Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №650/800/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 квітня 2026 року м. Херсон

Справа номер: 650/800/26

Номер провадження: 22-ц/819/707/25

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого – Радченка С.В.,

суддів: Базіль Л.В., Бездрабко В.О.,

секретар: Андреєва В.В.

учасники справи:

предстаник заявниці – адвокат Павлюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Хомик І.І., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Тягинська сільська рада Херсонського району Херсонської області, Тягинська сільська військова адміністрація Бериславського району, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції

В лютому 2026 року року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною заявою.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що законом у даному випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою в порядку позовного провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вона просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що вона є власником цілої частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 52,9 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що її право ніхто не оспорює, отже, спору про право не має. В державних реєстрах міститься інформація, що вона є власником частини зазначеного будинку, хоча це не відповідає дійсності. В даний час будинок зруйновано внаслідок збройної агресії рф, а вона не може отримати допомогу по програмі «Є Відновлення», оскільки відсутня інформація відносно власника іншої частини зруйнованого домоволодіння.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

Обставини справи, встановлені з огляду на матеріали заяви та апеляційної скарги

ОСОБА_1 було отримано свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 11 липня 2003 року, виданого Бюро приватизації житла у м. Берислав на підставі розпорядження від 11 липня 2003 року № 4748, відповідно до якого їй належить частина будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 кв. м.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4494362 від 19.08.2004, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, серії СВС № 304527, ОСОБА_1 належить житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 11.07.2003 року.

Вулиця Гагаріна у с. Миколаївка перейменована на АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 399812574 від 18.10.2024 ОСОБА_1 належить 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 52,9 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 11.07.2003 року, видавник: Бериславське бюро приватизації житла, на житло; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3026475265020, дата реєстрації права власності 16.10.2024.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 443672421 від 16.09.2025) ОСОБА_1 належить житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 52,9 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформація про іншого (-их) співвласників житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 52,9 кв. м., житловою площею 27,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції в цілому відповідає.

Відповідно до змісту частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного та безспірного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що можуть бути встановлені в судовому порядку, наведений у частині першій статті 315 ЦПК України. Серед вказаного переліку факт про встановлення належності особі майна на праві власності відсутній.

Водночас зазначений перелік не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

За загальним правилом, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Отже, однією з підстав неможливості встановлення юридичного факту судом загальної юрисдикції є наявність позасудового порядку його встановлення, що може передбачати можливість отримання особою документа, який посвідчує (підтверджує) факт, що має юридичне значення, в інший (не судовий) спосіб.

До того ж суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, прослідковується (вбачається) спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту належності на праві власності цілої частини житлового будинку, ОСОБА_1 метою звернення до суду визначила упорядкування документів про право власності згідно чинного законодавства з метою отримання в майбутньому компенсації за зруйноване житло.

За змістом частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1 вже зверталася із заявою про проведення реєстраційних дій. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 443672421 від 16.09.2025) ОСОБА_1 належить спірного житлового будинку. Інформація про інших співвласників житлового будинку відсутня.

Також заявниця намагалася зареєструватися в додатку «Є відновлення» з метою отримання компенсації за знищене майно, проте, при подачі заяви про виплату щодо знищеного будинку у мобільному додатку «Дія» з`являється повідомлення: «На жаль, послуга недоступна. Дія не знайшла дані про співвласників майна. Будь ласка, зверніться до ЦНАПу за місцем проживання для уточнення інформації».

За своїм визначенням державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, зміст наявної в державних реєстрах інформації, дає підстави для висновку, що держава не визнає факт набуття ОСОБА_1 права власності на цілу частину житлового будинку як таке, що не підтверджується необхідними документами.

Випадки, коли право власності особи не визнається, регулюються статтею 392 ЦК України, якою передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що особа, яка є власником нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, проте таке право не визнається іншою особою (у тому числі, державою), має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження на підставі статті 392 ЦК України.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1 є правильними.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства, зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та процесуальних дій суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення і скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.374,375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 лютого 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2026 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.В. Базіль

В.О. Бездрабко