Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №953/10164/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 953/10164/24

Провадження № 2/643/392/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання – Каратаєвої Я.В.,

представника позивача – адвоката Влащенка О.А. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача – Кольдічева О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Харківська обласна клінічна лікарня № 3»

до ОСОБА_2

про відшкодування моральної шкоди, визнання медичного діагнозу недійсним з виключенням запису психіатра, визнання неналежним надання медичної допомоги

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інетерсах якого діє адвокат Влащенко О.А., звернувся до Київського районного суду міста Харкова із позовом до КНП ХОР обласної ради «Харківська обласна клінічна лікарня № 3», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, визнання медичного діагнозу недійсним з виключенням запису психіатра, визнання неналежним надання медичної допомоги, в якому просив: винести рішення, яким зобов`язати КНП ХОР обласної ради «Харківська обласна клінічна лікарня № 3» усунути лікарську помилку лікаря ОСОБА_2 , а саме помилковий діагноз, встановлений відносно ОСОБА_1 - F23.01 Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, з зазначенням асоційованого гострого стресу; стягнути з відповідача лікаря ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 19.03.2020 позивач звернувся до Харківського обласного психоневрологічного диспансера імені Сергія Петрова в порядку огляду та консультації через додаток «HELSI».

Огляд та консультацію ОСОБА_1 проводив лікар ОСОБА_2 , після якого було встановлено помилковий діагноз, а саме: F23.01 Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, з зазначенням асоційованого гострого стресу.

В подальшому лікар ОСОБА_2 відмовляв в спілкуванні та виправленні наданого діагнозу.

Позивач звернувся до медичного закладу з вимогою виправлення помилкового діагнозу, але його заяву було задоволено частково, а саме: видалено запис помилкового діагнозу за 2023 рік. Записи за 2021, 2022 роки медичним закладом видалено не було.

На підтвердження стану здоров`я позивача останній отримав сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду та медичну довідку про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів.

У зв`язку з чим позивач наполягає, що лікарем ОСОБА_2 було грубо порушено процедуру встановлення діагнозу, а саме: не було зроблено збір медичної, психологічної та психіатричної історії; не було зроблено фізичне обстеження, для виключення фізичних причин захворювання; не проводилася взагалі психологічна оцінка (психологічні тести, інтерв`ю, опитування).

Відтак, на переконання позивача, лікарем ОСОБА_2 була допущена похибка в професійній діяльності. Водночас лікар не допустив свідомої халатності чи недбальства, але допустив діагностичну помилку. Лікарем не взято до уваги індивідуальні особливості організму позивача та важкість його стану, індивідуальні особливості будови органів пацієнта чи вроджені вади розвитку. Не взято до уваги індивідуальні реакції організму пацієнта алергічні, токсичні, психологічні на введення препаратів, проведення діагностичних процедур. На думку позивача, помилка лікаря ОСОБА_2 також могла бути через: недостатній рівень підготовки, неправильне трактування результатів проведених діагностичних процедур; недооцінка чи переоцінка рекомендацій фахівців інших спеціальностей, запрошених для консультації.

Як наслідок, позивач стверджує, що відповідачі своїми протиправними діями завдали позивачу моральної шкоди: страждання, заподіяні внаслідок психологічного впливу від неповаги до медичного стану та як нормально психічно здорової людини. Позивач щоденно отримує психічний стрес та не має можливості безпечно усунути медичний діагноз, який помилково зазначив лікар ОСОБА_2 , що призводить до погіршення психологічного стану в сім`ї, в побуті та на роботі.

За наведених обставин, позивач змушений звернутись за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки в своєму повсякденному житті позивач не в змозі вільно почувати себе, так як медичний діагноз є небезпечним для його комфортного життя. Відповідачі своїми незаконними діями позбавили сім`ю позивача можливості спокійного проживання, що призвело до страждань та побутових негараздів.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 11.11.2024 позовну заяву направлено за підсудністю до Московського районного суду міста Харкова ().

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 30.12.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 10.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк для надання заяв по суті.

Від КНП ХОР «Харківська обласна клінічна лікарня № 3» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки положеннями Закону України «Про психіатричну допомогу» не передбачено можливості скасування встановленого медичного діагнозу в судовому порядку. Окремо відповідач зазначає, що наданий позивачем сертифікат про проходження ним профілактичного наркологічного огляду від 23.02.2023, та медична довідка про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 22.02.2023 за формою № 140/о та № 122-22/о, на які позивач посилається на підтвердження неправильності раніше встановленого діагнозу, не мають юридичної сили, оскільки вказана форма медичної документації втратила чинність.

Також КНП ХОР «Харківська обласна клінічна лікарня № 3» надало довідку від 10.02.2025

№ 07/1686, з якої вбачається, що лікар ОСОБА_2 припинив трудові відносини із вказаним медичним закладом 19.02.2023, у зв`язку зі звільненням (копія наказу про звільнення долучена до матеріалів справи).

Законом України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025, змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.

Надалі судовий розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представника позивача, у зв`язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами справи та забезпечення можливості брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Крім того, судом було витребувано у КНП ХОР «Харківська обласна клінічна лікарня № 3» копію медичної документації, на підтвердження проходження позивачем медичного огляду та встановлення йому оспорюваного діагнозу.

Позивач не скористався правом на надання відповіді на відзив.

Представник позивача, адвокат Влащенко О.А., в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3»,

Кольдічев О.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з медичної карти амбулаторного хворого, 19.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3». Лікар ОСОБА_2 надав інформацію, а позивач надав свою усвідомлену згоду на проведення психіатричного огляду, на амбулаторну психіатричну допомогу та на лікування у психіатричному закладі.

За результатами проведеного огляду 19.03.2020 лікар ОСОБА_2 встановив діагноз F23.01 Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, про що зазначено у листку запису заключних уточнених діагнозів.

Також з медичної документації слідує, що результати проведеного обстеження внесено до НСЗУ (30.11.2021, 12.01.2022, 09.02.2022, 08.07.2022, 12.11.2022, 12.01.2023).

Крім того, зі скріншоту з мобільного додатку «HELSI», наданого позивачем, вбачається, що 30.11.2021 звертався до лікаря-психіатра ОСОБА_3 та був встановлений основний діагноз: F23.01 Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, з зазначенням асоційованого гострого стресу, дата початку 06.10.2021.

Згідно копії довідки Зміївської центральної районної лікарні від 22.02.2023 ОСОБА_1 в психіатричному кабінеті не знаходиться на обліку.

Також матеріали справи містять медичну довідку про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 22.02.2023 серії ААН № 552524, та сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду від 23.02.2023 серії ААА №274334, в яких зазначено про те, що ОСОБА_1 психіатричних протипоказань до виконання обов`язків водія немає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд зазначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

(ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено ст. 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню або покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим або іншим дослідам.

Положенням ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я є складовою частиною права на охорону здоров`я (п. «ї» ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Мета проведення психіатричного огляду, суть добровільного звернення за психіатричною допомогою, а також випадки, коли психіатричний огляд може бути проведено без усвідомленої згоди особи або її законного представника визначено Законом України «Про психіатричну допомогу».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Забороняється визначати стан психічного здоров`я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психічного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання особи або за її усвідомленою письмовою згодою.

Вказані норми ст. 4, 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» конкретизують положення цього закону про презумпцію психічного здоров`я (ст. 3). Крім того, психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями (ст. 4),

Як слідує зі змісту ст. 3, 8 Конституції України, які визначають принцип верховенства права і обов`язок держави з утвердження і забезпечення прав і свобод людини, та ч. 2 ст. 9 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», обмеження прав громадян у вигляді примусового медичного огляду допускається тільки на підставах і в порядку, передбачених законами України.

Згідно з ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна згода інформованого відповідно до ст. 39 цих Основ пацієнта.

За змістом ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вказані висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі

№ 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключною компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду.

У постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 (провадження № 6-2227цс16), на яке йдеться посилання у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 201/11896/18, вказано, що «положеннями ст. 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або до суду можуть бути оскаржені саме рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги. Юридичним актом, який може бути оскарженим у судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий у межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб`єктів. Медична документація таким критеріям не відповідає.

Отже, за системним аналізом положень ст. 16 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа або її представник може оскаржити лише рішення, дії та бездіяльність осіб, які порушили її права на психіатричну допомогу. Інших способів захисту права законодавством не передбачено.

Суд зауважує, що позивач не був позбавлений можливості пройти повторний медичний огляд з метою спростування встановленого діагнозу, однак визнав за доцільне спростовувати висновок лікарів в судовому порядку.

У свою чергу, суд позбавлений можливості надати оцінку правильності встановленого діагнозу, оскільки вказане питання знаходиться поза межами площини права та потребує спеціальних знань. При цьому позивач не заявляв клопотань про призначення у справі судової експертизи, а також самостійно не надав до суду належних та допустимих доказів на спростування встановленого діагнозу.

Посилання на медичну довідку про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 22.02.2023 серії ААН № 552524, та сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду від 23.02.2023 серії ААА №274334 суд відхиляє, оскільки Інструкція про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів (затверджена наказом МОЗ України № 12 від 17.01.2002, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 94/6382), якою встановлена форма довідки, наданої позивачем, втратила чинність 29.06.2022 на підставі наказу МОЗ України від 18.04.2022 № 651 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.06.2022 за № 648/37984).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять обґрунтування з посиланням на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.

У свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання КНП ХОР «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3» усунути лікарську помилку лікаря ОСОБА_2 - помилковий діагноз відносно позивача, а саме: F23.01 Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, з зазначенням асоційованого гострого стресу, задоволенню не підлягають, оскільки не є належним способом захисту.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступні.

Вказана вимога є похідною від первісної вимоги щодо зобов`язання КНП ХОР «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3» усунути лікарську помилку

Крім того, загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Положенням ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як визначено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням наведених положень законодавства та висновку суду про необґрунтованість первісних вимог, позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, протиправності дій лікаря, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та наслідками, зазначеними позивачем у позові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Харківська обласна клінічна лікарня № 3», ОСОБА_2 про: зобов`язання Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Харківська обласна клінічна лікарня № 3» усунути лікарську помилку лікаря ОСОБА_2 щодо встановлення позивачеві діагнозу F23.01 «Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, з зазначенням асоційованого гострого стресу» та стягнення із ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 100000 грн – відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Харківська обласна клінічна лікарня № 3» (код ЄДРПОУ 02003675, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46)

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання, АДРЕСА_2 ).

Повне судове рішення складено та підписано 15.04.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА