Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №208/11083/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/11083/25

провадження № 2/208/2209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське за правилами загального позовного провадження цивільну справу №208/11083/25 за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно до позовних вимог просить:

-Виділити у натурі в окрему інвентарну одиницю за ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на житловий будинок «А-1» загальною площею 87,1 кв.м. житловою площею 51,5 кв.м, а саме: 2-1 веранда, 2-І кладова. 2-1 перепокій, 2-2 кухня. 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 житлова. 2-6 житлова, 2-7 ванна, 2-8 вбиральня: прибудова а-1, 1/2 погріб Пг-1, літня кухня В-1, сарай Е-1, гараж Ж-1. ганок а3-1. 1/2 вимощення I, вимощення III. ворота №1, огорожа №2, огорожа №6, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

-Визнати право власності за ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на житловий будинок «А-1» загальною площею 87,1 кв.м. житловою площею 51,5 кв.м, а саме: 2-1 веранда, 2-І кладова. 2-1 перепокій, 2-2 кухня. 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 житлова. 2-6 житлова, 2-7 ванна, 2-8 вбиральня: прибудова а-1, 1/2 погріб Пг-1, літня кухня В-1, сарай Е-1, гараж Ж-1. ганок а3-1. 1/2 вимощення I, вимощення III. ворота №1, огорожа №2, огорожа №6, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

-Припинити право спільної часткової власності на частину 1/2 житлового будинку разом із надвірними будівлями та господарськими спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 . загальною площею 87,1 кв.м, житловою площею 51,5 кв.м, що складається з: 2-1 веранда, 2-І кладова. 2-1 перепокій, 2-2 кухня. 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 житлова. 2-6 житлова, 2-7 ванна, 2-8 вбиральня: прибудова а-1, 1/2 погріб Пг-1, літня кухня В-1, сарай Е-1, гараж Ж-1. ганок а3-1. 1/2 вимощення I, вимощення III. ворота №1, огорожа №2.

В обґрунтування позову зазначено, що спірний житловий будинок є об`єктом нерухомості загальною площею 177,7 квадратних метрів, з житловою площею 102,3 квадратних метрів, і оснащений всіма необхідними інженерними мережами. До складу майна, яке є невід`ємною складовою господарства житлового будинку, належать також надвірні споруди: літня кухня, сарай, гараж, погріб, вимощення, ворота та огорожа. Всі ці елементи забезпечують повноцінне функціонування та господарську діяльність на території домоволодіння.

Право власності Позивача на зазначену 1/2 частку житлового будинку, включно з усіма згаданими надвірними будівлями та господарськими спорудами, виникло внаслідок спадкування після смерті ОСОБА_4 , народженої в 1928 році, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач прийняла спадщину відповідно до встановленого законом порядку. Позивач набула право власності на 1/2 частину житлового будинку, що включає конкретне користування квартирою АДРЕСА_3 загальною площею 87,1 кв.м., у тому числі житловою площею 51,5 кв.м., а також відповідні надвірні будівлі та споруди, що входять до складу цієї частки. Значущим є те, що цей факт підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 134338630 від 14.08.2018 року, в якому зазначено, що власником 1\2 частки житлового будинку є саме Позивач.

У відповідності до рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2020 року по справі № 235\8940\19 визнано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0826 га, кадастровий номер 1413200000:05:063:0795, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо іншої частини зазначеного будинку, то вона за життя належала ОСОБА_5 , який був власником цієї 1/2 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Дане свідоцтво встановлює, що після смерті ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем 1/2 частки житлового будинку став саме його син, ОСОБА_5 , який оформив це право належним чином. Таким чином, з урахуванням наведених фактів, станом на 2001 рік, склад власників будинку за адресою АДРЕСА_2 виглядав таким чином: половина будинку належала ОСОБА_4 , чиї права на цю частку оформлені належними свідоцтвами 1993 та 2004 років, а друга половина належала ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом 2001 року.

Після смерті ОСОБА_5 єдиною спадкоємицею за законом є його донька, ОСОБА_2 , котра фактично прийняла спадщину після батька, оскільки проживала та була зареєстрована у вказаному будинку на момент його смерті. Втім, слід зауважити, що ОСОБА_2 не оформила свої спадкові права у встановленому законом порядку, а саме не отримала свідоцтва про право на спадщину та не провела державну реєстрацію свого права власності на 1/2 частину будинку, яка фактично перебуває в її володінні. Як наслідок, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає відомостей про право власності ОСОБА_2 . На сьогодні єдиним власником 1/2 частини житлового будинку, чинне право оформлено та зареєстровано у встановленому порядку, є Позивач. З іншого боку, друга частина залишилася юридично невизначеною, проте фактично перебуває у володінні та користуванні відповідача.

З огляду на всі наведені обставини, звернення Позивача з позовом про виділ частки у натурі є цілком обґрунтованим і виправданим. Позивач є спадкоємцем, володіє документально підтвердженим та зареєстрованим правом власності на 1/2 частки будинку, яка у фактичному користуванні відповідача відповідає квартирі АДРЕСА_3 з усіма надвірними будівлями та спорудами, що її складають, зокрема верандою, кладовою, кухнею, житловими кімнатами, ванною кімнатою, вбиральнею, гаражем, сараєм, літньою кухнею, погребом, вимощенням, воротами та огорожею.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 року, цивільну справу №208/11083/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суд увід 26.08.2025 року відкрито провадження у справі №208/11083/25 за правилами загального позового провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

04.09.2025 року представник Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області С. Добряк, подав до суду заяву, у якій розгляд справи просить провести без участі їх представника та винести рішення на розсуд суду.

Ухвалою суду вді 25.09.2025 року позову заяву залишено без руху.

30.09.2025 року адвокат Молчанова Н.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , на виконання ухвали суду, у строк встановлений судом, подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.10.2025 року продовжено розгляд справи №208/11083/25.

13.10.2025 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить розглядати справу без її присутності.

Ухвалою суду від 04.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.02.2026 року адвокат Молчанова Н.В. подала до суду заяву, у якій зазначила, що у позовних вимогах було допущено помилку. Просить вважати позовні вимоги в наступній редакції:

"Виділити в натурі в окрему інвентарну одиницю ОСОБА_7 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме 1\2 частину на житлового будинку «А-1» загальною площею 87,1 кв.м. житловою площею 51,5 кв.м, а саме: 2-1 веранда, 2-І кладова. 2-1 перепокій, 2-2 кухня. 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 житлова. 2-6 житлова, 2-7 ванна, 2-8 вбиральня: прибудова а-1, 1/2 погріб Пг-1, літня кухня В-1, сарай Е-1, гараж Ж-1. ганок а3-1. 1/2 вимощення I, вимощення III, ворота №1, огорожа №2, огорожа №6, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати право власності за ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1\2 частину житлового будинку «А-1» загальною площею 87,1 кв.м. житловою площею 51,5 кв.м, а саме: 2-1 веранда, 2-І кладова, 2-1 перепокій, 2-2 кухня, 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 житлова, 2-6 житлова, 2-7 ванна, 2-8 вбиральня: прибудова а-1, 1/2 погріб Пг-1, літня кухня В-1, сарай Е-1, гараж Ж-1, ганок а3-1, 1/2 вимощення I, вимощення III, ворота №1, огорожа №2, огорожа №6, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинити право спільної часткової власності на частину 1/2 житлового будинку разом із надвірними будівлями та господарськими спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 87,1 кв.м, житловою площею 51,5 кв.м, що складається з: 2-1 веранда, 2-І кладова. 2-1 перепокій, 2-2 кухня. 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 житлова. 2-6 житлова, 2-7 ванна, 2-8 вбиральня: прибудова а-1, 1/2 погріб Пг-1, літня кухня В-1, сарай Е-1, гараж Ж-1. ганок а3-1. 1/2 вимощення I, вимощення III. ворота №1, огорожа №2.".

26.02.2026 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить розглядати справу без її присутності.

12.03.2026 року адвокат Молчанова Н.В. подала до суду до суду заяву, у якій просить справу розглядати без участі позивача та представника позивача.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 03.07.2001 року згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори Кудіновою В.І., спадкова справа №98, ОСОБА_5 успадкував частину жилого будинку, який знаходиться у АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 30.

14.08.2018 року згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Покрвоського міського нотаріального округу Донецької області Михайленко О.В., зареєстровано в реєстрі за № 1744, ОСОБА_1 успадкувала частини житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 87,1 кв.м.

18.07.2018 року ОСОБА_1 зроблено технічний паспорт щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.02.2020 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0826 га, кадастровий номер 1413200000:05:063:0795 за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна надано варіант поділу об`єкту за технічними показниками.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2018 року № 134338630 встановлено, що частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об`єкта майна.

Аналіз змісту статей 356, 367, 364 ЦК України свідчить, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. Так, при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, розподіляється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. Натомість при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №336/1136/19, провадження №61-4521св21, які суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У постанові Верховного Суду України 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13, аналізуючи зміст норм статей 183, 358, 364 Цивільного кодексу України зробила висновок, що виділ часток (поділ) майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину майна із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання такого майна в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

При вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року в справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.

Згідно статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21) вказано, що «кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження N 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється".

У даному правовому статусі нерухомого майна ОСОБА_1 , як власник своєї частки, Позивач не має права на одержання компенсації у випадку зруйнування її нерухомого майна на підставі Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України». Згідно до ч.3. ст. 4 вищезазначеного закону, передбачено, що у разі якщо знищений об`єкт нерухомого майна перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна може бути подана кожним співвласником окремо або одним із співвласників такого об`єкта. Заява, подана одним із співвласників, вважається поданою всіма співвласниками за відсутності заперечень інших співвласників. Такі заперечення подаються співвласниками до Реєстру пошкодженого та знищеного майна в порядку, визначеному частиною другою цієї статті. Позивач бажає самостійно подати заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим даний об`єкт нерухомості не повинен перебувати у спільній власності.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надає суду докази, які підтверджують право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також висновок про наявність технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Крім того, відповідачі не заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про навність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення оплаченого судового збору не звертався, судовий збір залишається за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 181, 317, 319, 321, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 76, 81, 89, 141, 142, 206, 247, 268, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності– задовольнити у повному обсязі.

Виділити в натурі в окрему інвентарну одиницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме 1\2 частину на житлового будинку «А-1» загальною площею 87,1 кв.м. житловою площею 51,5 кв.м, а саме: 2-1 веранда, 2-І кладова. 2-1 перепокій, 2-2 кухня. 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 житлова, 2-6 житлова, 2-7 ванна, 2-8 вбиральня: прибудова а-1, 1/2 погріб Пг-1, літня кухня В-1, сарай Е-1, гараж Ж-1. ганок а3-1. 1/2 вимощення I, вимощення III, ворота №1, огорожа №2, огорожа №6, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 1\2 частину житлового будинку «А-1» загальною площею 87,1 кв.м. житловою площею 51,5 кв.м, а саме: 2-1 веранда, 2-І кладова, 2-1 перепокій, 2-2 кухня, 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 житлова, 2-6 житлова, 2-7 ванна, 2-8 вбиральня: прибудова а-1, 1/2 погріб Пг-1, літня кухня В-1, сарай Е-1, гараж Ж-1, ганок а3-1, 1/2 вимощення I, вимощення III, ворота №1, огорожа №2, огорожа №6, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинити право спільної часткової власності на частину 1/2 житлового будинку разом із надвірними будівлями та господарськими спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 87,1 кв.м, житловою площею 51,5 кв.м, що складається з: 2-1 веранда, 2-І кладова. 2-1 перепокій, 2-2 кухня. 2-3 житлова, 2-4 житлова, 2-5 житлова. 2-6 житлова, 2-7 ванна, 2-8 вбиральня: прибудова а-1, 1/2 погріб Пг-1, літня кухня В-1, сарай Е-1, гараж Ж-1. ганок а3-1. 1/2 вимощення I, вимощення III. ворота №1, огорожа №2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Покровська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44790232, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Незалежності, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя В.Г.Гречана