Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №346/6285/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6285/25

Провадження № 2/346/793/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Урбанович І.Д.

представника позивача адвоката Ружицького В.М.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Харчука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору суборенди землі, -

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач, в інтересах якої діє адвокат Ружицький В.М., обґрунтовує тим, що 05.12.2003 року між позивачем (орендар) та Коломийською міською радою (орендодавець) укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 надано в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 0,0117 га, яка знаходиться в м. Коломия, на старій автостанції (теперішня адреса: площа Старий Ринок), біля будинку № 7, Івано-Франківської області. 06.11.2015 року позивач уклала з ОСОБА_3 договір суборенди земельної ділянки, відповідно до якого передала суборендарю в строкове платне користування зазначену земельну ділянку зі сплатою суборендарем позивачу орендної плати в розмірі 1 817,07 грн. в рік у строки відповідно до Податкового кодексу України. Згідно з умовами договору орендар вправі вимагати від суборендаря своєчасного внесення орендної плати, а суборендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та ОСОБА_2 09.10.2020 року уклала з його дочкою (відповідачем ) додатковий договір, який є невід`ємною частиною договору суборенди, про заміну сторони в договорі суборенди. Пунктами 2, 3, 4 додаткового договору сторони підтвердили свої обов`язки за договором суборенди землі.

Тобто на підставі договору суборенди від 06.11.2015 року та додаткового договору до нього від 09.10.2020 року сторони перебувають у договірних відносинах. Сплата орендної плати є істотною умовою договору суборенди, а позивач як орендар земельної ділянки не отримала вчасно того, на що розраховувала, при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати, є порушенням умов договору суборенди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 ЦК України, дає право позивачу вимагати розірвання такого договору. За таких обставин, сам факт систематичного порушення умов договору суборенди щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору. Тому позивач просить розірвати вказаний договір суборенди земельної ділянки від 06.11.2015 року із змінами, внесеними додатковим договором про заміну сторони у договорі суборенди, від 09.10.2020 року; зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0117 га, яка є об`єктом суборенди, та стягнути на її користь понесені судові витрати.

06.04.2026 року представник відповідача, адвокат Харчук В.М. через систему “ Електронний суд ” подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ні договором суборенди, ні додатковим договором про зміну сторони не зазначено належних платіжних реквізитів для здійснення платежів з орендної плати. Таким чином, в даному випадку має місце прострочення кредитора, що полягає у ненаданні реквізитів для сплати заборгованості з орендної плати за землю, розрахунку такої заборгованості з періоду після смерті ОСОБА_3 у 2019 році, що нівелює правові наслідки «несплати». До позовної заяви не надано доказів відмови відповідача від сплати, позов зводиться до формального твердження, що якщо не має доказів оплати – є порушення, що суперечить принципу змагальності сторін. Внаслідок відсутності та недоведеності істотних підстав порушення договору, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору суборенди (а.с. 96-98).

Позивач в судове засідання не з`явилась. Її представник, адвокат Ружицький В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що відповідач з моменту вступу в договір жодних орендних платежів не сплатила та матеріали справи не містять доказів сплати нею орендних платежів відповідно до умов договору. Відповідач, підписавши додаткову угоду в жовтні 2020 року, свідомо погодилась на умови договору, які не містять реквізитів для сплати орендної плати, та в якому вказані дані щодо її адреси, яка зазначена в позові ( м. Львів). Факт не зазначення реквізитів (рахунків) для сплати орендних платежів в договорі не звільняє відповідача від обов`язку виконання умов договору та надання доказів сплати орендних платежів.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Вказала, що доказів не сплати нею орендних платежів немає; сума орендної плати була невеликою і вона могла позивачу сплати її наперед та нею були здійснені платежі за усною домовленістю; в 2019-2025 роках до неї не було дзвінків по телефону чи спілкування в будь-який інших спосіб (через додатки чи соціальні мережі) щодо необхідності здійснення сплати орендних платежів. Вона є громадським публічним діячем та будь-хто може її віднайти та вийти з нею на зв`язок. Лист позивачу від 26.09.2025 року щодо необхідності вийти з відповідачем на зв`язок з приводу здійснення нею оплати за суборенду вказаної земельної ділянки надсилала їй (позивачу) рекомендованим листом без опису вкладення. Просить в задоволенні позову відмовити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник відповідача, адвокат Харчук В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на строк не більш як на десять днів, тобто до 16.04.2026 року з дня закінчення розгляду справи – 08.04.2026 року.

Суд, заслухавши вказаних учасників, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між Коломийською міською радою, в особі міського голови Юращука Б.І. ( орендодавець ) та ОСОБА_2 ( орендар ) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 05.12.2003 року приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу Трачук Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № Д-2512, за умовами п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 116,97 кв. м., що в м. Коломия, на старій автостанції, біля будинку №7, Івано-Франківської області, для будівництва адміністративно-побутового приміщення та кафетерію з оплатою орендної плати згідно Положення про ставки, порядок визначення та сплати орендної плати за землю ( а.с. 32-37). Договір укладається на термін 25 років, починаючи з дати його реєстрації. Розмір річної орендної плати земельної ділянки становить 701,63 грн. в рік; періодичність внесення орендної плати – поквартальна, частинами ( п. 2.2, 2.3 договору ). Згідно з відповідною відміткою на тексті договору він зареєстрований у Коломийському міському відділі земельних ресурсів 01.05.2004 року № 040429700028.

06.11.2015 року між ОСОБА_2 ( орендар ) та ОСОБА_3 ( суборендар ) укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до п.1.1, 1.2. якого орендар зобов`язується передати за плату суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільного призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 05.12.2003 року, зареєстрованого у Коломийському міському відділі земельних ресурсів за №040429700028 від 01.05.2004 року між орендарем та Коломийською міською радою ( а.с. 11-14 ).

Згідно п. 1.3, 1.5-1.6, 2.1 договору зазначена земельна ділянка загальною площею (площа, що передається у суборенду) 0,0117 га, кадастровий номер №2610600000:18:001:0001, розташована в м. Коломия, на старій автостанції, біля будинку №7, Івано-Франківської області. Термін суборенди складає 13 років з моменту прийняття об`єкту суборенди та державної реєстрації.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору суборендар сплачує орендарю орендну плату у грошовій формі в розмірі 1 817,07 грн. в рік. Орендна плата вноситься у строки відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п.5.1 договору у разі припинення або розірвання договору суборендар зобов`язаний повернути орендо дарю земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п.6.3 договору орендар має право вимагати від суборендаря, серед іншого, своєчасного внесення орендної плати згідно з п.3 цього договору.

Згідно з п. 6.4 договору суборендар зобов`язаний, зокрема у відповідності до п. 3 договору, своєчасно вносити орендну плату ( а.с. 11- 14 ).

Судом також встановлено, що 09.10.2020 року між суборендарем ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем попереднього суборендаря ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 укладено додатковий договір про заміну сторони у договорі суборенди землі від 06.11.2015 року, згідно з п. 1 якого у зв`язку із смертю попереднього суборендаря та успадкування новим суборендарем права на суборенду земельної ділянки площею 117 кв. м., кадастровий номер 2610600000:18:001:0001 на старій автостанції біля будинку №7, яка є об`єктом суборенди згідно з договором суборенди, сторони дійшли згоди здійснити заміну сторони у договорі суборенди, а саме попереднього суборендаря ОСОБА_3 на нового суборендаря ОСОБА_1 ( а.с. 15 ).

Згідно з п.2-5 додаткового договору, сторони підтверджують свої обов`язки за договором суборенди землі; цей договір є невід`ємною частиною договору суборенди і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; цей договір є підставою для внесення змін про зареєстроване право оренди/суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; усі інші положення договору оренди залишаються без змін.

Відповідно до даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 02.12.2025 року за номером НВ-9987981382025, на підставі Закону України “ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ” №5245-VI від 06.09.2012 року, проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 2610600000:18:001:0001, площею 0,0117 га, призначеної для будівництва і обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, що в м. Коломия, на старій автостанції біля будинку №7, Івано-Франківської області, дата державної реєстрації земельної ділянки 01.05.2004 року, власник Коломийська міська рада. У вказаному кадастрі міститься також інформація про оренду, суборенду вказаної земельної ділянки: дата державної реєстрації речового права – 29.12.2015 року, строк дії речового права – 13 років, орендар – ОСОБА_1 ( а.с. 16-19 ).

Стороною відповідача до відзиву також долучено копію письмового прохання ОСОБА_1 , датоване 26.09.2025 року, яке за твердженням останньої вона направляла на адресу ОСОБА_2 та воно повернулось не врученим, згідно з яким вона впродовж тривалого часу, а саме з моменту набуття права на спадщину від жовтня 2019 року не може реалізувати свій обов`язок, покладений на неї відповідно до умов договору суборенди, а саме здійснити оплату за договором. У зв`язку з цим просить вийти з нею на зв`язок у зручний спосіб, щоб у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору, вона могла реалізувати свій обов`язок ( а.с.101).

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1-5 ст.8 цього Закону орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Крім того, згідно з ч.6 ст. 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно з ч.1 ст. 15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 цього Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 вищевказаного Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Верховний Суд у постанові від 10.09.2021 року у справі № 650/628/19 (провадження № 61-21777св19) вказав, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Зі змісту наведених положень законодавства випливає, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17, від 24.11.2021 року у справі № 922/367/21, від 23.03.2021 року у справі № 922/2754/19, від 07.10.2020 року у справі № 313/780/19, від 14.06.2022 року у справі №923/614/21, від 31.07.2020 року у справі № 479/1073/18.

