Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №206/5449/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/5449/25

Провадження 2/206/298/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Задорожній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності на житловий будинок, -

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2025 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, яку обґрунтував тим, що вінотримав у власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за номером АДРЕСА_1 загальною площею 60,3 кв. м., житловою площею 31,3 кв. м. за договором дарування від 13 січня 1996 року, посвідченим державним нотаріусом Сьомої Донецької державної нотаріальної контори, що зареєстровано в реєстрі за номером 3-62. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, засвідченого начальником комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», житловий будинок складається з таких кімнат: 1 – передпокій; 2, 3, 4 – житлові кімнати; 5 – кухня; 6 – ванна кімната; 7 – туалет; 8 – сіни. До господарських будівель і споруд належать: гараж загальною площею 21,2 кв. м., сарай загальною площею 5 кв. м., оглядова яма загальною площею 2,2 кв. м., замощення загальною площею 9,6 кв. м. та паркан. Право приватної власності на вказаний житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_1 в БТІ 09 серпня 1999 року за реєстровим номером 31012. 23 квітня 2025 року позивач звернувся до Департаменту Луцької міської ради «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» з метою реєстрації права власності на житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте у здійсненні реєстрації права власності на житловий будинок позивачу було відмовлено з тих підстав, що БТІ, яке здійснювало реєстрацію права власності, знаходиться на тимчасово окупованій території, що позбавляє Державного реєстратора можливості отримати підтвердження інформації щодо реєстрації права власності на житловий будинок. Державний реєстратор не визнав за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що не залишило йому іншого шляху, як захищати право власності в судовому порядку, адже він не можу, ані отримати компенсацію в рамках Державної програми «єВідновлення» (коли це стане можливим для територій, окупованих до 24 лютого 2022 року), ані звернутись до суду із позовом до російської федерації про відшкодування завданої майнової та немайнової шкоди, ані подати заяву до Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України (коли перелік підстав буде розширено на території, окуповані до 24 лютого 2022 року) тощо. Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності на житловий будинок в БТІ на даний час неможливо через тимчасову окупацію міста Донецька Донецької області російськими загарбниками, позивач не може розпоряджатись своїм майном, що порушує його право власності. Враховуючи вищевикладене, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 60,3 кв. м., житловою площею 31,3 кв. м. з господарськими будівлями і спорудами за номером АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Нестеренко Т.В. від 01 жовтня 2025 року дану позовну заява було залишено без руху.

06 жовтня 2025 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 01 жовтня 2025 року.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2025 року головуючим суддею визначено Кушнірчука Р.О., підставою проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи є відрахування зі штату Самарського районного суду міста Дніпра судді Нестеренко Т.В., у зв`язку з достроковим закінченням відрядження до Самарського районного суду міста Дніпра та відрядженням її до Солом`янського районного суду міста Києва з 02 грудня 2025 року, рішення ВРП № 2508/0/15-25.

Ухвалою судді Кушнірчука Р.О. від 11 грудня 2025 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року закрито підготовче засідання у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити його позовну заяву та визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 60,3 кв. м., житловою площею 31,3 кв. м. з господарськими будівлями і спорудами за номером АДРЕСА_1 . Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився за невідомими суду причинами, про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про поважні причини неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надавав, тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та наявних у справі документів ухвалює заочне рішення.

Дослідивши письмові докази, врахувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 січня 1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування. Відповідно до умов Договору ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Держфонду, на якому знаходиться д/наб.обл. кирп. житловий будинок літера А-І житловою площею 31,3 м. кв. та надвірні побудови: гараж –Д, сарай –Е, оглядова яма –Д, паркан № 2-6, замощення – І. Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності за законом, виданого Сьомою донецькою державною нотаріальною конторою 22 листопада 1973 року по реєстру за № 7438 та зареєстрованого в Донецькому бюро технічної інвентаризації 30 січня 1974 року в реєстраційній книзі № 31012. Цій подарунок сторонами оцінено на суму 126 (сто двадцять шість) мільйонів 878 (вісімсот сімдесят вісім) тисяч карбованців. Інвентаризаційна оцінка – 126 878,00 карбованців. На теперішній час вказаний будинок з надвірними побудовами нікому не проданий, не подарований, не арештований, в спорі та під забороною не перебуває (а.с. 9).

Судом встановлено, що на зворотній стороні договору дарування від 13 січня 1996 року міститься реєстраційний напис на документі про право власності на цілий житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька на підставі договору дарування за ОСОБА_1 та зареєстрований за № 115, присвоєно реєстровий № 310/2 від 09 серпня 1999 року (а.с. 9 на зворотній стороні).

З довідки виданої КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька при Виконкомі Донецької міської ради № 218465 від 07 вересня 2012 року встановлено, що дана довідка була видана ОСОБА_1 про те, що по обліку КП «БТІ м. Донецька» згідно комп`ютерної бази даних, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_1 на підтаві договору дарування від 15 січня 1996 року (а.с. 13).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 764-5002749829 від 08 травня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 з 08 травня 2023 року (а.с. 19).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Гейзер Сергія Анатолійовича № 78570377 від 25 квітня 2025 року було зупинено розгляд заяви про усунення зазначених в рішенні обставин, у зв`язку із неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, а саме: відсутність відомостей про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, в зв`язку з чим надіслано запит до підприємства бюро технічної інвентаризації, що проводило реєстрацію права власності до 01 січня 2013 року. Також, зі змісту рішення встановлено, що документи (відомості), які не подано заявником, мають бути подані ним державному реєстратору протягом 30 робочих днів з дня отримання ним цього рішення. Розгляд заяви буде відновлено за умови усунення обставин, що стали підставою для прийняття цього рішення, у зазначений строк, буде прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Це рішення може бути оскаржено відповідно до законодавства. (а.с. 7).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 425407079 від 05 травня 2025 року встановлено, що інформаційна довідка сформована Департаментом «Центр надання адміністративний послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради Волинської області на підставі заяви з реєстраційним № 66737946 ОСОБА_1 від 05 травня 2025 року. Згідно витягу встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 відсутня інформація в реєстрі (а.с. 14).

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Гейзер Сергіє Анатолійовичем було винесено рішення № 79309331 від 06 червня 2025 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій за його заявою, у зв`язку з тим, що заявник ОСОБА_1 після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону, не усунув обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: на запит державного реєстратора № 7-17/942 від 25 квітня 2025 року не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Місце розташування вказаного будинку знаходиться на території, яка є тимчасово окупованою.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першоюстатті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Так, судом встановлено, що на зворотній стороні договору дарування від 13 січня 1996 року міститься реєстраційний напис на документі про право власності на цілий житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька на підставі договору дарування за ОСОБА_1 , та зареєстрований за № 115, присвоєно реєстровий № 310/2 від 09 серпня 1999 року (а.с. 9 на зворотній стороні).

У зв`язку з викладеним та враховуючи той факт, що на теперішній час право власності позивача на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 не визнається, з метою захисту своїх прав на нерухоме майно, з посиланням на статтю 392 ЦК України позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на належний йому будинок.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Згідно роз`яснень наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

У частині 1 статті 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивач є власником будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , однак на теперішній час його право власності на цей будинок не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та позивач не може здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію його права власності на будинок, що позбавляє позивача можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або отримати компенсацію за пошкоджене чи знищене майно.

З огляду на наведене, встановивши та проаналізувавши усі обставини справи, оскільки позивач в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання права власності на нерухоме майно, захистити своє порушене право не може, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 60,3 кв. м., житловою площею 31,3 кв. м. з господарськими будівлями і спорудами за номером АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено його право власності на будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на будинок у БТІ з тимчасово окупованої території Донецької області, м. Донецьк на даний час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його право власності, у зв`язку з чим, заявлені ним позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.321,328,392 ЦК України, ст.ст.12,13,259,263-268,273 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької міської ради Донецької області про визнання права власності на житловий будинок – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок загальною площею 60,3 кв. м., житловою площею 31,3 кв. м. з господарськими будівлями і спорудами за номером АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 16 квітня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук