Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №539/4621/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4621/25

Провадження № 2/539/110/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі – суд) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (юридична адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1, ЄДРПОУ 40121452) (далі – позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в якій просить суд:

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (юридична адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1, ЄДРПОУ 40121452) суму основного боргу (заборгованості за спожитий природний газ) у сумі 39 904,95 грн на рахунок: НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», місто Київ, МФО 300465, та судового збору у сумі 2 422,40 грн на поточний рахунок НОМЕР_3 в АТ «УКРГАЗБАНК», місто Київ, МФО 3200478.

Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач як суб`єкт ринку газу з 01 листопада 2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковим для всіх побутових споживачів України. Постановою НКРЕКП № 2500 від 30 вересня 2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідач є споживачем Постачальника «останньої надії» та був включений до Реєстру споживачів Постачальника «останньої надії» та споживав газ за ціною тарифного плану «Надійний» для споживачів Постачальника «останньої надії» яку зазначено у витягі з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку Позивача. Постачальник «останньої надії» компанія, яка зобов`язана протягом 60 днів постачати газ споживачу, якщо він залишиться без постачальника.

Разом з тим, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії». Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (абзац 14 пункту 5 розділу 1 Правил). Постачальник останньої надії зобов`язаний протягом 60 днів постачати газ споживачу, якщо він залишиться без постачальника.

Позивачем в період з 01 грудня 2020 року до 31 липня 2025 року (включно) було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 39 904,95 грн, вартість якого не сплачена відповідачем.

Оскільки відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий природній газ, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, керуючись вимогами статей 319, 322 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо обов`язку власника утримувати своє майно, а також норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо обов`язку власника сплачувати житлово-комунальні послуги, позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить його задовольнити.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24 листопада 2025 року, представник відповідача адвокат Павлюк І.О. зазначив, що вимоги позивача є протиправними та безпідставними, оскільки власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 була мати відповідачки – ОСОБА_2 , яка померла у 2008 році. Відповідачка ОСОБА_1 успадкувала даний будинок відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом №1-1505 від 04 червня 2010 року.

Не зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_1 прописана за вищевказаною адресою, у період, за який нараховано борг, а саме: з 01 грудня 2020 року до 31 липня 2025 року, вона там не проживала і проживати не планує, оскільки будинок взагалі не придатний для проживання і на сьогоднішній день вже довгий час як зруйнований. Відповідно, використання послуг з газопостачання там не можливе. Оскільки вона фактично не користувалась житлово-комунальними послугами, то нарахований борг за спожитий природний газ не відповідає дійсності. Стан будинку підтверджується показами сусідів.

Крім того, заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу нею не подавалось і вона жодним чином не була проінформована, що газопостачання до даного будинку буде продовжено без її відома.

Позивач в свою чергу не надав навіть інформацію щодо показників лічильника, які б підтверджували підстави нарахування боргу.

Отже, позивачем не надано доказів того, що відповідач користувалась наданими позивачем послугами.

Просив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги газопостачання – відмовити в повному обсязі. Також прохав судовий розгляд справи проводити за участі відповідача та його представника.

Заяви, клопотання учасників справи

В прохальній частині позову зазначено, що позивач просить здійснювати розгляд вказаної цивільної справи за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

20 жовтня 2025 року представник відповідача – адвокат Павлюк І.О. звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, надавши йому можливість ознайомитись з матеріалами справи та у зв`язку із його зайнятістю у розгляді справи №645/227/22 Шевченківським районним судом міста Полтави.

21 жовтня 2025 року представник позивача Альховська І.Б. звернулась до суду з заявою в якій повідомляла, що позов підтримує в повному обсязі, прохала його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала та прохала його провести за відсутності представника позивача.

18 листопада 2025 року представник позивача Альховська І.Б. звернулась до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24 листопада 2025 року представник відповідача адвокат Павлюк І.О. звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки для обґрунтування заперечень на позовні вимоги та забезпечення повного та всебічного розгляду даної справи потрібен додатковий час.

24 листопада 2025 року представник позивача Альховська І.Б. звернулась до суду з клопотанням про відкладення(перенесення) розгляду справи у зв`язку з її участю в судовому засіданні по іншій судовій справі №389/3132/25.

