Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №605/80/26 — Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/80/26

Провадження №2/605/133/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2026 рокум.Підгайці

Підгаєцький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої – судді Кравчук В.М.,

за участі секретаря судового засідання Лежигубської О.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

09.03.2026 до Підгаєцького районного суду Тернопільської області через канцелярію суду надійшла позовна заяваОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій позивачка просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 21 листопада 1992 року за актовим записом №24; після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_3 ».

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що їхня сім`я перестала існувати. Протягом останніх років відповідач не бере участі у веденні домашнього господарства, не піклується про створення нормальних сімейних стосунків, постійно виявляє до неї неповагу, вчиняє сварки. Всі ці дії призвели до фактичного припинення шлюбних відносин з вини відповідача.

Позивачка переконана, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає,тому вона не бажає продовжувати їх з відповідачем та хоче розірвати шлюб, укладений між ними. На примирення та збереження шлюбу не згідна.

Ухвалою від 16.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 12 год. 30 хв. 15 квітня 2026 року (арк.спр.13).

15.04.2026 у судове засідання з`явилася позивачка. Відповідач у судове засідання не з`явився,хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив. Поштове відправлення, яким відповідачу направлено копію позовної заяви з доданими до неї додатками та копією ухвали суду про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження з повідомленням про виклик, повернулося 26.03.2026 з проставленим підписом та позначкою «вручено особисто» 23.03.2026.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, просила задовольнити. Надалі суд, з`ясував обставини справи, дослідив докази та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, визначивши час його проголошення.

Суд, заслухавши позивачку, дослідивши наявні в матеріалах справи дані та докази вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони (ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зареєстрували шлюб 21 листопада 1992 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис № 24. Це підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 21 листопада 1992 року. Після державної реєстрації шлюбу заявниця змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 » (арк.спр.6).

У шлюбі народилося двоє дітей (у 1993 та 1996 роках), які на даний час є повнолітніми.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що одружилися вони з відповідачем в 1992 році. З 2010 року, коли діти вже підросли, вона поїхала на заробітки за кордон, лише періодично приїжджала додому. Фактично з того часу відносини між подружжям почали псуватися, вони поступово віддалилися, перетворилися на чужих людей. У 2022 році, у зв`язку із необхідністю догляду за матір`ю, позивачка повернулася в Україну і більше за кордон не виїжджала. Спільне проживання за однією адресою з відповідачем призвело до виникнення між ними конфліктів, сварок. Спільного господарства вони не ведуть, живуть, хоч і в одній хаті, але як сусіди і сімейних відносин не підтримують. На розірванні шлюбу позивачка наполягає, це рішення усвідомлене і виважене, часу на примирення просила не надавати. Спору щодо поділу спільного майна подружжя у них немає.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно зі ст.24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження /.../ є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 2 ст. 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ст. 110 ч.1 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 , суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, якщо має місце стійкий розлад подружніх відносин.

Передбачене ч.1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу, за ініціативою цієї сторони.

Відповідач у цій справі виклик до суду для участі у розгляді справи по суті проігнорував, часу на примирення не просив, заяв чи клопотань не подавав, хоча про дату та час судового засідання належним чином був повідомлений за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Оскільки позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу, то відмова в розірванні шлюбу буде певною мірою примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. Суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, що узгоджується і з правовими позиціями ВС. Зокрема ВС у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС підкреслив це у постанові від 25.03.2026 у справі №444/4951/24.

Отже, сторони фактично не підтримують сімейних, подружніх відносин, спільного господарства не ведуть, відповідач не спростував ці обставини, отже шлюб носить формальний характер і вже фактично перестав існувати, тож суд переконаний, що збереження його не відповідає інтересам як позивачки, так і відповідача, а його розірвання не суперечить інтересам їхніх дітей, оскільки вони є повнолітніми.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосовувати заходи щодо примирення або відмовляти у задоволенні позову немає підстав.

Позивачка просить після розірвання шлюбу залишити її прізвище « ОСОБА_3 » без змін. Згідно з ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Питання про розподіл судових витрат позивачкою у позові не ставилося, тому суд його не вирішує.

На підставі ст. ст. 110, 111, 112, 115 СК України, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 223, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований виконавчим комітетом Голгочанської сільської ради народних депутатів Підгаєцького району Тернопільської області 21 листопада 1992року (актовий запис №24) - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити без змін - « ОСОБА_3 ».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили, відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 07.06.2019 органом 6124, моб.тел. НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 02.06.1998 Підгаєцьким РВ УМВС України в Тернопільській області, моб.тел. НОМЕР_7 .

Повний текст рішення суду складено і проголошено 16 квітня 2026 року.

Суддя: Валентина КРАВЧУК