, 98 грн. (сімсот п`ятдесят чотири тисячі сімсот двадцять три гривні 98 копійок), з яких 339 248,00 грн. (триста тридцять дев`ять тисяч двісті сорок вісім гривень 00 копійок) - сума основного боргу, 338 986,03 грн. (триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісмдесят шість гривень 00 копійок) - інфляційні втрати, 76 489,95 грн. (сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 95 копійок) - три відсотка річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 7547,23 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 16.04.2026.

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа: ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя: В. Т. Грицьків