Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №748/1639/23 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 квітня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1639/23

Головуючий у першій інстанції – Овсієнко Ю. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/668/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Аметиз»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Аметиз» про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю та поділ майна подружжя (суддя Овсієнко Ю.К.), постановлену у м. Чернігів,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

У серпні 2023 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю та поділ майна подружжя.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2023 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

13 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках у національній та іноземній валюті, відкритих у період з 26 жовтня 2001 року по 23 березня 2021 року на ім`я ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «УкрСиббанк» та АТ «Укрексімбанк», а також стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину зазначених грошових коштів.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2024 року заяву про збільшення позовних вимог залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

25 липня 2024 року на виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, у якій просила визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти в сумі 3 360 000 грн, розміщені на зазначених депозитних рахунках, а також стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину цих коштів у сумі 1 680 000 грн.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 грудня 2025 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів, витребування оригіналу розписки та призначення повторної судової оціночно-земельної експертизи відмовлено, первісний позов ОСОБА_1 в частині вимог до Приватного підприємства «Аметиз» залишено без розгляду, заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог визнано неподаною та повернуто позивачу, підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті

Ухвала в частині повернення позовної заяви про збільшення позовних вимог мотивована тим, що недоліки заяви про збільшення позовних вимог, яку ухвалою суду від 19 липня 2024 року було залишено без руху, позивачкою не усунуто, оскільки у поданій 25 липня 2024 року заяві не конкретизовано розмір грошових коштів, що перебувають на рахунках у кожному з банків, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про невідповідність цієї заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України та наявність підстав для її повернення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 грудня 2025 року в частині повернення заяви про збільшення позовних вимог та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана в цій частині ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки поданою 25 липня 2024 року заявою про усунення недоліків було визначено загальну суму грошових коштів, які, на думку ОСОБА_1 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також суму, що підлягає стягненню. У зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про не усунення недоліків є помилковим. Також особи, що подала апеляційну скаргу зазначає, що кошти, розміщені на депозитних рахунках, можуть бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а право позивачки на збільшення чи зміну позовних вимог до закінчення підготовчого провадження прямо передбачене статтею 49 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Заперечення мотивовані тим, що заява про збільшення позовних вимог фактично містила новий предмет позову та після залишення її без руху не була приведена у відповідність до вимог статей 175, 177 ЦПК України, оскільки не містила конкретного розрахунку коштів у розрізі кожного банку, відомостей про валюту рахунків і належної індивідуалізації банківських установ, що, на думку заявника, унеможливлює як подання належних заперечень, так і виконання можливого судового рішення. Також у відзиві зазначено, що процесуальне законодавство не передбачає використання механізмів цивільного процесу в одній справі для збирання доказів з метою їх подальшого використання в іншому провадженні, а для забезпечення та витребування доказів, у тому числі тих, що містять банківську таємницю, законом установлено окремий порядок. Крім того, ОСОБА_2 у відзиві посилається на те, що ухвала суду першої інстанції в частині закриття підготовчого провадження не оскаржується, а тому прийняття заяви про збільшення позовних вимог після його закриття є процесуально неможливим.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ухвала Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 грудня 2025 року оскаржується лише в частині повернення заяви про збільшення позовних вимог, в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю сторін житлових будинків, земельних ділянок, транспортних засобів, а також майна ПП «Аметиз» та поділ цього майна. У серпні 2023 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя 1/2 частини квартири та транспортного засобу, поділ цього майна зі стягненням компенсації, визнання житлового будинку і земельних ділянок його особистою приватною власністю, а також урахування боргових зобов`язань при поділі майна (а.с. 231-236 т. 1, 11-16 т. 2).

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 серпня 2023 року прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю та поділ майна подружжя з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як співвідповідача за первісним позовом Приватне підприємство «Аметиз», призначено судову будівельно-технічну, судову оціночно-будівельну, судову оціночно-земельну та судову автотоварознавчу експертизи, а провадження у справі зупинено до отримання результатів експертиз (а.с. 105-108 т.2).

13 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках у національній та іноземній валюті, відкритих у період з 26 жовтня 2001 року по 23 березня 2021 року на ім`я ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «УкрСиббанк» та АТ «Укрексімбанк», а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину зазначених грошових коштів (а.с. 132 т.2).

Того ж дня ОСОБА_1 звернулася з клопотанням про витребування у зазначених банків відомостей про наявність відкритих на ім`я ОСОБА_2 депозитних рахунків у національній та іноземній валюті за період з 26 жовтня 2001 року по 23 березня 2021 року, а також виписок за цими рахунками із зазначенням руху коштів, залишку коштів на рахунках та сум нарахованих процентів (а.с. 134-135 т.2).

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено, заяву про збільшення позовних вимог залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків. Цією ж ухвалою у справі призначено судову будівельно-технічну, судову оціночно-будівельну, судову оціночно-земельну та повторну судову автотоварознавчу експертизи, проведення яких доручено експертам Чернігівського НДЕКЦ МВС України, а провадження у справі зупинено до отримання результатів експертиз (а.с. 175-179 т.2).

25 липня 2024 року на виконання вимог ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків заяви про збільшення позовних вимог, у якій просила визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти в сумі 3 360 000 грн, розміщені на депозитних рахунках у національній та іноземній валюті, відкритих у період з 26 жовтня 2001 року по 23 березня 2021 року на ім`я ОСОБА_2 у «ПриватБанку», «Райффайзен Банк», «УкрСиббанку» та «Укрексімбанку», а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину зазначених грошових коштів у сумі 1 680 000 грн (а.с. 183,184 т.2)

29 вересня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася з клопотанням про витребування у зазначених банків відомостей про наявність відкритих на ім`я ОСОБА_2 депозитних рахунків у національній та іноземній валюті за період з 26 жовтня 2001 року по 23 березня 2021 року, а також виписок за цими рахунками із зазначенням руху коштів, залишку коштів на рахунках та сум нарахованих процентів (а.с. 10-12 т.3).

Того ж дня ОСОБА_1 подала заяву про залишення без розгляду позову в частині вимог до Приватного підприємства «Аметиз» (а.с. 14 т.3).

09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася з клопотанням про витребування оригіналу письмової розписки ОСОБА_2 від 05 квітня 2020 року про отримання позики в розмірі 75 000 доларів США від ОСОБА_3 та про призначення у справі судової технічної експертизи давності документа.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 грудня 2025 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів, витребування оригіналу розписки та призначення повторної судової оціночно-земельної експертизи відмовлено. Первісний позов ОСОБА_1 в частині вимог до Приватного підприємства «Аметиз» залишено без розгляду. Заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог визнано неподаною та повернуто позивачу. Підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.36-40 т.3).

Повертаючи оскаржуваною ухвалою заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка у встановлений строк не усунула недоліки, зазначені в ухвалі Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2024 року про залишення цієї заяви без руху, а саме не конкретизувала розмір грошових коштів, що перебувають на рахунках у кожному з банків.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини другої, частини третьої статті 49 ЦПК України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

За змістом частин другої, третьої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення такої ухвали. Якщо позивач у встановлений судом строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. У разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк така заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19.

У постанові Верховного Суду 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц зроблено правовий висновок, що зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких з позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Позивач має право на уточнення позовних вимог, враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу. Одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (постанова Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, провадження № 61-15126св21).

Залишаючи заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог без руху, суд першої інстанції в ухвалі від 19 липня 2024 року зазначив як її недолік те, що не визначено суму грошових коштів, яку позивачка просить стягнути з відповідача. На виконання вимог цієї ухвали 25 липня 2024 року позивачка подала заяву про усунення недоліків, у якій визначила загальну суму грошових коштів, які, на її думку, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також суму, що підлягає стягненню.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про неусунення недоліків заяви є передчасним, оскільки фактично ґрунтується не на невідповідності цієї заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а на оцінці достатності наведених у ній відомостей та доказової бази для доведення заявлених вимог, що належить до предмета судового розгляду по суті спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка усунула недоліки заяви про збільшення позовних вимог, є обґрунтованими, оскільки у поданій 25 липня 2024 року заяві було визначено як загальну суму коштів, які, на її думку, є спільною сумісною власністю подружжя, так і суму, що підлягає стягненню.

Посилання у відзиві на новий предмет позову, недостатність відомостей щодо рахунків і коштів на них, а також на закриття підготовчого провадження цих висновків не спростовують, оскільки відповідні питання стосуються розгляду спору по суті, а заява була подана до закриття підготовчого провадження.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з наведеним, ухвала в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 грудня 2025 року в частині повернення заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 25 липня 2024 року - скасувати, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: