Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №461/1810/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1810/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Львівській області.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою серії ЕНА №6557554 від 24 січня 2026 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, а саме за те, що 24.01.2026 о 00:52:00 позивач керував транспортним засобом Nissan Rogue д.н.з. НОМЕР_1 та порушив вимогу дорожнього знаку 3.1 рух заборонено з позначкою пішохідна зона та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційні документи на транспортний засіб. ОСОБА_1 зазначає, що не отримував постанови під час її винесення та будь-якими іншими засобами зв`язку; така йому не надсилалась. Про наявність адміністративного стягнення йому стало відомо після відображення у додатку Дія штрафу на суму 425 грн., розмір якого був збільшений до 850 грн. Позивач сплатив зазначений штраф у сумі 850 грн., однак не погоджується із вказаною постановою, оскільки стверджує, що не керував жодним транспортним засобом, не здійснював рух на такому, не порушував вимоги дорожнього знаку 3.1 рух заборонено з позначкою пішохідна зона, не порушував п. 2.4.а ПДР; доказів, які свідчать про вичнення позивачем адміністративного правопорушення, немає. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення – закрити, а також стягнути безпідставно сплачену ним суму штрафу.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 березня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що постановою серії ЕНА №6557554 від 24 січня 2026 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, підставою накладення адміністративного стягнення поліцейський зазначає обставини того, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував ТЗ Nissan Rogue д.н.з. НОМЕР_1 24.01.2026 о 00:52:00 транспортним засобом та порушив вимогу дорожнього знаку 3.1 рух заборонено з позначкою пішохідна зона та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п.2.4.а ПДР - керування ТЗ особою, що не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ; та застосовано до позивача адміністративне стягнення, штраф у розмірі 425 грн.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно п.2.4.а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (в т.ч. посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності).

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Разом з цим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача, в розумінні ст. 251 КУпАП, відповідачем не надано.

Позивач стверджує, що він не керував жодним транспортним засобом, не здійснював рух на такому, не порушував вимоги дорожнього знаку 3.1 рух заборонено з позначкою пішохідна зона, не порушував п. 2.4.а ПДР.

Однак твердження позивача про те, що останній своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, вимог Правил дорожнього руху не порушував, відповідачем не спростовані.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.ст. 73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, то слід зазначити, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дану обставину.

Відповідач не надав відзиву до суду і не довів порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність прийнятого ним рішення по справі.

Позивач зазначає, що не вчиняв порушень, зазначених в оскаржуваній постанові.

Докази, які б спростовували такі твердження позивача, суду не надано.

Свідки вчинення правопорушення відсутні, відсутні підтверджуючі матеріали фото-, кінозйомки чи відеозапису, які б дозволили переконатись у допущенні правопорушення позивачем, відсутні будь-які інші докази на підтвердження правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, і вважає, що оскаржувана ним постанова підлягає скасуванню, а справа – закриттю.

Щодо вимоги про стягнення штрафу, сплаченого позивачем на користь відповідача, в сумі 850 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Повернення коштів сплачених позивачем на виконання штрафу має здійснюватися на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» .

Відповідно до вимог п. 3 згаданого Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п. 5 цього ж Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відповідач є контролюючим органом у розумінні положень п. 5 Порядку, оскільки саме на виконання його рішення (постанови) було сплачено штраф позивачем.

Сплачений адміністративний штраф може бути повернуто управлінням держказначейства у визначеному порядку лише на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення (штраф).

Тобто фізичній особі необхідно звернутися до відповідного органу з письмовою заявою про надання висновку про повернення помилково сплаченого адміністративного штрафу.

Таким чином, законодавство передбачає спеціальну позасудову процедуру повернення помилково/надміру сплачених коштів із бюджету. Повернення здійснюється за заявою платника до органів Казначейства, а не через примусове стягнення судом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо строку на звернення до суду, то відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ОСОБА_1 зазначає, що не отримував оскаржуваної постанови під час її винесення та будь-якими іншими засобами зв`язку; така йому не надсилалась. Про наявність такого адміністративного стягнення, йому стало відомо після відображення у додатку Дія штрафу на суму 425 грн., розмір якого збільшений до 850 грн., однак сама постанова у додатку Дія - відсутня.

05.02.2026 ОСОБА_1 звернувся по правову допомогу та уклав договір з АО “КПЛТ” від 05.02.2026, що підтверджується виписаним ордером АО “КПЛТ”.

16.02.2026 на адресу ВП №2 Самбірського районного ВП ГУНП у Львівській області був поданий адвокатський запит щодо отримання постанови.

У відповідь на адвокатський запит була надіслана постанова ЕНА №6557554 від 24.01.2026р. та отримана адвокатським об`єднанням “КПЛТ” - 25.02.2026, що підтверджується як копією конверту поліції, та витягом з сайту Укрпошта про відстеження по трекінгу.

Адвокатка адвокатського об`єднання “КПЛТ” Новосядло В.Р., яка уповноважена на підставі ордеру представляти інтереси ОСОБА_1 у судах, з 16.02.2026 - 01.03.2026 перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується наказом №03в від 16.01.2026, а також у відпустці без збереження заробітної плати 03.03.2026 , що підтверджується наказом по АО “КПЛТ” №04в від 10.02.2026.

Відтак, у зв`язку із отриманням постанови представником позивача лише на адвокатський запит, а також враховуючи перебування представника позивача у відпустках, суд вважає, що строк для звернення до суду з позовною заявою слід поновити.

Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 665,6 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 90, 242, 243, 246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним позовом.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову від 24.01.2026 року серії ЕНА №6557554, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,6 грн.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя І.Р.Волоско