Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №285/330/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/330/26

провадження у справі № 2-а/0285/17/26

15 квітня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді……………...................Літвин О. О.,

секретаря……………………...................Клечковської М. М.,

розглянувши адміністративну справу

за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом ОСОБА_1

до інспектора 1 взводу 5 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у м. Києві Гудима Сергія Юрійовича

про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, –

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №6510562 від 14.01.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що підставою притягнення його до адміністративної відповідальності стало ніби то порушення ним п.8.4.ґ ПДР, а саме: керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 рух по смузі прямо та здійснив поворот праворуч. Однак, згідно з фактично встановленим на даній ділянці дороги дорожнім знаком 5.16 «Напрямки руху по смугах», рух із крайньої правої смуги дозволено як прямо, так і праворуч, що підтверджується доданими до позову фото та відеоматеріалами.

Винесену поліцейським постанову вважає незаконною, необґрунтованою та безпідставною.

Ухвалою від 17.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Постановою серії ЕНА №6510562 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 14.01.2026 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

За фабулою постанови, ОСОБА_1 14.01.2026 о 14:07 год в м. Київ по вул Академіка Єфремова, керуючи транспортним засобом «Opel Grandland X», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Рух по смузі прямо» та здійснив поворот праворуч, чим порушив п.8.4.ґ ПДР - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів (п.1 ст.247 КУпАП України).

Правомірність та обґрунтованість постанови про накладення штрафу є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.8.4.ґ ПДР інформаційно-вказівні дорожні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків – тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З наданих позивачем фото та відеоматеріалів встановлено, що транспортний засіб позивача рухався в крайній правій смузі руху та здійснив поворот праворуч на зелений сигнал світлофору. На відео чітко зафіксовано, що над крайньою правою смугою руху, по якій рухався позивач, розміщено інформаційно-вказівний дорожній знак, що дозволяє рух як прямо, так і праворуч.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення вимог закону до оскаржуваної постанови не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та такого, який узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», доказу в розумінні ст.251 КУпАП, який підтверджує порушення позивачем ПДР, наявність в його діях складу правопорушення та правомірності прийняття оскаржуваної постанови. Жодних письмових заперечень зі сторони відповідача на адресу суду не надходило.

Сама по собі постанова не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, та не звільняє від обов`язку надання особами, уповноваженими на її винесення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини. Обставини, зазначені у постанові, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Доказова база повинна випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Істотною ознакою презумпції невинуватості є те, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні протиправного діяння. З цього випливає, що обов`язок доводити вину особи покладається на обвинувача, тобто на органи та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі. Це означає також неможливість перекладання ініціативи в дослідженні всіх обставин справи на осіб, притягуваних до відповідальності на стадії розгляду справи, і обов`язковість дослідження всіх обставин справи стороною-ініціатором.

Всі перераховані вище обставини у своїй сукупності дають суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в постанові час та місці дійсно допустив умисне порушення ПДР, а встановлена невідповідність даних оскаржуваної постанови об`єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів на підтвердження його винуватості у вчиненому адміністративному правопорушенні.

Відтак, докази, що підтверджують наявність події і складу правопорушення відсутні, а тому суд приходить висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 665,60 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 5, 77, 139, 241-246, 286 КАС України, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6510562 від 14.01.2026,

винесену інспектором 1 взводу 5 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у м. Києві Гудимою Сергієм Юрійовичем,

про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн,

а провадження по справі закрити.

Стягнути Управління патрульної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 665,60 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин