Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №511/573/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 511/573/26

Номер провадження: 1-кп/511/171/26

15 квітня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

захисника- адвоката – ОСОБА_5 ( дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026160000000044 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.01.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, із середньо- спеціальною освітою, одруженої, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розуміючи, що діяльність по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві,

у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу до Збройних Сил України, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, приєдналася та стала учасником-користувачем загальнодоступної тематично-інформаційної групи остання назва «Мамки в Декрете» (раніше зазначена група мала назву «911 СЛУЖБА ПОРЯТУНКУ», «450», «Автозапчастини», «Шакали», « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у мобільному застосунку месенджері «Viber», (який пристосований для обміну голосовими, текстовими повідомленнями, медіафайлами), що була створена для збору, накопичування, публікацій, трансляцій інформаційних повідомлень з відомостями про дату, час та місця проведення мобілізаційних заходів співробітниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК), місця розташування блок-постів ТЦК, військових Збройних Сил України, поліції, інших військових формувань долучених до цієї діяльності, з метою перешкоджання проведенню мобілізації в особливий період, у тому ж числі вручення громадянам повісток про виклик до ТЦК тощо, шляхом завчасного оповіщення, попередження, повідомлення користувачів та учасників цієї тематично-інформаційної групи, яка нараховує біля 447 осіб, про дату, час та місця розташування мобільних, тимчасових блок - постів, перебування співробітників ТЦК, військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань залучених до проведення мобілізаційних заходів, використовуючи належній їй мобільний телефон з логотипом «Redmi Xiaomi HyperOS» імеі 1: НОМЕР_1 , з сім карткою оператора зв`язку НОМЕР_2 , прив`язного до її облікового запису « ОСОБА_6 » у мобільному застосунку месенджера «Viber» « ОСОБА_7 » (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами), усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання негативних наслідків, знаходячись на території с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області, більше точне місце під час слідства не встановлено, активно поширювала у загальнодоступній тематично-інформаційній групі інформацію, повідомлення, оповіщення, що значно знизили ефективність мобілізаційних заходів у певний період часу на території Роздільнянського району Одеської області наступного змісту:

25.09.2025 о 09:29 розміщене голосове повідомлення наступного змісту: «двое с мусором стоят прямо на выезде с. Новоселовки возле домиков и белый бус поехал в село там по моему тоже пару человек говорят» Знак дорожный еще поставили не большой/Бус стоит за фурой/поехали в село, белый бус»;

25.09.2025 о період з 11:00 до 11:08 розміщене фото повідомлення з зображенням білого бусу та військового з пояснювальним написом наступного змісту: «Стоят возле стешки» та «Увидили камеру уехали скорее всего в сторону школы»;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 10:51 розміщено повідомлення наступного змісту: «сейчас ходят по квартире, заходили ко мне)»;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13:12 розміщено повідомлення наступного змісту: «Говорят одна ментовская и 5 машин военных» «Проверили Виталика Середу, и отпустили»;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 11:56 розміщено повідомлення наступного змісту: «На домиках пешком ходят по кругу, человек 4 видела точно»;

09.10.2025 о 13:03 розміщено повідомлення наступного змісту: «Рено проехала в строну Еремеевки с чорними номерами»;

16.10.2025 о період з 09:10 до 09:15 розміщено повідомлення наступного змісту: «На домиках пару человек ходять уже». «Рено проехало прямо, но не факт что спрятались». «Все тут пока мамки». «Рено, джип прадо, полиця, дастер на нем написано тцк, знаки ставят на дороге». «Менты все тут».

10.12.2025 о 11:47 розміщене повідомлення наступного змісту: «На домиках»;

10.12.2025 о 12:21 розміщене повідомлення наступного змісту: «Уехали, только направления не знаю, не видела»;

12.12.2025 о 12:06 розміщене повідомлення наступного змісту: «На домиках».

Згідно з інформацією ІНФОРМАЦІЯ_4 (вих. № 943\24291 від 19.12.2025),за інформаційними повідомленнями здійсненими ОСОБА_4 у вищезазначений період часу та за вказаними місцями розташування мали місце факти виконання військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 своїх службових обов`язків.

Згідно з інформацією ІНФОРМАЦІЯ_6 (вих. № 7007 від 19.12.2025,

вих. № 1\442 від 26.01.2026), за інформаційними повідомленнями здійсненими ОСОБА_4 у вищезазначений період часу та за вказаними місцями розташування групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до «Плану роботи груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_7 » 25.09.2025, 09.10.2025, 16.10.2025, 04.12.2025, 10.12.2025, 12.12.2025 проводили оповіщення військовозобов`язаних на території с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області.

Місця роботи груп не розміщувалось у відкритому доступі та розповсюдження зазначеної інформації перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період.

Крім того, завчасне розповсюдження громадянами України зазначених відомостей негативно впливає на досягнення мети заходів щодо забезпечення функціонування системи військового обліку, оповіщення людських мобільних ресурсів, сприяти ухиленню громадянами України від виконання визначеного Законного України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також перешкоджає законній діяльності ЗСУ та іншим військовим формуванням.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями перешкоджала законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що полягає у цілеспрямованому поширенні серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями, що перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України визнала повністю, щиро розкаялася, підтвердила фактичні обставини справи і суду пояснила, що проживає в с.Виноградар Роздільнянського району Одеської області та наразі перебуває у декретній відпустці по догляду за дітьми. Дійсно була учасником створеної групи «Мамки в Декрете» , де у неї є обліковий запис

« ОСОБА_6 ». В цій спільноті вона дійсно поширювала інформацію, повідомлення, оповіщення про присутність у с.Виноградар працівників ТЦК, які проводили мобілізаційні заходи, але на той час не розуміла, що таке робити неможна. Так, вона перебуваючи вдома, мала можливість спостерігати за обстановкою в селі, а тому надавала інформацію в групу, так як хотіла допомогти односельчанам уникнути мобілізації і можливих ушкоджень на війні.

Щиро кається у скоєному, так як дійсно не розуміла, що перешкоджає проведенню мобілізації в Україні і не була обізнана на той час, що за ці дії передбачено кримінальну відповідальність.

Крім визнавальних показів вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушеня підтверджується:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22026160000000015 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.01.2026 року, правова кваліфікація ч.1 ст.114-1КК України (а.к.п. 46,49-52);

- постановою процесуального керівника - прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про обєднання матеріалів кримінальних правопорушень від 07.01.2026 року, відповідно до якої матеріали досу3дових розслідувань у кримінальних провадженнях №22024160000000468 та №№22026160000000013, 22026160000000014, 22026160000000015, 22026160000000016 об`єднані в одне кримінальне провадження під №22024160000000468 (а.к.п.47-48);

- постановами процесуального керівника - прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про виділення матеріалів кримінального провадження від 19.01.2026 року та 09.02.2026року, згідно яких були виділені з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024160000000468 від 12.10.2024, в окреме провадження №22026160000000044 від 19.01.2026 матеріали за підозрою громадянки України ОСОБА_4 за фактом вчинення кримінального правопорушення , передбаченого за ч.1 ст.114-1 КК України (а.к.п.53-55, 56-58)

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22026160000000044 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.01.2026 року, за падозрою повідомленою ОСОБА_4 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.114-1КК України (а.к.п. 59);

- ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеса від 12.01.2026 року щодо застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з одночасним визначенням розміру застави, як запобіжного заходу у розмірі - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66560 грн. та відповідною довідкою ДУ "ОСІ" МЮУ від 13.01.2026 року про внесення застави та звільнення ОСОБА_4 з-під варти (а.к.п.61-65, 66)

- постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Одеській області від 08.01.2026 року про долучення в якості речового доказу та передачу на відповідальне зберігання, згідно якої мобільний телефон імеі 1: НОМЕР_1 з сім карткою оператора зв`язку НОМЕР_2 , належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 долучений в якості речового доказу та передан на зберігання до камери зберігання речових доказів слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області (а.к.п.68-69,70).

Відтак, обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред`явленого їй обвинувачення, не оспорювала фактичні обставини і не заперечувала проти них.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до тяжкого злочину, особу обвинуваченої та враховує ті обставини, що вона характеризується позитивно за місцем проживання (а.к.п.87), має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: сина- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (дитина перебуває під наглядом дитячого психіатра КНП ООМЦПЗ ООР) та сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (дитина з інвалідністю) ( а.к.п. 76-78, 80-82, 102-103), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судима, (а.к.п.86, 109-116)

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Також на підтвердження щирого каяття ОСОБА_4 , судом враховується її благодійний донат в розмірі 10 000 грн. на підтримку Збройних Сил України (а.к.п.105)

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення при середньому рівні небезпеки для суспільства орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування п.4 ст. 76 КК України: виконувати заходи пробаційною програми. ( а.к.п.96-100)

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.

Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.

Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.

Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.

При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням її від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.

Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинувачену обов`язки, а саме: п.4) виконувати заходи пробаційною програми.

При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов`язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.

Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 14.01.2026 року був накладений арешт мобільний телефон імеі 1: НОМЕР_1 з сім карткою оператора зв`язку НОМЕР_2 , належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлений та вилучений під час проведення обшуку 08.01.2026 за адресою: АДРЕСА_1 . , із забороною розпорядження, відчуження та користування вказаним майном, до скасування арешту у встановленому законом порядку.( а.к.п.71-72)

У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Згідно з ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно з ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є предметом кримінального правопорушення.

Оскільки вилучений мобільний телефон є речовим доказом у кримінальному провадженні та використовувався ОСОБА_4 під час вчинення злочину, з даного доказу належить зняти арешт та на підставі ч. 1 п.1 ч. 2 ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-1, 100 КПК України, застосувавши до цього майна спеціальну конфіскацію.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

До набрання цим вироком законної сили залишити відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.96-1, 96-2, 100, 124, 314, 368, 369-371,373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, і призначити її покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно п.4 ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_4 обов`язки: виконувати заходи пробаційної програми.

Залишити відносно засудженої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави, до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 14.01.2026 року на мобільний телефон імеі 1: НОМЕР_1 з сім карткою оператора зв`язку НОМЕР_2 , належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлений та вилучений під час проведення обшуку 08.01.2026 за адресою: АДРЕСА_1 . , із забороною розпорядження, відчуження та користування вказаним майном.

Застосувати спеціальну конфіскацію щодо мобільного телефону імеі 1: НОМЕР_1 з сім карткою оператора зв`язку НОМЕР_2 , належний ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили, конфіскувати в дохід держави.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1