Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №336/11068/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/11068/25

Провадження №: 2-о/336/73/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя 14 квітня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого Зарютіна П.В., при секретарі Гордейченко Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду з вищезгаданою заявою, за якою просить встановити факт її спільного проживання із сином – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина у вигляді 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

На момент своєї смерті син заявниці з 20005 року до самої смерті фактично постійно мешкав разом із заявницею в їх будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 з 1990 р. по 2004 р. постійно проживав та мав зареєстровано місце проживання у вказаному будинку. У 2004 р. ОСОБА_2 переїхав проживати до Донецької області, де хотів спільно проживати у своїй цивільній дружині, і скасував свою реєстрацію у вказаному будинку. Проте, у 2004 р. він повернувся до Запоріжжя і постійно мешкав у вказаному будинку разом із заявницею.

В поточному року заявниця звернулася до нотаріуса з приводу оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку вказаного будинку, яка фактично належала її сину.

Як зазначає заявниця, нотаріус повідомила що формально вона пропустила строк звернення, із завою про прийняття спадщини, оскільки вона звернулася через 6 місяців після смерті сина, а спільного зареєстрованого місця проживання з сином в неї не має, а тому факт спільного проживання із спадкодавцем на час його смерті може бути встановлений рішенням суду.

У зв`язку з цим заявниця звертається до суду з даною заявою про встановлення факту постійного проживання разом з сином ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Вищевказана справа була призначена до розгляду в порядку окремого провадження .

Сторони у судове засідання не з`явились.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що подана заява підлягає задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1220.

Відповідно до свідоцтва про народження від 18.10.1972 року ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 .

25.11.2026 року до суду надійшов відзив від Запорізької міської ради, по суті якого, заінтересована особа вважає що заявницею не надано достовірних доказів на підтвердження встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2026 року було допитано свідка ОСОБА_5 , яка повідомила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 також проживав за вищевказаною адресою разом з матір`ю, вели спільне господарство, вели спільний бюджет, турбувалися один про одного, разом поліпшували житлово - побутові умови, мали права та обов`язки. Вони жили, як мати та син.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до якої входить 1/3 частка будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до свідоцтва про право на спадкування за законом, що зареєстровано в реєстрі за №1834, спадкоємцями ОСОБА_4 є його дружина – ОСОБА_3 , син – ОСОБА_2 та донька – ОСОБА_6 , які мають кожен по 1/3 частки будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За приписами ч.2 ст.315 ЦПК Україниу у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Метою звернення заявниці до суду є встановлення факту її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Місцем проживання фізичної особи, згідно з частиною 1 статті 29 ЦК України, є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

За позицією Верховного Суду України, викладеною в абз.2 п.2 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» за №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту

У відповідності зіст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, факт постійного проживання заявниці разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджуються письмовими доказами та показами свідка.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 , постійно мешкала зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 та в неї виникло право на житловий будинок за вказаною адресою. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

З урахуванням вищевикладеного, під час розгляду справи встановлено, що обставини, викладені заявницею в обґрунтування своїх вимог є достовірними, підтверджені письмовими доказами та показами свідків, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв`язку із чим заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю на час відкриття спадщини, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, у справах окремого провадження при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12,13,81,258,259,265,315, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін

14.04.26