Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №755/17413/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17413/25

Провадження №: 2/755/6158/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

при секретарі - Грищенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій позивач просила: змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03.06.2016 року у справі № 279/2887/16-ц, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/6 на в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.03.2025 року (з дати закінчення навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до повноліття дитини.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30 липня 1994 року між ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 укладено шлюб у міському відділі реєстрації актів цивільного стану м. Коростень Житомирської області актовий запис № 375. Від спільного браку мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких є відповідач. Рішенням Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 24.06.2016 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, діти залишилися при матері. Рішенням Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 24.06.2016 року з відповідача були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, і до повноліття дітей, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 02 липня 2016 року державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Мороз Ю.О., при примусовому виконанні виконавчого листа № 279/2887/16-ц, виданого 24.06.2016 року Коростенським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів(заробітку) щомісячно, починаючи з 27.05.2016 року і до повноліття дітей, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.03.2021 року у зв`язку з навчанням повнолітнього сина з відповідача були стягнуті аліменти на користь та на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку/доходу щомісячно, починаючи з 08.02.2021 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, однак не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку. При цьому суд брав до уваги, що відповідач мав інші аліментні зобов`язання на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підлягало до врахування при визначенні розміру аліментів у цьому провадженні. У зв`язку із закінченням навчання 28 лютого 2025 року аліменти на користь ОСОБА_4 не стягуються. Неповнолітній син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з позивачкою, що підтверджується відповідним документом. Із своїх доходів позивачка не в змозі самостійно утримувати їхнього сина, оскільки зросли ціни на продукти та одяг, збільшилися витрати на навчання, на придбання додаткової літератури, на участь в додаткових спортивних секціях, тощо. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень позивачка одна не зможе забезпечити, тому батько, який є здоровим і працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), оскільки працює за основним місцем роботи лікарем-анестезіологом у місті Коростень Житомирської області у КНП «Коростенська центральна міська лікарня» та за сумісництвом лікарем-анестезіологом у КНП «Коростенська центральна районна лікарня» та має постійний дохід. Отже, відповідач має можливість надавати грошову допомогу на утримання їхнього сина. Відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому вважає він може сплачувати такий розмір аліментів.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

29.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримана інформація про місце реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

29.10.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

07.11.2025 року на виконання вимог ухвали від 29.10.2025 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, а конверт разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено, що 30 липня 1994 року між ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 укладено шлюб у міському відділі реєстрації актів цивільного стану м. Коростень Житомирської області актовий запис № 375.

Від спільного браку мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких є відповідач.

Рішенням Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 24.06.2016 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, діти залишилися при матері.

Рішенням Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 24.06.2016 року з відповідача були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, і до повноліття дітей, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

02 липня 2016 року державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Мороз Ю.О., при примусовому виконанні виконавчого листа № 279/2887/16-ц, виданого 24.06.2016 року Коростенським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів(заробітку) щомісячно, починаючи з 27.05.2016 року і до повноліття дітей, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.03.2021 року у зв`язку з навчанням повнолітнього сина з відповідача були стягнуті аліменти на користь та на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку/доходу щомісячно, починаючи з 08.02.2021 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, однак не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку. При цьому суд брав до уваги, що відповідач мав інші аліментні зобов`язання на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підлягало до врахування при визначенні розміру аліментів у цьому провадженні.

У зв`язку із закінченням навчання 28 лютого 2025 року аліменти на користь ОСОБА_4 не стягуються.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.04.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що, відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів позивач вказує його підставою закінчення найстаршою дитиною навчання у зв`язку з чим виникла необхідність фактичного перегляду розміру аліментів, який був визначений судом на двох дітей.

Суд вважає таку вимогу обґрунтованою, оскільки, у зв`язку із закінченням старшою дитиною навчання, з відповідача на користь позивача стягується лише 1/6 частина від всіх доходів відповідача, що вочевидь не забезпечує належного матеріального забезпечення меншої дитини.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно частини п`ятої статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, суд звертає увагу, що максимальний розмір аліментів, який не повинен перевищувати 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку встановлений лише щодо випадку стягнення аліментів у наказному провадженні.

Оскільки ця справа розглядається в позовному порядку, суд не обмежений у визначені максимального розміру аліментів.

Згідно пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Оскільки вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню, а позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд дійшов висновку, що судовий збір слід стягнути з відповідача в користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України) за ставками, встановленими статтею 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1 211,20 гривня.

Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України) судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Відповідно до статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя : І.В.Коваленко