Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №335/3217/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/3217/25 2/335/349/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Тивоненко Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Смирновська сільська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Тивоненко Д.Р., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.12.2019 нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Бердянським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 787.

Від спільного подружнього життя сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В зв`язку з тим, що спільне життя між сторонами не склалося рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2022 у справі № 337/2658/22 шлюб між ними розірвано.

Відповідач, який ще із самого малку та до дня звернення до суду, ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, його станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться навчанням, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; взагалі не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Тобто, відповідач, покладених законом на батьків обовязків, не виконує.

Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Син знаходиться на повному утриманні сім`ї ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого називає та вважає своїм батьком.

ОСОБА_1 вказує, що вона має стабільний дохід, працевлаштована не офіційно. ЇЇ чоловік ОСОБА_4 є військовослужбовцем, має стабільний дохід. Тобто, вона і її чоловік в змозі забезпечувати спільну дитину сторін усім необхідним.

На думку позивача, є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення аліментів.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення нею повноліття.

Ухвалою від 05.05.2025 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою від 04.06.2025, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, підготовче судове засідання відкладено.

Ухвалою від 04.06.2025 виключено з числа третіх осіб у справі: районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування та орган опіки та піклування Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, залучено до участі у справі, третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Смирновську сільську військову адміністрацію Пологівського району Запорізької області, доручено скласти та подати суду письмовий висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач та її представник, адвокат Тивоненко Д.Р. в судовому засіданні позов підтримали, просили суд його задовольнити, не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 викликалася у судове засідання шляхом опублікуванням оголошення на веб-сайті Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя веб-портал Судова влада України, заперечень щодо позову до суду не подано, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що останній не подав відзив, суд, враховуючи думку позивача та її представника вважає, що є передбачені ст.ст. 280, 281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.

Представник третьої особи Смирновської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, подав до суду про розгляд справи без їх участі, а також висновок місцевої комісії з питань захисту прав дитини, як органу опіку та піклування № 0233 від 03.03.2026 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку позивача та її представника, з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Поведінка відповідача, який тривалий час взагалі не спілкується із дитиною, не виховує її, не утримує матеріально, що свідчить про його байдуже ставлення до дитини та про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданим Бердянським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 24.03.2020, відповідач ОСОБА_2 по справі є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі № 337/2658/22, шлюб між сторонами розірвано. З 03.10.2023 позивач перебуває у шлюбі з гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданим Оріхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 03.10.2023.

Позивач та дитина є внутрішніми переміщеними особами, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та довідкою переселенця.

Відповідно до листа Закладу дошкільної освіти (ясел-садку) комбінованого типу № 267 «Горобинонька» Запорізької міської рада від 02.04.2025 № 16-07/25, вбачається що вихованням та утримання малолітнього ОСОБА_3 займається виключно його мати. За період з жовтня 2024 року по березень 2025 року батько дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особисто не спілкувався з працівниками закладу та не звертався з заявами про надання інформації щодо успіхів свого сина, на зв`язок з вихователями не виходив.

Відповідно до довідки лікарні КНП «Правобережний ЦПМСД» від 07.04.2025 № 01-14/0792, інформація чи батько цікавився станом здоров`я дитини відсутня.

Згідно висновку Смирновської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області № 0233 від 03.03.2026, місцева комісія з питань захисту прав дитини, як органу опіку та піклування, вважає не доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні встановлено, що висновок про недоцільність позбавлення батька ОСОБА_2 батьківських прав було прийнято з підстав неможливості проведення обстеження умов проживання батька, оскільки він проживає на тимчасово окупованій території.

Проте, матеріали справи містять достатньо підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

В судовому засіданні було з`ясовано, що позивач виховує та матеріально утримує свою дитину, разом із своїм нинішнім чоловіком. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини, матеріально її не забезпечує, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться її життям, фактично без поважних причин самоусунувся від своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї дитини.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, провадження № 61-13690св20; від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23; від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, провадження № 61-5203св23).

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому якщо він не містить доказів того, що відповідач ухиляється від здійснення батьківських обов`язків сам по собі не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

За таких обставин суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування № 0233 від 03.03.2026 про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, з огляду на його неповноту.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Проте, жодного з покладених законом на батьків обов`язків, відповідач не виконує.

Верховний Суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 150 СК України закріплені обов`язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовки її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишивши її без уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Тому, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Що стосується вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як зазначено в ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 , судом враховано, що відповідач є працездатною за віком, не надав суду доказів на підтвердження необхідності звільнення його від сплати аліментів.

З огляду на викладене, а також того, що батьки зобов`язані приймати участь в утриманні своїх дітей, забезпечити дітям виховання, навчання, розвиток, житло, приймаючи до уваги існуючі життєві витрати, вік дитини, керуючись принципом виваженості, справедливості та розумності, з метою захисту прав та інтересів дитини, суд вважає за необхідне присудити до сплати відповідачу аліменти на дитину в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

При цьому, що в послідуючому сторони мають право звернення до суду з позовом про зміну способу та розміру аліментів, у випадку настання обставин, передбачених ст.ст. 181, 192 СК України.

Так, як позов задоволено в частині позбавлення батьківських прав, тому в силу статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати – 968,96 грн. сплаченого судового збору.

Оскільки позивачка при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню на користь держави 1 211,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-268, 274-279, 282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Смирновська сільська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 07.04.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя В.О. Макаров