Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №375/132/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/132/26

Провадження № 1-кп/375/97/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111250000329, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 грудня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Рокитне Білоцерківського району Київської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, на утриманні має неповнолітню дочку – ОСОБА_4 , не депутат, не адвокат, інвалід третьої групи, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 357 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 3 грудня 2025 року близько 12 год ОСОБА_3 перебував в квартирі за місцем проживання ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 де проводив ремонтні роботи.

В цей час ОСОБА_3 помітив на столі в одній з кімнат квартири мобільний телефон марки Samsung GalaxyM13, голубого кольору, та в останнього виник злочинний умисел на вчинення крадіжки даного мобільного телефону.

Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено та діє по теперішній час, переконавшись у тому, що його дії залишаються непоміченими ОСОБА_6 , а також іншими сторонніми особами, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, взяв мобільний телефон марки Samsung Galaxy M13, голубого кольору, вартістю 3 227 грн 50 коп, після чого поклав його до власного пакету з інструментами та залишив дану квартиру, довівши свій злочинний умисел до кінця, залишивши даний телефон собі.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3 227 гривні 50 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

Крім того, 6 грудня 2025 року близько 12 год 00 хв ОСОБА_3 перебував в квартирі за місцем проживання ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 де проводив ремонтні роботи.

В цей час на столі в одній з кімнат квартири ОСОБА_3 помітив дві банківські картки АТ «Ощадбанк» з номерами № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_6 та скориставшись її відсутністю, попередньо знаючи, що дані банківські картки обладнані технологією безконтактного банківського розрахунку, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на викрадення даних банківських карток.

Реалізуючи раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на незаконне викрадення платіжних карток, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та те, що ОСОБА_6 була відсутня у кімнаті квартири, діючи з корисливого мотиву, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку належних останній платіжних карток АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , обладнаних технологією безконтактного банківського розрахунку.

Після цього ОСОБА_3 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та утримуючи при собі вищевказані офіційні документи, а саме банківські картки АТ «Ощадбанк», видані на ім`я ОСОБА_6 , розпорядився ними на власний розсуд, а саме 7 грудня 2025 року здійснював купівлю продуктів в магазині за адресою: вул. Ентузіастів, 3А селище Рокитне Білоцерківського району Київської області на загальну суму 2 314 гривень 24 копійки.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у викраденні офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 357 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та повністю визнав свою вину, отримавши згоду сторін, суд, у порядку частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу і стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат та інших, які дозволяють встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

У ході допиту ОСОБА_3 свою вину за частиною 4 статті 185 та частиною 1 статті 357 КК України визнав повністю, надав показання та відповіді на запитання сторін, суду, за змістом яких, у грудні 2025 року він здійснював ремонтні роботи у потерпілої, під час яких вкрав телефон та дві банківські карти.

Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, до свого вчинку ставиться негативно, засуджує власну поведінку, шкодує, що так повівся.

При цьому ОСОБА_3 щиро розкаявся та виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах частини 3 статті 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 357 КК України.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області, має на утриманні неповнолітню дочку – ОСОБА_4 , на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття у вчиненому, активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушень, повне та часткове відшкодування завданих потерпілій збитків, і наявність обтяжуючої обставини покарання - вчинення кримінальних правопорушень вчинених щодо особи похилого віку.

За таких обставин, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 за частиною 1 статті 357 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімум доходів громадян, а за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив декілька кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357, частиною 4 статті 185 КК України, остаточно ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, із врахуванням вимог частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі викладеного, враховуючи обставини та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше не судимий, молодого віку, не одружений, негативно та критично поставився до вчинених кримінальних правопорушень, що проявилось в осуді вчиненого та прийнятті рішення більше не вчиняти протиправні кримінально карані діяння, думку сторони обвинувачення в судових дебатах, які вважали що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, обставини, що пом`якшують покарання, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 вимоги статті 75 КК України, звільнивши його від відбування остаточно визначеного покарання із випробуванням та з покладенням ряду обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових проступків і злочинів.

Цивільний позов не заявлено.

Розмір витрат на залучення експерта відсутні.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 357 КК України, та призначити йому покарання:

за частиною 1 статті 357 КК України – штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімум доходів громадян;

за частиною 4 статті 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування остаточно визначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік.

На підставі частин 1, 3 статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 в період іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме:

мобільний телефон марки Samsung Galaxy M13, голубого кольору та офіційні документи (платіжні банківські картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ), які ОСОБА_3 викрав у ОСОБА_6 , повернуто потерпілій органом досудового розслідування, що підтверджується розпискою.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_7