За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі). Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних. Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 року в справі № 918/391/23).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1, 3 ст. 12, ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.12.2003 року між нею та Коломийською міською радою укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, а 06.11.2015 року - договір суборенди земельної ділянки з ОСОБА_3 , відповідно до якого передано останньому як суборендарю в строкове платне користування зазначену земельну ділянку зі сплатою суборендарем позивачу орендної плати в розмірі 1 817,07 грн. в рік. Після смерті ОСОБА_3 позивачем з його дочкою ОСОБА_1 (відповідачем) укладено додатковий договір про заміну сторони в договорі суборенди, отже після смерті ОСОБА_3 права та обов`язки суборендаря за договором суборенди землі від 06.11.2015 року щодо земельної ділянки загальною площею 0,0117 га, кадастровий номер 2610600000:18:001:0001, перейшли до відповідача. Однак, остання у встановлений строк свого обов`язку зі сплати орендної плати за передану в суборенду земельну ділянку не виконує, а саме систематично, з 2020 року по дату звернення з позовом, тобто впродовж 5 років, не сплачує орендну плату, чим порушує права позивача як орендаря земельної ділянки.

Оскільки, звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендних платежів, саме відповідач повинна була довести виконання нею зазначеного обов`язку та надати докази, які підтверджують це. Отже, тягар доказування зазначеної обставини у спірних правовідносинах лежить на відповідачеві.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів щодо виконання нею обов`язку зі сплати орендних платежів відповідно до умов договору. Так, відповідач не спростувала доводів позивача щодо несплати їй орендної плати та в судовому засіданні фактично підтвердила факт її несплати, обґрунтовуючи відсутністю реквізитів для сплати орендної плати та відсутністю зв`язку з позивачем, яка, на її думку, не вживала заходів для здійснення відповідачем такої оплати ( не зверталась до неї). Водночас, будь яких доказів щодо здійснення заходів з боку суборендаря для вчинення дій з виплати орендної плати орендарю з 2020 року по 2025 роки відповідачем не надано. Долучене нею письмове прохання від 26.09.2025 року на підтвердження заперечення проти позову, тест якого не містить його адресата, а на копії конверта, яким за її твердженням воно (прохання) надсилалось позивачу, вказано як адресата (одержувача) так і адресанта (відправника) одну і ту ж особу – ОСОБА_4 , а інших відомостей, тобто направлення кореспонденції саме позивачу, матеріали справи не містять. При цьому суд звертає увагу, що з урахуванням загальних принципів доказування (ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України) у разі заперечення факту несплати орендної плати саме на відповідача орендаря/суборендаря покладається обов`язок доведення протилежного, адже очевидно, що якщо особа стверджує, що не отримувала відповідних виплат, вона не може мати письмових доказів такої не сплати, натомість саме орендар/суборендар, який здійснює облік виплати орендної плати, повинен мати відповідні докази такої виплати (відомості, платіжні доручення тощо).

Посилання сторони відповідача щодо ненадання (неповідомлення) позивачем реквізитів для оплати орендних платежів, як підтвердження недобросовісної поведінки орендаря та як підставу відсутності та не доведення істотних підстав порушення договору, не заслуговують на увагу та є безпідставними, оскільки вказане не звільняє відповідача від обов`язку виконувати умови договору суборенди земельної ділянки в частині сплати погодженого розміру орендної плати.

Таким чином, суд, встановивши відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів за договором суборенди (з дня укладення додаткового договору до договору суборенди до моменту вирішення спору), дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо розірвання оспорюваного договору суборенди зі змінами, внесеними додатковим договором, на підставі систематичної несплати орендної плати,

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 1 939 грн., що стверджується відповідною квитанцією (а.с.5).

Відповідно до правил ч.2 ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача слід присудити на користь позивача вказані судові витрати.

На підставі ст. ст. 526, 651 ЦК України, ст. ст. 93, 96, 141 ЗК України, ст. ст. 1, 8, 13, 15, 21, 24, 32 Закону України "Про оренду землі", керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Розірвати договір суборенди земельної ділянки від 06.11.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якого на підставі додаткового договору від 09.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про заміну сторони у договорі суборенди землі від 06.11.2015 року, замінено ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки, площею 0,0117 га, кадастровий номер 2610600000:18:001:0001, яка є об`єктом суборенди, цільове призначення: для будівництва адміністративно-побутового приміщення та кафетерію, що розташована в АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , повернути ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жительці АДРЕСА_3 , земельну ділянку, площею 0,0117 га, кадастровий номер 2610600000:18:001:0001, яка є об`єктом суборенди, що розташована в АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_4 ( одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять ) гривень сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 16 квітня 2026 року.

Суддя: Яремин М. П.