Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №521/1701/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/1701/26

Номер провадження № 2/521/3326/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І. О.,

за участю секретаря судового засідання: Коржеван В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 521/1701/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якої на підставі договору про надання правової допомоги діє адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна, звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси 06 лютого 2026 року з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 15.08.2012 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції, про що зроблений актовий запис № 968.

У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2025 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1601.

За період шлюбу, сторонами по справі було придбано майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , житлової площею 17 кв.м, загальною площею 69,2 кв.м. Вищевказана квартира, належить відповідачу ОСОБА_2 , згідно Свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , яке було видане 20.06.2013 р. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 87959251101.

Позивач зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень: квартира АДРЕСА_1 , житлової площею 17 кв.м, загальною площею 69,2 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що на теперішній час, сторони по справі проживають окремо: позивач проживає разом з двома неповнолітніми дітьми у квартирі АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 проживає та працює у Німеччіні.

Разом з позовною заявою, позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії у справі:

09 лютого 2026 року суддею Хаджибейського районного суду міста Одеси Поліщук І. О. було винесено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

09 лютого 2026 року суддею Хаджибейського районного суду міста Одеси Поліщук І. О. було винесено ухвалу про залишення без руху вказаної позовної заяви оскільки позивачкою не повністю сплачений судовий збір.

13 лютого 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 09.02.2026 р. та здійснено доплату судового збору у розмірі 1177,18 грн.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 521/1701/26 та призначено підготовче засідання на 10 квітня 2026 року 13 год. 00 хв. у приміщенні Хаджибейського районного суду м. Одеси, за адресою: м. Одеса, вулиця В.Стуса,1-а зал с/з №215.

10.03.2026 р. до Хаджибейського районного суду м.Одеси надійшов відзив по справі № 521/1701/26, згідно якого сторона відповідача визнала позовні вимоги позивача та не заперечувала проти їх задоволення.

16.03.2026 р. до Хаджибейського районного суду м.Одеси надійшла відповідь на відзив по справі № 521/1701/26, згідно якого сторона підтримала свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача всі судові витрати, які було понесено позивачем на її користь.

Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

Сторони у судове засідання не з`явились, про час і дату засідання були повідомлені належним чином.

У судове засідання з`явились представники сторін, а саме: представник позивача, адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна та представник відповідача ОСОБА_5 .

У судовому засіданні представником по справі було визнано позовні вимоги та частину компенсації на правову допомогу, у розмірі п`ять тисяч гривень.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 15.08.2012 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції, про що зроблений актовий запис № 968.

У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2025 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1601.

За період шлюбу, сторонами по справі було придбано майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , житлової площею 17 кв.м, загальною площею 69,2 кв.м. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень: квартира АДРЕСА_1 , житлової площею 17 кв.м, загальною площею 69,2 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_2 згідно Свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , яке було видане 20.06.2013 р. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 87959251101.

Як зазначає позивач, у зв`язку зі складними відносинами, які сталися між подружжям, питання врегулювання поділу майна не проводились. Але позивач бажає захистити свої права та інтереси у судовому порядку та звернулась до Хаджибейського районного суду м.Одеси з позовною заявою про визнання квартири АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю подружжя та її поділу шляхом визнання рівних часток за кожним з подружжям.

Ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є: заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. ст. 65, 69 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, при поділі майна частки подружжя є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю чи шлюбним договором.

Відповідно до ст. 368, 372 ЦК України, поділ спільної сумісної власності здійснюється за домовленістю, а у разі спору — за рішенням суду.

Згідно із частинами першою, третьою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правничої допомоги №10/12-02 від 10.12.2025 року здійснювала адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна, що підтверджено ордером від 19.02.2026 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 1.588197447.1 від 24.03.2026 року.

Пунктом 1.1.1. Договору зазначено, що повний супровід справи у Хаджибейському районному суді м. Одеси по справі № 521/3537/26 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , складає 4 000 грн.

Вказаний договір підписано його сторонами без застережень та зауважень.

З платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4663314195.1 від 10.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 на підставі Договору №10/12-02 від 10.12.2025 року сплатила адвокату Кудрінській Ю.Є. 20 000 грн.

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову – на відповідача.

Відтак, враховуючи те, що у даній справі судом вирішено питання про задоволення позовних вимог у зв`язку з визнанням позовних вимог відповідачем та частковою згодою на компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі п`ять тисяч грн., судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката, понесені позивачкою слід віднести на її рахунок, з огляду на те, що вимоги заяви відповідача про розподіл судових витрат задоволення не потребують.

Відповідно до п.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачкою на момент подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 9 984 грн. Після усунення недоліків позовної заяви, позивачем також було здійснено доплату судового збору у розмірі 1177,18 грн.

Таким чином, загальний розмір судового збору за подання цього позову, який було сплачено позивачкою, становить: 11 161 (одинадцять тисяч сто шістдесят одна) грн. 18 коп.

Відтак, у даному разі з відповідача на користь позивача, враховуючи факт визнання ним позову до початку розгляду справи по суті позовних вимог, належить стягнути судовий збір у розмірі 5 580 грн. 59 коп.

Іншу частину судового збору у розмірі 5 580 грн. 59 коп. позивачу повернути з Державного бюджету в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, на підставі ст. ст. 60,61, 65, 69 СК України, керуючись ст. 4, 12, 13, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 компенсацію на правову допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі: 5 580 грн. 59 коп.

Повернути ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 з Державного бюджету в порядку, визначеному чинним законодавством частину судового збору у розмірі 5 580 грн. 59 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено не пізніше складено 14 квітня 2026 року.

Суддя Ірина Поліщук