Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №490/9109/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1049/2026 Справа № 490/9109/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - «ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), в особі свого представника, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №875843 від 11.07.2023 року в сумі 24249,99 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.07.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №875843 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах визначених кредитним договором. Відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач, у порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, не виконав свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 24249,99 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4999,99 грн; заборгованість за процентами - 19250,00 грн.

01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №01022024, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №875843 від 11.07.2023 року.

Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом у повному обсязі не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором та судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Ухвалою судді від 05.11.2025 року відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.01.2026 року від представниці відповідача - адвоката Тисячник Р.Р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні, мотивуючи це тим, що позивач обґрунтовує право вимоги договором факторингу № 01022024 від 01.02.2024 року. Проте до позовної заяви долучено лише витяг із Реєстру боржників. Позивач не надав повного, належним чином підписаного обома сторонами Реєстру, що унеможливлює достовірне встановлення факту відступлення права вимоги саме за договором №875843. Відповідач ставить під сумнів існування такого належно оформленого документа.

Також, сторона відповідача стверджує, що позивачем не доведено набуття права вимоги саме до відповідача, а не якихось сторонніх осіб, оскільки з наданих ним витягів і не повних копій документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним ним договором. Ним надані лише витяги з додатків до договору факторинга з первісним кредитором без повних текстів реєстру боржників, має місце прострочення кредитора.

Стосовно укладення кредитного договору, представниця відповідача вказує, що позивач стверджує, що договір підписано одноразовим ідентифікатором А772, надісланим на номер 380954429865. Однак не надано жодних об`єктивних доказів (лог-файлів ІТС, довідки оператора), що цей номер належить саме ОСОБА_1 «Довідка про ідентифікацію» є внутрішнім документом кредитора і не є доказом волевиявлення відповідача. Отже, позивачем не надано жодних об`єктивних доказів того, що саме відповідач отримав та ввів зазначені коди/паролі для укладення договору. Не надано роздруківки СМС-повідомлень з кодом, що були надіслані на номер телефону відповідача, а також доказів їх успішного введення. Відповідач категорично заперечує проти укладення цього договору.

Крім того, сторона відповідача вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а довідка про ідентифікацію є внутрішнім документом позивача тому жодним чином не підтверджує проходження ідентифікації та підписання Кредитного договору

Стосовно перерахування коштів як доказ надання кредиту, представниця відповідача зазначає, що позивач надав повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» від 22.04.2025 року. Однак, цей документ не є первинним фінансовим документом (платіжною інструкцією чи випискою банку), що підтверджує зарахування коштів на рахунок відповідача. Більше того, сам позивач у тексті позову та клопотанні про витребування доказів визнає, що не має інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 . Відповідач категорично заперечує проти доведеності перерахування коштів.

Разом з тим, сторона відповідача вказує, що навіть якби, відповідач і підписав такий договір, то сам факт підписання кредитного договору сторонами не є фактом надання коштів за таким договором. Підписання такого договору є лише правовою підставою для надання коштів. Факт отримання коштів позичальником має підтверджуватися відповідними фінансовими документами. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, момент (час, місце, дату) їх видачі, спосіб видачі, періоду часу протягом якого та в якій частці здійснювалась виплата коштів відповідачу, рух коштів по рахунку.

За такого, враховуючи вищевказане, адвокат відповідача вважає вимоги позову необгрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

26.01.2026 року від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенка М.І. надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором. В обгрунтування заперечень сторона позивача вказала наступне.

Твердження відповідача про те, що позивач не довів набуття права вимоги, є безпідставним. Матеріали справи містять повний перелік доказів, що підтверджують законність відступлення права вимоги за кредитним договором №875843. Факт переходу прав підтверджується Договором факторингу, Актом приймання-передачі Реєстру боржників, платіжною інструкцією. Передача документації передбачена розділом 8 Договору факторингу. Факт передачі підтверджується підписаним Актом приймання-передачі від 01.02.2024, що включає кредитний договір, розрахунок заборгованості, копії паспорта/ІПН та доказ перерахування коштів боржнику.

Представник позивача зазначає, що позивач надав вичерпний пакет доказів, який підтверджує перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»: Договір факторингу, Акт передачі прав, платіжну інструкцію, витяг щодо конкретного боржника та письмове повідомлення.

Також, сторона позивача зазначає, що твердження відповідача про те, що електронний кредитний договір №875843 не вважається укладеним, є юридично неспроможним. Сукупність наданих доказів, а також посилання на положення Договору та Правил підтверджують факт ідентифікації відповідача, його волевиявлення та фактичне виконання умов правочину. Ідентифікація відповідача здійснювалася не лише за номером телефону, а й через інтегровані банківські системи (BankID НБУ та бюро кредитних історій). Отже, аргументи щодо недоведеності підписання Позичальником договору на думку Товариства, є безпідставними. Електронний кредитний договір №?875843 є належним чином укладеним. Ідентифікація відповідача підтверджена через банківські системи, акцепт оферти - використанням одноразового ідентифікатора (OTP/SMS коду), а факт отримання кредитних коштів на особисту картку остаточно свідчить про його волевиявлення. Судова практика Верховного Суду та місцевих судів підтверджує юридичну силу електронних договорів, укладених із використанням одноразових ідентифікаторів, та визнає їх укладеними у встановленому законом порядку.

Що стосується перерахування коштів, представник позивача вказує, що процес перерахування кредитних коштів за Договором № 875843 чітко врегульований умовами самого Договору та Правилами кредитування. Факт надання кредиту підтверджується не лише положеннями правочину, а й належними та допустимими банківськими документами, що свідчать про успішне здійснення платіжної транзакції. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості.

У частині щодо виписок, позивач зауважує, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

По-перше, Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України. Ні первинний кредитор - ТОВ «Селфі Кредит», ні ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не є за своєю організаційно-правовою структурою банком, отже, дія вказаного вище Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

По-друге, згідно кредитного договору № 875843, а саме п. 2.1, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

ТОВ «Селфі Кредит» не створює окремий рахунок для Позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Більше того, представник позивача зазначає, що Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначена повідомлення не містить повних реквізитів Банківської картки.

Підсумовуючи вищенаведене, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вважає, що вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та суперечать факту укладення договору та погодження відповідача з умовами кредитного договору шляхом підписання договору.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

11.02.2026 року матеріали справи були передані судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від 16.02.2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу №490/9109/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ "Райффайзен Банк" інформацію: Чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , дата народженя - ІНФОРМАЦІЯ_1 )? Чи була успішною транзакція, здійснена 11.07.2023, на банківську картку№ НОМЕР_1 в сумі 5000 грн? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ? Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

10.04.2026 року від АТ "Райффайзен Банк", на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2026 року, надійшла витребувана судом інформація.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

11.07.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №875843 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort».

Відповідно до п.п. 1.2 Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кошти у кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000,00 грн, Тип кредиту - кредит (п.п. 1.3 Договору).

Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (п.п. 1.4. Договору).

Тип процентної ставки - фіксована (п.п.1.5. Договору).

Стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується в межах строку кредиту вказаного в п. 1.4 цього Договору (п.п.1.5.1 Договору).

Знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується відповідно до умов зазначених в цьому пункті (п.1.5.2. Договору).

Відповідно до п.1.7. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541,10% річних.

Згідно п.1.8. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 41315,00 грн.

Відповідно до п.2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки споживача № НОМЕР_1 .

Крім того, разом з підписанням Договору №875843від 11.07.2023 року ОСОБА_1 підписано графік платежів (додаток № 1 до вказаного договору) та паспорт споживчого кредиту, в яких зазначено умови кредитування, включаючи строки повернення та процентна ставка.

Отже, встановлене свідчить про те, що сторони погодили умови кредитування та сплату процентів за користування кредитними коштами.

Щодо перерахування коштів відповідачу.

Сторона відповідача заперечує факт отримання коштів та зазначає, що будь-яких належних та достовірних доказів перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі, зокрема квитанцій, чеків, платіжних доручень, платіжних інструкцій, банківських виписок по рахунку, тощо позивачем до суду не надано.

Щодо вказаних заперечень суд зазначає наступне.

ТОВ «Селфі Кредит» не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, ТОВ «Селфі Кредит» уклало договір з ТОВ «ПЕЙТЕК»про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 2022-05-03.

Відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК», код ЄДРПОУ 44103264, є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на адресу ТОВ «Селфі Кредит» про перерахування коштів, ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №875843 від 11.07.2023 року виконало та 11.07.2023 року о 12:31:18 год. надало відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Крім того, АТ «Райффайзен Банк» надано суду виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 11.07.2023 року на його картку надійшли грошові кошти у сумі 5 000,00 грн (сума зазначена у копійках).

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. .№ 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц, від 22 квітня 2024 року по справі № 559/1622/19.

За такого, суд оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що стороною позивача доведений факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 5000,00 грн, натомість сторона відповідача, заперечуючи отримання коштів, не спростувала належними доказами вказаний факт.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Матеріалами справи підтверджується, що 01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Селфі Кредит».

В п.7.1. Договору факторингу сторони домовиличя, що фінансування (ціна Договору) складає 2 262 377,25 грн без ПДВ.

Платіжною інструкцією №74875 від 01.02.2024 року підтверджується факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Селфі Кредит» за відступлення права вимоги за Договором факторингу №01022024 в сумі зазначеної в п.7.1. Договору.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 року, складеного 01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 01.02.2024 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору. Кількість боржників: 11562.

З витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 року вбачається відступлення ТОВ «Селфі Кредит» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №875843від 11.07.2023 р. у сумі 24249,99 грн, з яких: 4999,99 грн - залишок по тілу кредиту; 19250,00 грн - залишок по відсотках.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належне йому право вимоги.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги до нього, через ненадання позивачем повного, належним чином підписаного обома сторонами реєстру, з наступних підстав.

Суд зазначає, що твердження сторони відповідача про неналежно підписані обома сторонами документи є безпідставними та такими, що спростовуються наданими стороною позивача витягом з реєстру боржників та Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 01.02.2024 року, які містять підписи і Клієнта (ТОВ «Селфі Кредит») і Фактора (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), а також скріплені їх печатками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження №12-61гс21) зроблено висновок, що "відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом".

Згідно позиції Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.11.2021 року та 18.10.2023 року у справі №905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються.

Згідно статті 95 ЦПК, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем надано копію Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 р., який містить дані відповідача, номер кредитного договору, дату укладення договору та дата його закінчення, а також залишки по тілу кредиту, відсотків, загальну суму заборгованості, кількість днів прострочення.

Тобто, вказаний витяг містить всі дані, за якими можна встановити факт переходу від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №875843від 11.07.2023 р. у сумі 24249,99 грн.

При цьому, суд зазначає, що інші відомості про інших осіб-боржників не зазначені з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб, а ненадання позивачем повного тексту реєстру боржників не спростовує факт переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що стороною відповідача, в підтвердження своїх заперечень щодо наявності у позивача права вимоги не надано суду документів, які б свідчили про визнання Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 р., згідно яких до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 недійсним.

За такого, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про доведеність позивачем переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №875843про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 11.07.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Згідно із довідкою ТОВ «Селфі Кредит» про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 11.07.2023 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «А772», направленого на вказаний ним в Анкеті-заяві номер телефону НОМЕР_4 відповідний договір.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договорів щодо виконання яких виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитної установи можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно п.п. 1.1. Кредитного договору №875843 від 11.07.2023 року, цей Договір укладається за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві.

Судом встановлено, що вказаний вище Кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Договір було укладено згідно з п. 3 ч. 1. ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до вищезазначеного порядку, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Договір з боку позивача підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно- комунікаційній системі. З боку відповідача договір підписувався електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що унеможливлює змінити договір. Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Договору і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень.

Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними

Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заяву на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Вищезазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачем Договір №875843 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 11.07.2023 року не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

При цьому, суд зазначає, що Договір містить паспортні дані, податковий номер, поштову та електронну адресу та номера мобільного телефону ОСОБА_1 .

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договір №875843 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 11.07.2023 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

За такого, суд приходить до висновку, що твердження сторони відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідачем отримано одноразовий ідентифікатор та застосування ним такого ідентифікатора для укладення кредитного договору є неспроможними, оскільки спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідач, заперечуючи належність йому номеру мобільного телефону, на який був надісланий одноразовий ідентифікатор, не надав жодного доказу на підтвердження даних заперечень.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції то захист драв людини і основоположних, свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц)

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Щодо стягнення суми заборгованості.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 11.07.2023 р. по 01.02.2024 р., складеним первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, в результаті чого, станом на 01.02.2024 року (дату відступлення права вимоги), виникла заборгованість, яка згідно з наданим розрахунком, складає 24249,99 грн, з яких: 4999,99 грн -заборгованість по тілу кредиту; 19250,00 грн - заборгованість за відсотками. При цьому, в даному розрахунку зазначено, що Товариство не здійснює нарахування штрафних санкцій за Договором на період, визначений п.6 Перехідних та прикінцевих положень ЗУ «Про споживче кредитування». Крім того, вказаний розрахунок здійснений з дотриманням вимог кредитного договору, із застосуванням процентної ставки, передбаченої п.п.1.5.1., 1.5.2. Договору.

Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної фінансової установи.

За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою фінансовою установою, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий позивачем розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Крім того, суд враховує, що відповідачем, який не погоджується з розрахунком заборгованості позивача, не наданого власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними доказами.

Разом з тим, Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Вказана позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18), від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ОСОБА_1 прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував в повному обсязі.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положенням пунктів 1-1 та 4 частини 1 статті 1 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Жодних даних, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором у добровільному порядку, відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді не надано.

Суду не надано також належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 Цивільного кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за Договором № 875843 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 11.07.2023 року в сумі 24249,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4999,99 грн; заборгованість за процентами - 19250,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості, підлягає судовому захисту, тому позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №26149 від 17.10.2025 року.

За такого, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у сумі 2422,40 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №384 наданих послуг від 08.10.2025 року, детальний опис наданих послуг.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з заявленим розміром витрат на правову допомогу, вважав такий розмір не співмірним зі складністю справи та з витраченим адвокатом часом та підлягає зменшенню.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 8000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За такого, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 24249,99 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №875843 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 11.07.2023 року в сумі 24249,99 грн (двадцять чотири тисячі двісті сорок дев`ять гривень 99 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (реквізити: код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б. 1, корпус 28, 3-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Саламатін