02 січня 2026 року представник позивача Костенко В.М. звернувся до суду з заявою в якій зазначив, що позові підтримує в повному обсязі та не заперечує проти прийняття судом заочного рішення. Також прохав проводити розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

13 січня 2026 року представник відповідача – адвокат Павлюк І.О. звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки він попередньо залучений до участі в розгляді справи №546/892/24 Решетилівським районним судом Полтавської області, розгляд якої заплановано з 9-00 год до 12-00 год 13 січня 2026 року.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 15 вересня 2025 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області (далі - суд) прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та вирішив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначив на 20 жовтня 2025 року.

У судове засідання, призначене судом на 20 жовтня 2025 року, позивач та його представник не з`явилися, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням, в якому прохав відкласти розгляд справи.

В подальшому судові засідання за клопотаннями сторін було відкладено на 24 листопада 2025 року, 13 січня 2026 року.

16 лютого 2026 року та 06 квітня 2026 року розгляд справи було відкладено через неявку сторін в судове засідання.

У зв`язку із тим, що відповідач та її представник надали відзив на позовну заяву і повідомлені належним чином, не з`явився у судове засідання, а представник позивача, підтримуючи позов, прохав справу розглядати без його участі, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вимоги частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як суб`єкт ринку газу з 01 листопада 2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови НКРЕКП №880 від 04 липня 2017 року «Про видачу ліцензій з постачання природного газу…» на території України.

Відповідач ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) є споживачем природного газу за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №1767944 від 12 вересня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.23).

ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою - приєднання до умов договору постачання природного газу.

За об`єктом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 01 грудня 2020 року до 31 липня 2025 року (включно) за особовим рахунком НОМЕР_4 було спожито природний газ на загальну суму 39904 грн 94 коп, вартість якого залишилася не оплаченою споживачем, що підтверджується розрахунком позивача (а.с.11).

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань по оплаті послуг з постачання газу.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природнього газу», Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі – Правила), Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі – Типовий договір) станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із відповідачем, який не сплатив заборгованість за надані позивачем послуги з газопостачання, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Відносини між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, регулюються Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (Правила).

Пунктом 2 Розділу ІІІ Правил передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Особливості здійснення постачання природного газу побутовому споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (Типовий договір), що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до пункту 2.1. Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Позивач, звернувшись до суду із вказаної позовною заявою, мотивує свою позицію тим, що він надав відповідачу послуги із газопостачання, вказані послуги відповідач має оплатити. У зв`язку з тим, що відповідач її (заборгованість) не оплатив, позивач просить стягнути її з відповідача.

Відповідач свою позицію щодо заявленого позову виклала у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що фактично не користувалась житлово-комунальними послугами, оскільки будинок взагалі не придатний для проживання і вже довгий час як зруйнований, відповідно використання послуг з газопостачання там не можливе, а тому нарахований борг за спожитий природний газ не відповідає дійсності.

Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

На підтвердження своїх заперечень щодо позову відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про непридатність будинку для проживання, а також доказів того, що вона не користувалась послугами з газопостачання за зазначеною в позовній заяві адресою.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024року у справі № 462/1232/23.

З урахуванням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типового договору споживач має сплачувати послуги за поставку йому природного газу але цього не зробив, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за період з 01 грудня 2020 року до 31 липня 2025 року (включно) в сумі 39 904,95 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 як споживача послуг природного газу належним чином доведені, документально підтверджені, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вона (відповідач) в односторонньому порядку не виконує покладені законодавством зобов`язання щодо оплати вказаних послуг.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №29024588 від 05 вересня 2025 року (а.с.1).

Оскільки суд задовольняє заявлені вимоги, судовий збір слід стягнути із відповідача.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,- задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (юридична адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1, ЄДРПОУ 40121452) суму основного боргу (заборгованості за спожитий природний газ) у сумі 39 904 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот чотири) гривні 95 копійок на рахунок: НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», місто Київ, МФО 300465.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (юридична адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1, ЄДРПОУ 40121452) судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок на поточний рахунок НОМЕР_3 в АТ «УКРГАЗБАНК», місто Київ, МФО 3200478.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», юридична адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1, ЄДРПОУ 40121452.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва