Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №757/29068/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29068/25-ц

пр. 2-7390/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Погребняк В.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025р. позивачка звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що вона та відповідач від шлюбу мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони проживають окремо. Дитина, за згодою обох батьків з часу припинення фактичних шлюбних відносин залишилась проживати з нею. Так як між ними виникають постійні непорозуміння щодо належного виховання та догляду за дитиною, не надає регулярної матеріальної допомоги , реєстрації місця проживання, вважає, що слід визначити місце проживання дитини з нею. В судовому засіданні позивачка , представник позивача позов підтримали з викладених в ній підстав та просили задовольнити.Надали відповідь на відзив.

Відповідач , представник відповідача проти позову заперечували , надали відзив, пояснення. Вказували на те що відсутній спір , заперечують проти визначення місця проживання доньки з матір`ю,оскільки може негативно впливати.

Третя особа Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації просили розглядати в відсутність, надала висновок.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 7.07.2025р. відкрито провадження за позовом в порядку загального.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 18.02.2026р. закрито підготовче засідання та призначений судовий розгляд.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, приходить до слідуючого.

Встановлено , що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від шлюбу мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 19.08.2025р. шлюб розірвано.

Після припинення фактичних шлюбних відносин між позивачем та відповідачем, дитина залишилася проживати разом з матір`ю, що не заперечується сторонами.

У зв`язку з цим та враховуючи вимоги чинного законодавства, ОСОБА_1 вважає, що слід визначити місце проживання дитини з нею, оскільки до цього наявні всі належні правові підстави.

Також в судовому засіданні відповідач, представник відповідача повідомили , що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, №250, статті 35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

За положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У статті 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При вирішенні спору між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, необхідно виходити з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, ухвалене рішення повинно відповідати інтересам неповнолітніх. При цьому, повинно бути ураховано, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язком батьків утримувати дитину.

Відповідно до ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

З матеріалів справи вбачається, що дитина проживає з матір`ю (проти чого не заперечує відповідач), яка забезпечує їй повний гармонійний, фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку; мати здатна забезпечити дитину усім необхідним.

Відповідно до висновку №105-1678 від 3.02.2025р. органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державній адміністрації вважають за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір`ю ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 30 серпня 2021 року в справі №640/475/20 зроблено висновок, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес.

Доводи відповідача не знайшли підтвердження в судовому засіданні , що у зв`язку із постійними втратами контролю над собою ОСОБА_1 зокрема постійного використання психологічного та фізичного насильства, вона становить загрозу для життя та здоров`я ОСОБА_5 , окрім того своєю неналежною поведінкою Позивач негативно впливатиме на виховання та розвиток дитини. ОСОБА_1 не дбає належним чином про права та інтереси безпосередньо дитини, й зокрема на підставі власних неприязних відносин до батька дитини завдає ОСОБА_5 систематичних душевних страждань, що може негативно вплинути на здоров`я останньої

Таким чином, оскільки самі по собі вимоги позивача про визначення місця проживання дитини разом з нею ґрунтуються на положеннях закону та для фізичного та розумового розвитку дитини, забезпечення її фізіологічного та психічного здоров`я буде раціональним аби дитина надалі проживала разом з матір`ю. При цьому, суд бере до уваги вік дитини та враховує, що відповідач не позбавлений можливості брати участь у вихованні дочки.

Тому належні правові підстави для задоволення позову та визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Відповідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.. 141-161 СК України, ст.ст. 12,13,76,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач : ОСОБА_3 : АДРЕСА_2

третя особа: Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації: 01010, м.Київ, вул. М..Омельяновича - Павленка, 15

Суддя Т.В.Остапчук