Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №755/6018/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6018/25

Провадження №: 2-адр/755/1/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Гончарука В.П.,

при секретарі Оніщук Р.О.,

розглянувши в приміщенні суду без виклику сторін заяву представника позивача ОСОБА_1 Шевченка Тараса Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі № 755/6018/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

у с т а н о в и в:

Представником позивача Карпенка О.В. Шевченком Т.М. до Дніпровського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» подана заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 755/6018/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

За вимогами заяви представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала адміністративна справа № 755/6018/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено, постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 255 від 04.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасовано та справу про адміністративне правопорушення закрито.

Вказано, що позивач не мав змоги надати докази понесення судових витрат на правничу допомогу до постановлення судового рішення через специфіку договору з адвокатом, а саме оплати наданих послуг які згідно з додатковою угодою оплачуються замовником протягом 5 днів, що настають після отримання рішення суду. Рішення суду було отримано 08.11.2025.

Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2025, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено, постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 255 від 04.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вбачається, що при розгляді справи судом не вирішене питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, що є підставою для ухвалення у справі додаткового рішення.

Частиною першою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. ч. 1, 7, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вищевикладений висновок з питань розподілу судових витрат викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 по справі № 160/19098/21.

У постанові Верховного Суду від 02.02.2023 по справі № 120/4765/21-а зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п`ятої статті 134 КАС.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами понесених витрат на правничу допомогу, суд приймає до уваги наступне.

Позовна заява ОСОБА_1 до суду була подана його представником - адвокатом Шевченком Т.М.

До позовної заяви на підтвердження повноважень представника ОСОБА_1 адвоката Шевченка Т.М. додано ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1864689 виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 04.04.2025.

Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання замовнику на платній основі правової допомоги згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пунктом 3.1 Договору визначено, що замовник зобов`язаний оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Згідно додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 04.04.2025, розмір винагороди за надані Виконавцем послуги за основним Договором становить сума 10 000 гривень. В дану суму включаються всі дії пов`язані із підготовкою та поданням до суду позовної заяви про скасування Постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення № 255 від 04.04.2025 року, а також супроводження справи у суді першої інстанції, включаючи подання клопотань, заяв, заперечень, участі у судових засіданнях та інше.

11 листопада 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шевченко Т.М. підписано акт приймання-передачі грошових коштів, відповідно до якого замовник передав, а виконавець отримав грошові кошти в сумі 10 000 грн. в якості оплати за надання виконавцем правничої допомоги на підставі договору про надання правничої допомоги від 04.04.2025.

Відповідно до акту приймання-передачі робіт (послуг), наданими послугами являється: підготовка та направлення 3-х адвокатських запитів; здійснення аналізу судової практики Верховного Суду; вивчення та здійснення аналізу документів, підготовка та подання до суду позовної заяви про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення № 255 від 04.04.2025; підготовка та подання до Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/6018/25 клопотань про витребування доказів та про долучення доказів.

В свою чергу, оцінюючи можливість задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд зазначає, що на переконання суду, послуги адвоката у вигляді підготовки та направлення 3-х адвокатських запитів, а також здійснення аналізу судової практики Верховного Суду не є окремими видами адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви з метою її подальшої подачі до суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 по справі № 560/868/21.

Крім цього, стороною позивача також не обґрунтовано і необхідність здійснення адвокатом аналізу судової практики Верховного Суду зі спірних правовідносин.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, враховуючи принципи пропорційності та розумності при розподілі судових витрат між сторонами, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. У іншій частині заява не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 252 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 Шевченка Тараса Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі № 755/6018/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Текст додаткового судового рішення складено 14 квітня 2026 року.

Суддя