Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №461/994/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/994/26

Провадження №2/461/1709/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

07 квітня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Петрушка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

03.02.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, в якому в них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу з відповідачем дочка залишилася проживати з нею та перебуває на її утриманні. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2025, частково задоволено її позовні вимоги, та ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття. На час ухвалення цього рішення у відповідача був мінливий та не гарантований заробіток. На даний час відповідач перебуває на службі в Збройних Силах України та відповідно отримує гарантовану заробітну плату. Крім цього, у дитини з віком зростають потреби, вартість яких з часу ухвалення рішення збільшилась. Добровільно збільшити розмір аліментів на утримання дочки відповідач відмовляється. Вважає, що у даному випадку є підстави для зміни способу стягнення аліментів, та 1/4 частка від заробітку відповідача забезпечить гармонійний розвиток їх дитини. Стверджує, що відповідач має можливість сплачувати такий розмір аліментів, так як інших утриманців немає та є працездатним.

Процесуальні дії у судовій справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у Галицькому районному суді м.Львова від 03.02.2026 визначено склад суду: головуючий суддя Кротова О.Б.

На виконання положень ч.6 ст. 187 ЦПК України судом здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 05.02.2026 прийнято до розгляду даний позов та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

25.02.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання, в якому просив зупинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, оскільки він перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України.

13.03.2026 представником позивачки адвокатом Смотрич Г.І. подано письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду 17.03.2026 в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі - відмовлено, оскільки зупинення провадження у справі з таким предметом прозову неминуче призведе до порушення прав неповнолітньої дитини. Судовий розгляд відкладено для повторного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла письмова заява, в якій позовні вимоги підтримує та просить задоволити, просить розглядати справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав суду, в судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відомостей з реєстру Львівської міської територіальної громади №207205 від 25.11.2025, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивачка, після розірвання шлюбу між сторонами спільна з відповідачем дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Доказів на спростування факту постійного проживання дитини разом із матір`ю відповідачем суду не надано.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2025 у справі №461/489/25 стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №79509069 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з долученого позивачем розрахунку заборгованості по аліментах від 11.03.2026, відповідачем ОСОБА_2 не сплачувались аліменти до 01.11.2025, станом 01.10.2025 заборгованість становила 38000 грн, а з 01.11.2025 заборгованість поступово була погашена та в подальшому відрахування здійснюються в розмірі 4000 грн щомісячно.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026 за №47, ОСОБА_2 з 07.05.2025 по теперішній час перебуває на військовій службі.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів від 26.02.2026, за період з 1 кварталу 2025 по 4 квартал 2025, відповідач ОСОБА_2 до травня 2025 року, лише один раз отримав дохід за цивільно-правовим договором в лютому 2025 року в розмірі 1300 грн, а починаючи з 07.05.2025 щомісячно отримує виплати військовослужбовцям.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду

Відповідно до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 3 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути визнання права, зміна правовідношення.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч.1, 2 статті 27 цієї ж Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст.141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).

За заявою одержувача суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).

Згідно положень ч.1, 2 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів визначений у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 Сімейного кодексу України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Суд зауважує, що право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Вказані правові норми, які регламентують спірні правовідносини, дають підстави для висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі).

При цьому закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.09.2018 у справі № 134/192/17, від 16.06.2021 у справі № 643/11949/19, від 30.06.2020 у справі № 343/945/19, від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19, від 23.05.2022 у справі № 752/26176/18, від 19.02.2025 у справі № 367/10126/19.

Висновки суду

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов такого висновку.

Як встановлено судом, розмір аліментів, які стягуються із відповідача на утримання спільної з позивачем малолітньої дочки визначено рішенням суду в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн, щомісячно, до досягнення нею повноліття.

З позовної заяви вбачається, що позивачка, з якою проживає дитина, просить змінити раніше обраний нею спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, та визначити такі у частці від заробітку (доходу) батька, оскільки дохід відповідача перестав бути мінливим, з травня 2025 року він мобілізований до лав Збройних Сил України та стабільно отримує відповідне грошове забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Вказана стаття не містить будь-яких умов, за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у зміні способу стягнення аліментів. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на ініціювання зміни способу стягнення аліментів.

Доказів на підтвердження неможливості відповідачем виконувати свій обов`язок по утриманню дитини у інший спосіб стягнення в частці від доходу - матеріали справи не містять, відповідач перебуває в лавах Збройних Сил України та отримує постійний дохід.

За таких обставин, беручи до уваги інтереси малолітньої дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, враховуючи право, в даному випадку позивачки, щодо вибору щодо способу стягнення аліментів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Щодо зазначеного позивачем розміру (частки), то суд вважає такий розмір обґрунтованим та з урахуванням установлених по справі обставин присуджує до стягнення аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Утримувати аліменти зі зміненим способом слід із дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи наявність на виконанні виконавчого документа, виданого за судовим рішенням про стягнення аліментів в розмірі, встановленому до ухвалення цього рішення, керуючись ст.267 ЦПК України, суд вважає за необхідне визначити, що стягнення на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2025 у справі №461/489/25 слід припинити станом на день набрання законної сили даним судовим рішенням та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах, в разі наявності).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути суму судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задоволити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2025 у справі № 461/489/25, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн, щомісячно, та визначити їх у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили припинити стягнення аліментів на підставі виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова, виданого у справі №461/489/25.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 10.04.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Ольга Кротова