Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №169/276/26 — Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/276/26

Провадження № 1-кп/169/94/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ковелі Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ковельський піщаний кар`єр», одружений, має повну загальну середню освіту, є громадянином України, раніше несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Тимчасово виконуючий обов`язки заступника начальника ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 спільно з начальником ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 на підставі доручення заступника начальника Ковельського РУП ГУНП у Волинській області № 32390-2026 від 11 березня 2026 року здійснював профілактичне відпрацювання на території обслуговування Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

Під час вказаного відпрацювання тимчасово виконуючий обов`язки заступника начальника ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 11 березня 2026 року о 16 годині 35 хвилин на автодорозі Р-15 сполученням Ковель-Жовква поблизу населеного пункту Ружин Ковельського району на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинив вантажний транспортний засіб марки «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

У подальшому тимчасово виконуючий обов`язки заступника начальника ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , оглянувши товарно-транспортну накладну, надану ОСОБА_4 , повідомив останнього про те, що у вказаному документі виявлені недоліки щодо заповнення реквізитів, що стосується місця розвантаження та вантажоодержувача, у зв`язку з чим буде викликано слідчо-оперативну групу Ковельського РУП ГУНП у Волинській області для з`ясування обставин видачі зазначеного документа.

ОСОБА_4 , перебуваючи на автодорозі Р-15 сполученням Ковель-Жовква поблизу населеного пункту Ружин Ковельського району, діючи умисно, під час спілкування з вказаним працівником поліції, який відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є службовою особою правоохоронного органу у зв`язку з постійним виконанням функцій представників влади із правоохоронними і правозастосовними повноваженнями, неодноразово висловлював пропозицію надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди за те, щоб останній з використанням наданої йому влади та службового становища не викликав слідчо-оперативну групу Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

ОСОБА_5 неодноразово попереджав ОСОБА_4 про те, що за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі встановлена кримінальна відповідальність, передбачена статтею 369 Кримінального кодексу України.

Проте, ОСОБА_4 на автодорозі Р-15 сполученням Ковель-Жовква поблизу населеного пункту Ружин Ковельського району, перебуваючи на задньому сидінні в службовому поліцейському автомобілі марки «Тойота Королла», номерний знак НОМЕР_3 , будучи неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність, належним чином на такі попередження не відреагував та, діючи умисно, з метою уникнення виклику слідчо-оперативної групи Ковельського РУП ГУНП у Волинській області та безперешкодного перевезення вантажу, помістив грошові кошти в сумі 3000 гривень (6 купюр номіналом по 500 гривень кожна) в полімерний прозорий файл з документами, які передав ОСОБА_5 за невчинення вказаною службовою особою дій з використанням наданої йому влади та службового становища, зокрема, щодо виклику слідчо-оперативної групи Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю і показав, що 11 березня 2026 року після 16 години поблизу села Ружин Ковельського району перевозив пісок вантажним транспортним засобом марки «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції. Поліцейський, оглянувши товарно-транспортну накладну, повідомив про недоліки щодо заповнення місця розвантаження та необхідність викликати слідчо-оперативну групу. Після цього він декілька разів пропонував поліцейському кошти за те, щоб той не викликав слідчого. Не зважаючи на неодноразові попередження поліцейського про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, перебуваючи на задньому сидінні в службовому поліцейському автомобілі марки «Тойота Королла», він помістив грошові кошти в сумі 3000 гривень в полімерний прозорий файл з документами та передав його поліцейському для того, щоб він не викликав слідчо-оперативну групу.

У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Наведені вище показання обвинуваченого цілком узгоджуються з фактичними обставинами справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Судом з`ясовано, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які ними не оспорюються, та роз`яснено їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що у суду немає жодних сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження, судом за згодою всіх учасників судового провадження відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікує його дії за частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду та надання такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу учасники судового провадження не заявляли.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи із мети кримінального покарання й принципів справедливості, законності, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до положень статті 12 Кримінального кодексу України є нетяжким злочином, особу винного, який є працездатною особою, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні шестеро неповнолітніх дітей, працює, отримує заробітну плату, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, немає.

З урахуванням наведеного вище та виходячи із необхідності й достатності покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі в межах санкції частини першої статті 369 Кримінального кодексу України, будучи переконаним в тому, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статей 96-1, 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2026 року на грошові кошти в сумі 3000 гривень відповідно до вимог частини четвертої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України слід скасувати.

Керуючись статтями 368, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази:

-грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень, що знаходяться на зберіганні у відділенні Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за адресою: Волинська область, місто Луцьк, Градний узвіз, 4, конфіскувати в дохід держави;

-диск DVD з відеофайлами залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2026 року на грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень, скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий