Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №755/13128/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13128/24

Провадження №: 2/755/6148/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.

за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи,-

в с т а н о в и в :

25.07.2024 до Дніпровського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Сорока Михайло Миколайович, з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи, в якій просить суд стягнути суму франшизи у розмірі 3 200, 00 грн та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.02.2024 року о 16 год. 30 хв. в м. Києві, по вул. О. Дашкевича, 11 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю: транспортного засобу Opel Zafira, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Honda Fit, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб Honda Fit, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження. Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2024 р. у справі № 755/3373/24, винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія ТЗ Opel Zafira, державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_2 . На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія ТЗ Opel Zafira, державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № ЕР/ 218905341. ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування. Окрім того, з боку ОСОБА_1 пошкоджений транспортний засіб було надано представнику ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» для огляду та виконано всі необхідні обов`язки, визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування. 15 травня 2024 року адвокат - Сорока М.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , направив запит до ЦБ МТСБУ з проханням надати інформацію щодо розміру франшизи за полісом страхування № № ЕР/218905341. Листом від 21.05.2024 року МТСБУ надало відповідь на вищевказаний запит, у якому було вказано інформацію щодо розміру франшизи, згідно полісу № ЕР/218905341 у розмірі 3200,00 грн. Також, 15.05.2024 р. адвокатом Сорока М.М. було подано запит до ПрАТ СК «ІНТЕР- ПОЛІС», у відповідь на який останнє повідомило, що розмір франшизи за полісом ЕР/218905341 складає 3200,00 грн. Таким чином, з боку ОСОБА_1 було виконано всі покладені на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язки. Внаслідок чого, ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» було виплачено страхове відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 3200,00 грн. Оскільки, з боку ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» суму страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи, визначений умовами полісу № ЕР/218905341, що становить 3 200,00 грн, то ця сума має бути відшкодована ОСОБА_2 , як особою з вини якої було завдано майнової шкоди транспортному засобу позивача.

26.07.2024, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовна заява передана в провадження судді Арапіної Н.Є.

30.07.2024 ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Арапіної Н.Є. відкрито провадження у цій цивільній справі, за правилами спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №677 від 03.04.25, відповідно до п.п. 2.3.50 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду вказано здійснити повторний автоматичний розподіл вказаної справи.

14.04.2025, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025, цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи, передана в провадження судді Коваленко І.В.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В. від 22.04.2025 року прийнято цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи, - до свого провадження. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статтей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками не було отримано, а конверт повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.02.2024 року о 16 год. 30 хв. в м. Києві, по вул. О. Дашкевича, 11 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю: транспортного засобу Opel Zafira, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Honda Fit, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб Honda Fit, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження.

Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2024 р. у справі № 755/3373/24, винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія ТЗ Opel Zafira, державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_2 .

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія ТЗ Opel Zafira, державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № ЕР/ 218905341.

Позивач надав заяву про страхове відшкодування, згідно якої було погоджено виплату страхового відшкодування, також транспортний засіб марки «Honda Fit» було надано для огляду.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит, наданої Моторним (транспортним) страховим бюро України, розмір франшизи, згідно полісу № ЕР/218905341 складає - 3 200,00 грн. Відтак, ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» було виплачено страхове відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 3 200,00 грн.

Позивач зазначив, оскільки ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» суму страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи, визначений умовами полісу № ЕР/218905341, що становить 3 200,00 грн, то ця сума має бути відшкодована ОСОБА_2 , як особою з вини якої було завдано майнової шкоди транспортному засобу позивача.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає відповідача таким, що повинен відшкодувати йому завдану матеріальну, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник, відповідно до ст. 386 ч. 3 ЦК України.

Положенням ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Згідно зі ст. 12.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2024 № 1961-IV, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 36.6 Закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав часткову компенсацію від ПрАТ СК «Інтер-поліс» було виплачено страхове відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 3 200 грн.

Оскільки відповідачем, як особою, відповідальною за завдання матеріальної шкоди в добровільному порядку не була сплачена сума франшизи, тож ця сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У своїй постанові Верховний суд від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, зауважив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із надання правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, чеки, посвідчення про відрядження). Зазначенні витрати мають бути документально підтвердженні та доведенні. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

До позовної заяви представником позивача додано копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги №43/24 від 08.05.2024 р., додаткової угоди №1 від 08.05.2024 р., розрахунку №1 від 19.06.2024 року, рахунку №8 від 19.06.2024 року, акту виконаних робіт №8 від 28.06.2024 року, квитанцію на оплату згідно договору про надання правової допомоги №43/24 від 08.05.2024 р. на суму 3 000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позов ОСОБА_1 задоволено, позивач поніс судові витрати на правничу допомогу, що підтверджено належними засобами доказування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, що становить суму в розмірі 3 000,00 гривень, що відповідає принципу розумності та реальності розміру витрат на правничу допомогу.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 3 200, 00 (три тисячі двісті гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 15.04.2026 року.

Суддя