Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №522/15006/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/15006/25

Провадження №1-кп/522/2060/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025163500000291 від 20.05.2025 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчуг, Полтавської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

- 09.01.2020 року Крюківським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років п/в, приєднано невідбуту частину, до відбуття 4 роки 2 місяці, звільнився 08.03.2024 року;

- 17.09.2024 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 125 КК України до 1 року пробаційного нагляду;

- 23.12.2024 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 125 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, остаточне покарання 1 рік 6 місяців обмеження волі;

- 07.07.2025 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, остаточне покарання 1 рік 7 місяців обмеження волі,

- 07.11.2025 року Приморським районним судом м. Одеси ст.ст. 185 ч.4, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

16.05.2025 близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи у пункті приймання вторинної сировини, який розташований за адресою: м. Одеса, просп. Українських героїв, буд. 36, в процесі розмови із потерпілою ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння чужим майном шляхом обману, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка, попросив у ОСОБА_5 належний їй мобільний телефон марки «Хіаоті» моделі «Redmi A3» на 3/64GB пам`яті, у корпусі чорного кольору, з IMEI: НОМЕР_1 , сім-карткою з номером оператором мобільного зв`язку НОМЕР_2 , вартістю 3120 грн, 32 коп.. яка не становить матеріальної цінності для потерпілої. На що остання, будучі не обізнаною щодо намірів ОСОБА_3 погодилась, та запропонувала йому самостійно взяти зазначений мобільний телефон із поясної сумки чорного кольору, яка знаходилась на ній, в якій знаходився вищезазначений мобільний телефон та грошові кошти у розмірі 1500 грн. і беззаперечно дозволила ОСОБА_3 зняти з себе сумку для зручності та дістати з неї телефон.

Після цього, ОСОБА_3 , не маючи наміру повертати майно потерпілій, до того ж отримавши від ОСОБА_5 дозвіл, зняв з останньої сумку, в якій знаходився мобільний телефон із грошовими коштами в чохлі, скориставшись тим, що остання не заперечує проти його дій, та не перешкоджає їх виконанню, покинув місце скоєння кримінального правопорушення з майном ОСОБА_5 , яким розпорядився на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 4 620 грн. 32 коп.

Умисні дії ОСОБА_3 які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним правопорушення, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дату, час, місце вчинення кримінального правопорушення, правову кваліфікацію свого діяння. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 , у судове засідання не з`явилася, надала клопотання про слухання справи за її відсутності, цивільний позов не надавала.

Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинуваченого, суд відповідно до ч. 3ст. 349 КПК Українивизнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.190КК України,а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Статтею 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, уродженцем м. Кременчуг, Полтавської області, має середню освіту, неодружений, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у лікаря на наркологічному обліку не значиться, раніше неодноразово судимий.

У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбаченою ст.67 КК України, є рецидив кримінальних правопорушень.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насампередст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимогст. 65 ККстосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Суд, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, а за досить короткий проміжок часу скоїв кримінальне правопорушення,наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин.

Також суд бере до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання, не працевлаштований, не одружений, на утриманні дітей та/або непрацездатних батьків не має.

В свою чергу, суд враховує, що обвинувачений у скоєному кримінальному правопорушенні щиро покаявся, повністю відшкодував потерпілій шкоду шляхом повернення майна.

Згадані пом`якшуючі обставини, а також відомості про особу обвинуваченого, дають суду підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Крім того, суд встановив, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2025 року ОСОБА_3 засуджено за ст.ст. 185 ч.4, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі

При цьому, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, 16.05.2025 року, тобто до постановлення попереднього вироку Приморським районним судом м. Одеси від 07.11.2025 року, а отже остаточне покарання йому варто призначити на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

При цьому, застосовуючи покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, суд має на меті покарати винного, що необхідно для захисту суспільства і досягнення достатньої та справедливої сатисфакції потерпілих і суспільства в цілому.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експерта становлять 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 08 копійок, (Звіт № 1578 від 26.06.2025р.), які відповідно до ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави,

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні, не обирався. .

Керуючись ст.ст. 100, 349, 366-371, 373, 374, 375, 376, 395, 532,615 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного цим вироком, більш суворим, призначеним вироком Приморського районного суду від 07.11.2025 року, остаточно призначити ОСОБА_3 , покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Зарахувати повністю у строк відбуття покарання за даним втроком, покарання відбуте за попереднім вироком Приморського районного суду від 07.11.2025 року, а саме зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 26.08.2025 року по 09.12.2025 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за один день позбавлення волі і з 09.12.2025 року до дня набрання цим вирком законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , не застосовувати.

Речові докази, після набрання вирком законної сили: а саме два DVD диски з записами з камер спостереження за адресою: м.Одеса, просп.Українськиї героїв,36 та м.Одеса, вул.Преображенська,94, моменту скоєння кримінального правопорушення, зберігати в матерілах кримінального провадження.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 08 копійок.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1