Суд: Попільнянський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 14 квітня 2026 р.
Справа: №288/100/26
Суддя: Поліщук Р. М.
Справа № 288/100/26
Провадження № 2/288/335/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2026 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Поліщук Р. М.,
з участю секретаря судового засідання- Франчук Ю.О.,
позивача – ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій вказує, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 21.04.2007 року по 27.08.2010 року, шлюб між ними на даний час розірвано.
Від даного шлюбу в сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час дочка повнолітня, однак вона продовжує навчатись у Державному торговельно-економічному університеті на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримати заробіток.
Позивач не працює, так як має меншого сина з інвалідністю, який потребує постійного догляду.
Позивач просить стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , яка продовжує навчання в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення дочкою 23 років.
Ухвалою суду від 04 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових доказів щодо заперечення проти позову.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі. Також надала докази про отримання нею соціальних виплат.
Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву про стягнення аліментів на утриманні повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якому просить у задоволенні позовної заяви відмовити. /а.с. 29-126/
Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з статтями 274-279 ЦПК України.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з заочного рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 серпня 2010 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. /а.с. 5/
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11 жовтня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 2780. /а.с. 6/
Згідно до довідки № 2034 від 26 грудня 2025 року, Державного торговельно-економічного університету, факультет торгівлі та маркетингу, ОСОБА_3 є студентом 1 курсу, що здобуває ступінь вищої освіти «бакалавр» денної форми навчання факультету торгівлі та маркетингу Державного торговельно-економічного університету. Закінчує навчання за навчальними планами здобувача ступеня вищої освіти «бакалавр» в червні 2029 року. /а.с. 7/
Як вбачається з Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 166 від 13 січня 2026 року, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена ОСОБА_1 , також зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 . /а.с. 8/
Відповідно до наданих позивачем матеріалів, вбачається, що вона на даний час здійснює догляд за дитиною з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с. 21-24/
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання їх дочки на період її навчання, так як у 2025 році дочка вступила до Державного торговельно-економічного університету на денну форму навчання і наразі навчається на першому курсі.
Згідно зі статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного Кодексу України вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Відповідно до пунктів 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 роз`яснив, відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно до статті 199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Статтею 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно до статті 185 Сімейного Кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Положеннями статті 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Судом встановлено, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини чим порушує вимогу статті 198 Сімейного Кодексу України, згідно якої батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 200 Сімейного Кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до пункту 8 статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
26 березня 2026 року відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву з додатками, в якому просить в задоволенні позову відмовити, так як він на даний час не працює, не має офіційних джерел доходу, має на утриманні, крім спільної дочки з позивачем, ще четверо дітей віком до 18 років, також його батько є пенсіонером, який проживає з ним та потребує стороннього догляду і фінансової допомоги. Крім того, зазначає, що його неповнолітній син навчається у приватному закладі освіти і це створює суттєве додаткове фінансове навантаження на нього, оскільки оплата навчання є його пріоритетним обов`язком як батька щодо забезпечення належного рівня освіти дитини. /а.с. 29-126/
За змістом статті 199 СК України законодавцем визначено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 346/103/17.
Твердження відповідача про те, що він на теперішній час не працює та перебуває у скрутному матеріальному становищі, у зв`язку з чим не може утримувати дочку, яка продовжує навчання, є необґрунтованими і безпідставними.
Відповідач ОСОБА_2 є здоровою працездатного віку особою, може працевлаштовуватись на будь-яку оплачувану роботу чи отримувати інші доходи внаслідок своєї трудової діяльності, доказів протилежного суду не надано, у зв`язку з чим може надавати допомогу на утримання повнолітньої дочки під час навчання.
Утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання є обов`язком батьків, а відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу, хоча може її надавати.
Надані відповідачем довідки видані ПФУ форми ОК-5 та ОК-7 свідчать лише про факт відсутності офіційного працевлаштування та офіційних джерел доходу відповідача, та не доводять неспроможність його за станом здоров`я (встановлення інвалідності, медичні протипоказання) чи з інших об`єктивних причин (відсутність роботи за місцем проживання, отримання статусу безробітного, перебування на утриманні в іншої особи) надавати матеріальну допомогу своїй дочці.
Не подано відповідачем також будь-яких інших доказів, які б доводили його скрутне матеріальне становище, зокрема, довідки про взяття його на облік центром зайнятості як безробітного, документів про нарахування субсидій, соціальної допомоги малозабезпеченим, довідки за формою 1-ДФ про доходи (а саме про відсутність доходу за попередній рік/роки).
Єдиною підставою, коли батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, це, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби (ст. 188 СК України).
Натомість, ОСОБА_3 , яка є дочкою відповідача ОСОБА_2 , на теперішній час не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює. Навчання на денній формі позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.
Твердження відповідача про те, що на його утриманні перебувають ще четверо дітей та батько пенсіонер, у зв`язку з чим він не має можливості сплачувати аліменти на утримання дочки, яка продовжує навчання, не можуть бути взяті до уваги, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів (чи уникати такого обов`язку) за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, суд вважає, що необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, а також те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на обох батьків.
Відповідно до статті 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
У відповідності до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з частини першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_3 досягла 18 років, на даний час є студентом денної форми навчання на умовах договору, тому не має змоги працювати, а відповідач знаходиться у працездатному віці, отже має змогу утримувати свою повнолітню дочку до закінчення нею навчання, оскільки вона потребує матеріальної допомоги, а батько має змогу її надавати.
Зазначені обставини у їх системному зв`язку свідчать, що є підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дочки на період її навчання в розмірі 1/8 частини (доходу) платника аліментів, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду до закінчення дитиною навчання.
Згідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позивач згідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331 гривню 20 копійок.
Керуючись Законом України «Про охорону дитинства»; Постановою Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3; статтями 7, 180, 181, 182, 185, 191, 198-200 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 211, 258, 259, 263-265, 274 - 279, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 (однієї восьмої) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи 28 січня 2026 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1331 гривню 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Р. М. Поліщук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua