Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №461/1594/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1594/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Бараняку В.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

27 лютого 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати відповідача таким, що втратив право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (позивач), ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Право власності підтверджується свідоцтвом, виданим виконкомом Львівської міської ради від 30.06.1998 року.

Відповідач ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) значиться зареєстрованою за вказаною адресою з 16.08.2011 року згідно із записом у будинковій книзі.

Фактично відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні з 2014 року (понад 10 років), що підтверджується актом обстеження від 13.08.2025 року. На сьогодні вона постійно проживає на території Канади та є громадянкою цієї держави (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 30.11.2022 року).

18.11.2025 року позивач звернувся до відділу державної реєстрації Галицької районної адміністрації із заявою про зняття з реєстрації місця проживання неповнолітнього відповідача. До заяви було додано нотаріально засвідчену згоду батьків дитини та відповідні довіреності. Однак 25.11.2025 року у задоволенні заяви було відмовлено через вимогу особистої присутності особи, що в умовах проживання відповідача за кордоном є неможливим.

Зазначає, що фактично відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні з 2014 року (понад 10 років), що підтверджується актом обстеження від 13.08.2025 року. На сьогодні вона постійно проживає на території Канади та є громадянкою цієї держави (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 30.11.2022 року).

Зняти з реєстрації у вказаній квартирі матір відповідача, аби відповідно до пункту 2 частини першої статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» автоматично зняттю з реєстрації підлягала і відповідач як її дитина, позивач теж не може, оскільки матір відповідача, ОСОБА_7 , є співвласником вказаної квартири.

Відповідно до пункту 50.2 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло, права користування, про виселення, про зняття із задекларованого/заресстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується).

Враховуючи наведене, позивач просить позов задоволити та визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

13.03.2026 року до суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову, яка була прийнята судом.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив такий задоволити.

Відповідач ОСОБА_4 та її законний представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву у якій позовні вимоги визнали повністю. Зазначили, що дійсно тривалий час відповідач не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Повідомила, що не планує повертатись в Україну та користуватись вищезгаданою квартирою. Розгляд справи просили проводити без їхньої участі.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила такі задовольнити.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 30 червня 1998 року виконкомом Львівської міської ради було видано на підставі розпорядження свідоцтво №13502-3 про право власності на квартиру, з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_2 приватизована та співвласниками квартири на правах спільної сумісної власності є ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Відповідно до Будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано вісім осіб, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 .

Згідно з актом від 13.08.2025 року, складеного комісією працівників ЛМКП «Айсберг», на час складання акту ОСОБА_4 не знаходилась в кв. АДРЕСА_2 та зі слів сусідів за даною адресою не проживає з 2014 року по даний час.

Мотиви прийняття рішення судом.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 316 ЦК України, дано визначення поняття права власності, згідно якого правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Статтею 386ЦК України передбачені засади захисту права власності, а саме держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Право користування приватним житлом має речово-правовий характер, у зв`язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України, зокрема, житловий сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення, або через відсутність особи без поважних причин понад один рік у спірному житловому приміщенні.

Надаючи оцінку встановленим обставинам і зібраним доказам, суд зазначає, що позивачем доведено відсутність відповідача у місці його зареєстрованого проживання понад шість місяців без поважних причин.

Доказів на спростування позовних вимог відповідач не надав.

Виходячи з наведеного, розглянувши справу в межах позовних вимог, суд вважає, що позивачі довели законні підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач 1. ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач 1. ОСОБА_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Третя особа 1: ОСОБА_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Третя особа 2: ОСОБА_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Третя особа 3: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко