Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №521/3595/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/3595/26

Номер провадження № 2-а/521/97/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю представників учасників, учасників справи:

від ОСОБА_1 - не з`явився;

від ІНФОРМАЦІЯ_1 - не з`явився.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог адміністративного позову.

У березні 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - Томах Кирило Олексійович звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просив суд: nкасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , №R389311 від 02.03.2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач вказав, що з оскаржуваною постановою не згоден, вважає її безпідставною, необґрунтованою, та такою, що прийнята всупереч положень чинного законодавства.

Так, за твердженнями позивача, він дійсно отримував повістку, проте, з порушенням строків, що створило факт неналежного оповіщення про наявність такої повістки.

Позивач зауважив, що він стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата взяття на облік 02.08.2006 року, контактні дані: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_3 , Email: ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата уточнення даних: 30.07.2025 року, дані про паспорт, закордонний паспорт, дані про вищу освіту, номер в реєстрі Оберіг: 060320230640554800093 та інші необхідні для ведення обліку дані, тобто, всі відомості залишилися в тому ж стані.

Водночас, за твердженнями позивача, повістка № 1579 була виписана йому 29.07.2025 року з вимогою з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 06.08.2025 року, яку вручено було лише 08.08.2025 року, що підтверджується особистим підписом на ній. Таким чином, як вважає позивач, на момент отримання повістки строк, визначений для прибуття до ТЦК та СП, вже сплив, що об`єктивно унеможливлювало виконання зазначеної у повістці вимоги.

Отже, на переконання позивача, фактично він не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений строк, оскільки повістка була вручена після дати, на яку було призначено прибуття.

Позивач вважає, що за обставин, які зазначені ним у позові, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є безпідставним та незаконним.

При цьому, позивач зауважив, що ним через застосунок «Резерв+» було подано заяву про неоспорювання адміністративного правопорушення та згоду на розгляд справи за його відсутності, проте, подання такої заяви, яка не може розцінюватися як безумовне визнання вини, та було зумовлено виключно обставинами неналежного повідомлення його про виклик до ТЦК та СП та неможливістю особистої участі у розгляді справи. Тобто, подання зазначеної заяви було здійснено ним виключно з розрахунку на об`єктивний та неупереджений розгляд справи, з урахуванням того, що фактично повістку він отримав уже після спливу строку явки, що свідчить про неналежне оповіщення про виклик до ТЦК та СП.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження та реєстрації зазначеної вище позовної заяви, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст. 18 КАС України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 12.03.2026 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, витребувано письмові докази, призначено дату судового розгляду.

23.03.2026 року за вх. №19461 через підсистему «Електронний Суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів адміністративної справи.

Зокрема, за доводами відзиву на позов, представник відповідача, посилаючись на обставини, викладені позивачем в позові, наголосив, що у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Так, у повістці № 1579 від 29.07.2025 року була зазначена вимога з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 06.08.2025 року для уточнення даних, повістку було вручено 08.08.2025 року, про що свідчить підпис позивача.

За твердженнями відповідача, позивач стверджує, що він своєчасно уточнив персональні дані, однак це не причина для ігнорування вимог повістки. 02.03.2026 року позивач подав через додаток Резерв+ заяву, в якій він зазначив, що не оспорює порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, тобто, вчинив юридично значиму дію. Того ж дня, в автоматичному режимі, системою була сформована та надіслано позивачу до виконання постанова №R389311 про накладання штрафу у сумі 17 000 грн., а відтак, на переконання відповідача, позовні вимоги позивача є безпідставними.

13.04.2026 року через підсистему «Електронний Суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника відповідача у даній справі надійшли додаткові пояснення (вх. №25146), у яких відповідач вказав, що ухвалою суду витребувано у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення. Проте, як зауважено відповідачем, у відзиві на позовну заяву було зазначено, що 02.03.2026 року позивач подав через додаток Резерв+ заяву, в якій він зазначив, що не оспорює порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, тобто, вчинив юридично значиму дію.

Відтак, як зазначено відповідачем, за результатом подання позивачем заяви, в автоматичному режимі, системою була сформована (без складання протоколу) постанова №R389311 про накладання штрафу у сумі 17 000 грн., яка надіслана позивачу в електронному вигляді до виконання.

Отже, як вказав представник відповідача, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача не була сформована в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому виконати ухвалу суду про надання справи про АП не є можливим. Письмові пояснення судом долучено до матеріалів адміністративної справи.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

22.03.2026 року через підсистему «Електронний Суд» представник позивача скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, яке розглянуте судом та задоволене. За доводами вказаної вище заяви просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, за доводами відзиву на позов заперечував щодо вимог адміністративного позову, просив суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши адміністративну справу №521/3595/26 у змішаній формі (паперовій та електронній), дослідивши письмові матеріали, Хаджибейський районний суд міста Одеси дійшов висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення потребує задоволення, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Так, судом у даній справі із наявної копії паспорту позивача встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народився у м. Одеса, зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Із наявного у матеріалах справи скріншоту застосунку «Резерв +» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав сформований військово-обліковий документи 03.03.2026 року, який дійсний до 03.03.2027 року, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 02.08.2006 року, має військове звання - Солдат, номер в реєстрі «Оберіг» - 060320230640554800093, дата уточнення даних - 30.07.2025 року, 10.03.2026 року отримав відстрочку (бронювання, аб. 1 ч. 1 ст. 23 заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) до 29.12.2026 року.

Щодо правопорушень, у відповідному застосунку «Резерв +» вказано, що у наявності є правопорушення F2488366 - № справи, дата порушення справи - 16.08.2025 року, за ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до повістки від 29.07.2025 року №1579, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення своїх персональних військово-облікових даних 06.08.2025 року.

Одержано ОСОБА_1 вказану вище повістку 08.08.2025 року.

02.03.2026 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 було встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, було постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000 грн.

Інших письмових документів матеріали адміністративної справи не містять.

За твердженнями представника відповідача, зазначеними у письмових поясненнях, справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - не формувалася.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для скасування постанови №R389311від 02.03.2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, у даній справі судом встановлено, що 02.03.2026 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 було встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, було постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000 грн.

При цьому, як також встановлено судом у даній справі, відповідно до повістки від 29.07.2025 року №1579, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення своїх персональних військово-облікових даних 06.08.2025 року.

Разом з тим, із наявного у матеріалах справи скріншоту застосунку «Резерв +» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав сформований військово-обліковий документ 03.03.2026 року, який дійсний до 03.03.2027 року, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 02.08.2006 року, має військове звання - Солдат, номер в реєстрі «Оберіг» - 060320230640554800093, дата уточнення даних - 30.07.2025 року, 10.03.2026 року отримав відстрочку (бронювання, аб. 1 ч. 1 ст. 23 заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) до 29.12.2026 року.

Таким чином, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стала його неявка за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_10 для уточнення облікових даних.

При цьому, судом також встановлено, що вручаючи повістку позивачу у даній справі, уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_8 зазначила в повістці, що позивачу слід з`явитися саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 06.08.2025 року, хоча вручено її було 08.08.2025 року.

Окрім цього, як встановлено судом, відповідач, ухвалюючи оскаржувану постанову, вважав, що ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 у визначений час для уточнення даних.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", ч. 1 ст. 1 якого визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно із ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Нормативними положеннями ст.3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України: "Про оборону України"; "Про Збройні Сили України"; "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, дію якого було неодноразово продовжено і який діє до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

За визначенням ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 30.06.2023 року мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Закон України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633 ІХ від 11.04.2024 року. Вказаним Законом статтю 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6)реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Пунктом 41 Порядку № 560, зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

При цьому, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку , належним оповіщенням є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У разі відсутності належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскільки у такому випадку неможливим є встановлення порушення правил військового обліку в частині прибуття за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з огляду на відсутність належного виклику.

Таким чином, у спірних правовідносинах, які наразі розглядаються судом в рамках цієї адміністративної справи для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

У даній справі судом встановлено, що повістка позивачу уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 належним чином була вручена, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 на її відривному корінцеві, хоча і з пропуском відповідного строку для з`явлення останнього до ТЦК та СП.

Відтак, позивач у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав повідомити ІНФОРМАЦІЯ_5 про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Проте, дослідивши мету виклику позивача, зазначену у повістці, суд встановив, що наявна у матеріалах справи повістка не містить чіткої та конкретизованої мети явки, яка відповідала б вичерпному переліку підстав, визначених ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та п. 32 Порядку ведення військового обліку, затвердженого постановою № 1487. Використання загальної та невизначеної формули "для уточнення персональних військово-облікових даних» не дозволяє встановити конкретне правове призначення виклику та, відповідно, не створює обов`язку позивача з`являтися за такою повісткою.

Так, зокрема, п. з ч. 10 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Тобто, формування повістки позивачу з метою, яка не передбачена законодавством, слід визнати протиправним, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 210-1 КУпАП, передбачає невиконання громадянином вимоги щодо явки для призову, проходження військової служби, або проходження військово-лікарської комісії тощо. У даному разі, матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивачеві вручалася повістка з такими вимогами. Єдина, надана позивачем повістка містить формулу "для уточнення персональних військово-облікових даних ", яка не належить до випадків, передбачених вказаними вище нормами, з огляду на що, правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за таких обставин у відповідача були відсутні.

Окрім цього, суд зауважує, що, як вбачається із наявного у матеріалах справи скріншоту застосунку «Резерв+» датою порушення справи за ст. 210-1 КУпАП відносно позивача є 16.08.2025 року, тобто день, коли позивач за викликом не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 , відтак, днем виявлення такого правопорушення є 16.08.2025 року, коли відповідачу достеменно стало відомо про неявку військовозобов`язаного позивача. Отже, таке правопорушення не є триваючим.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Таким чином, строк для накладення адміністративного стягнення у даному випадку сплив 16.11.2025 року.

Водночас, оскаржувану постанову винесено 02.03.2026 року, тобто після спливу встановлених законом строків притягнення до адміністративної відповідальності, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Також суд звертає увагу, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, оскільки, по - перше, не містить належного та конкретного опису обставин правопорушення, зокрема часу, місця його вчинення, що унеможливлює перевірку законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а по - друге, не містить чіткої та повної інформації щодо уповноваженої особи, яка ухвалила рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

При цьому, суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а факт визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів винуватості такої особи не є належною та єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, зокрема, невідповідність сформованого інкримінованого позивачу діяння, визначеного у постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності, процедурні порушення під час складення оскаржуваної постанови, закінчення строку для притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що постанова R389311 від 02.03.2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, водночас, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у даному разі, за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 132, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 02.03.2026 року №R389311, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 15.04.2026 року.

Суддя: Н.О. Шевчук