Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №766/10880/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 квітня 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/10880/25

Номер провадження: 22-ц/819/748/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Радченка С.В.,

суддів: Базіль Л.В., Бездрабко В.О.

секретар: Андреєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Кузьміної О.І., у справі за позовом Виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

В липні 2025 року представник Виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради, як орган опіки та піклування звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання дітей від матері без позбавлення останньої батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тими обставинами, що відповідачка с матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до витягу від 18.12.2018р. №00021710135 та витягу від 06.10.2021 року №00033013871 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст. 135 СК України.

10.07.2025 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення від правоохоронних органів від 09.07.2025 року №7715/36.2/01-25 в якому зазначається про можливу причетність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України (вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, вчинене близькими родичами) відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09.07.2025 року малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в супроводі працівників поліції були доставлені до КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради для проведення медичного огляду, де і перебувають на час звернення до суду. Просять відібрати малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину, шляхом перерахунку коштів на особові рахунки або на користь особи, яка буде утримувати дітей.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Постановлено відібрати малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав.

Передано дітей виконавчому комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради, як органу опіки та піклування.

Стягнуто з ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18.07.2025 року і до досягнення дітьми повноліття, шляхом перерахунку коштів на особові рахунки або на користь особи, яка буде утримувати дітей.

Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що відповідачка належним чином не виконує батьківських обов`язків щодо належного виховання та розвиту дітей, умови проживання дітей незадовільні. ОСОБА_1 причетна до вчинення кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, а саме вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, вчинене близькими родичами, відносно її малолітніх дітей, що є небезпечними для здоров`я дітей і їх морального виховання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та неповне дослідження обставин справи. Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі, які підтверджують її свідоме ухилення від виконання материнських обов`язків, розмір стягнутих аліментів є завищеним.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Письмовий відзив на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 видане 07.12.2016 року Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Відповідно до витягу від 18.12.2018р. №00021710135 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст. 135 СК України.

Відповідачуа ОСОБА_1 також є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 видане 06.10.2021 року Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до витягу від 06.10.2021 року № №00033013871 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст. 135 СК України.

До служби у справах дітей надійшло повідомлення від правоохоронних органів від 09.07.2025 року №7715/36.2/01-25 в якому зазначається про можливу причетність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України (вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, вчинене близькими родичами) відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09.07.2025 року малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в супроводі працівників поліції були доставлені до КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради для проведення медичного огляду, де перебували на час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до змісту актів проведення оцінки рівня безпеки дитини від 11.07.2025 року щодо дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановлено про необхідність вжиття негайних дій у межах сім`ї.

За інформацією відділу поліції №2 Головного управління національної поліції в Херсонській області Херсонського районного управління поліції від 11.07.2025 року №7746/36.2/01-25 громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше була притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, про що 02.06.2025 року був складений адміністративний протокол. Також відносно ОСОБА_1 було складено терміновий заборонний припис від 09.07.2025 року терміном на 10 діб.

Відповідно до розпорядження голови Корабельної районної у м. Херсоні ради малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано у матері ОСОБА_1 та поміщено дітей до закладу охорони здоров`я.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради – органу опіки та піклування Корабельного району м. Херсона №01-14-61-27 від 17.07.2025р. виконавчий комітет Корабельної районної у м. Херсоні ради, як орган опіки та піклування вважає доцільним відібрання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від ОСОБА_1 , не позбавляючи її батьківських прав та вважає за необхідне вжити всіх заходів для подальшого захисту інтересів дітей.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом, згідно ч.3 ст.4 СК України.

Виходячи з вимог ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 170 СК України, у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року також передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч. 1 ст. 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній ч. 1 ст. 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

За обставинами цієї конкретної справи було встановлено, що діти відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , 2016 року народження та ОСОБА_5 , 2021 року народження перебувають в умовах, що становлять загрозу для їх життя, здоров`я чи розвитку. Як уже зазначалося, 10.07.2025 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення від правоохоронних органів про можливу причетність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України (вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, вчинене близькими родичами) відносно її малолітніх дітей. Зазначена інформація була підтверджена та відповідно до висновку органу опіки та піклування №01-14-61-27 від 17.07.2025р. виконавчий комітет Корабельної районної у м. Херсоні ради, як орган опіки та піклування вважає доцільним відібрати дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від ОСОБА_1 , не позбавляючи її батьківських прав та вважає за необхідне вжити всіх заходів для подальшого захисту інтересів дітей. Колегія суддів вважає, що такий висновок органу опіки та піклування враховує найкращі інтереси дітей.

Відповідачка у своїй апеляційній скарзі підтверджує, що у період з 05 серпня 2025 року по 25 листопада 2025 року вона перебувала під вартою у Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

Відповідно до змісту актів проведення оцінки рівня безпеки дитини від 11.07.2025 року щодо дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановлено, що умови проживання дітей незадовільні.

Законом України «Про доступ до судових рішень» встановлений порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

Варто зазначити, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2026 року, зі змісту якої вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301, ч. 1 ст. 301-1, ч. 2 ст. 156 КК України. Зокрема, ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, вчинених близьким родичем (а саме відносно свого сина ОСОБА_2 ). Інші злочини пов`язані з виготовленням, зберіганням з метою розповсюдження, розповсюдженням предметів порнографічного характеру, зокрема, дитячої порнографії.

Обставини справи свідчать про невиконання відповідачкою ОСОБА_1 обов`язків з виховання малолітніх дітей, незабезпечення належних умов для їх комфортного проживання із можливістю задоволення мінімальних потреб дітей, невжиття будь-яких заходів для створення безпечного, здорового простору для гармонійного розвитку дітей, свідоме нехтування інтересами дітей.

Встановлені факти є прямою вказівкою на свідоме ухилення відповідачки від виконання своїх материнських обов`язків.

Беручи за основу у вирішенні цього спору принцип найкращих інтересів дітей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відібрання малолітніх дітей від матері буде сприяти забезпеченню спокійного та стійкого середовища для них.

Щодо стягнення аліментів на утримання дітей

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину (ч. 4 ст. 170 СК України).

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі викладеного, при задоволенні позову про відібрання дітей, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідачки підлягають стягненню аліменти на дітей у заявленому позивачем розмірі, а саме частину від усіх видів заробітку на кожну дитину, що становить частину доходу на обох дітей, що не суперечить вимогам сімейного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 369, 374,375,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.В.Базіль

В.О. Бездрабко