Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №505/222/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/222/26

Провадження № 2/505/2437/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Подільськ Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

Позиція позивача

Представник ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.03.2021 між ТОВ «Займер» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 116542 про надання фінансового кредиту, шляхом підписання його позичальником одноразовим ідентифікатором, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тим самим остання підтвердила, що ознайомилась з усіма умовами, повністю їх розуміє, погоджується та зобов`язується дотримуватися. Відповідно до п.1.1 Договору товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 1 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки зі ставкою 2 % в день за користування кредитом, дата надання кредиту 06.03.2021, строк кредиту 30 днів. Товариство свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику кошти.

28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, за яким ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» отримало право грошової вимоги до боржників вказаних у реєстрі, зокрема і до відповідача за кредитним договором № 116542 від 06.03.2021. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Кеш Ту Гоу». У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, станом на 24.11.2025 загальний розмір заборгованості відповідача становить 7 830 грн, в тому числі 1 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 330грн заборгованість за процентами, яку просить стягнути з відповідача, а також сплачені судові витрати у справі: судовий збір у сумі 2 662,40 грн, та відповідно до заяви від 12.04.2026 позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500 грн.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог ТОВ «ФК "Кеш ту гоу» у частині стягнення відсотків та витрат на правничу допомогу.

Щодо необґрунтованості нарахування відсотків відповідач зазначає, що 06.03.2020 отримала кредит у сумі 1500 грн, вимогу щодо стягнення основного зобов`язання в сумі 1 500 визнає в повному обсязі.

Проте, відповідач наголошує, що під час укладання договору не була ознайомлена з конкретними тарифами та процентною ставкою. Надані позивачем «Умови кредитування» не містять її підпису, а отже, не можуть вважатися частиною договору в розумінні ст. 634 ЦК України. Оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру відсотків у письмовій формі, нарахування суми 6 300 грн є безпідставним.

Щодо припинення права на нарахування відсотків та строків давності відповідач зазначає наступне. Посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справах №310/11534/13-ц та №444/9519/12), відповідач вказує, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки припиняється. Будь-які подальші нарахування поза межами строку дії договору є незаконними. Крім того, ОСОБА_1 просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення відсотків, оскільки позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом трирічного строку.

Щодо порушення законодавчих обмежень та дії воєнного стану Сторона відповідача звертає увагу на Закон №3498-IX, яким обмежено максимальний розмір денної процентної ставки (не більше 1% на день), тоді як позивач застосував ставку 2%. Також наголошується, що згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №2120-IX), у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення споживач звільняється від відповідальності перед кредитором за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахована неустойка підлягає списанню.

Щодо витрат на правничу допомогу Вимогу про стягнення 10 500 грн на професійну правничу допомогу відповідач вважає неспівмірною та необґрунтованою. Вона зазначає, що позивачем не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, та доказів реального понесення цих витрат. З огляду на складність справи та обсяг підготовлених документів, заявлена сума суперечить принципам розумності та справедливості, передбаченим ст.141 ЦПК України.

Аналізуючи викладені аргументи, відповідач вважає, що позов підлягає задоволенню лише в межах суми основного боргу в розмірі 1500 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

04.02.2026 представником відповідача адвокатом Куликовою О.В. подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яку судом задоволено.

07.04.2026 представником відповідача адвокатом Куликовою О.В. подано клопотання про проведення судового засідання без участі її та відповідача.

16.02.2026 відзив на позов залишено без руху, 19.02.2026 представником відповідача подано заяву про усунення недоліків, відзив на позов прийнято до розгляду.

26.02.2026 подано відповідь на відзив.

12.04.2026 представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат.

14.04.2026 представником відповідача подано відзив на заяву про розподіл судових витрат.

Позивач у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі, без відкладення її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Інші процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 06.03.2020 між ТОВ «Займер» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 116542 про надання фінансового кредиту, шляхом підписання його позичальником одноразовим ідентифікатором KL6248, що був надісланий на номер її мобільного телефону. Відповідно до п. 1.1 Договору товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 1 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та відсотки за користування кредитом, строк кредиту - 30 днів, до 04.04.2020. Відповідно до п. 1.3. Договору визначено фіксовану річну процентну ставку в розмірі 730 % річних від суми кредиту з розрахунку 2 % на добу.

Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами договору, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується їх дотримуватися. Даний договір підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію»

Відповідно до п. 2.2. Договору зазначено, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.

Згідно з п. 2.3. Договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Розділом 4 Договору встановлено відповідальність сторін. Так, п. 4.1. - 4.3. визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору відповідно до чинного законодавства України та Договору. У разі порушення умов Договору та додатків до нього, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні всі понесені збитки в повному обсязі, в тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права. Упущена вигода відшкодуванню не підлягає. У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Довідкою про ідентифікацію наданою ТОВ «Займер» підтверджено, що товариство ідентифікувало відповідача, з яким укладено договір, за допомогою електронного підпису - одноразового ідентифікатора KL6248, який надіслано на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .

Сторонами погоджено Графік розрахунків та орієнтовану сукупну вартість кредиту, який містить відомості щодо суми кредиту - 1 500грн, суми нарахованих процентів 900 грн, строк надання кредиту 30 днів, фіксована процентна ставка за день - 2%, суми нарахованої пені (у разі наявності прострочення) - 5 %.

ТОВ «Займер» свої зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 1 500 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_2 , дата та час проведення - 06.03.2020, о 20:26:05, номер транзакції 28351-91624-22278, що підтверджується інформаційною довідкою про переказ коштів ТОВ «Платежі онлайн».

Судом встановлено, що 28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» отримало право грошової вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників сплативши кошти за відступлені права вимоги.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 116542 від 06.03.2020, наданого позивачем, заборгованість відповідача перед товариством станом на 24.11.2025 складає 7 830 грн, в тому числі 1 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 330 грн заборгованість за процентами.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Кеш ту гоу» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням договору кредиту, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини), на підставі права вимоги, що виникає у позивача внаслідок відступлення права вимоги (договору факторингу).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 висловила правову позицію у справі № 910/4518/16, відповідно до якої проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Суд установив, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1 500 грн, проте у визначений строк їх не повернув. Факт надання кредиту підтверджений наданими доказами, зокрема відомостями про перерахування коштів та електронним підтвердженням укладення договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Заявлені позовні вимоги містять прохання про стягнення процентів за користування кредитом. Водночас їх зміст зводиться до стягнення процентів саме за правомірне користування кредитом протягом строку кредитування, без посилання на положення розділу договору щодо нарахування процентів у випадку прострочення зобов`язання та без наведення правового обґрунтування нарахування таких процентів після спливу строку договору.

Так, проценти за користування кредитом можуть стягуватися лише в межах строку кредитування, якщо кредитодавець не заявляє вимог про стягнення процентів як міри відповідальності/санкції за прострочення відповідно до умов договору та ст. 625 ЦК України.

Позивач не надав детального розрахунку процентів із зазначенням формули, періоду та посилань на конкретні положення договору, що унеможливлює перевірку правильності заявленої до стягнення суми в частині нарахування відсотків понад строк дії кредитного договору.

Оскільки позивач не обґрунтував нарахування процентів після спливу строку кредитування та не заявив вимог про застосування наслідків прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, суд доходить висновку, що стягненню підлягають проценти лише за період правомірного користування кредитом тривалістю 30 днів, відповідно до умов договору, в розмірі визначено у Додатку № 1 до Договору в сумі 900 грн, з розрахунку 2 % за кожен з 30 днів користування кредитом (1 500 грн х 0,02 х 30).

Суд зазначає, що заявлені до стягнення проценти саме за користування кредитом, відповідно до ст. 1048 ЦК України, а не відповідальності за прострочення, у зв`язку з чим не можуть бути нараховані після спливу строку кредитування.

Твердження представника відповідача про те, що під час укладення договору відповідач не була ознайомлена з конкретними тарифами та процентною ставкою, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказане спростовується самим договором. Так, договір № 116542 про надання фінансового кредиту та додаток №1 до договору містять умови щодо тарифів та процентної ставки. З вказаними умовами відповідач була обізнана, договір підписаний одноразовим ідентифікатором KL6248.

Щодо тверджень представника відповідача про неправомірне стягнення відсотків за кредитним договором в період дії воєнного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Таким чином, нарахування відсотків під час дії воєнного стану є законним, а нормою п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України заборонено нараховувати штрафи, пеню та інші санкції за прострочення. Крім того, неустойка (штраф, пеня), нарахована за договором кредиту до 24.02.2022, не підпадає під списання у період дії воєнного стану та не звільняє позичальника від відповідальності, оскільки законодавчі норми про звільнення від сплати неустойки поширюються лише на прострочення, що виникли з 24.02.2022 і надалі.

Щодо застосування строків позовної давності до вимог про стягнення відсотків за заявою представника відповідача

Відповідно до матеріалів справи Кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладено 06.03.2020 на строк 30 днів, тобто до 04.04.2020.

Разом з тим, зважаючи на положення 12 та 19 пункту прикінцевих та перехідних положень ЦК України, норми Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, якими продовжувались та зупинялись строки позовної давності, позивач ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» звернулося до суду з цим позовом в межах строку позовної давності, тому правових підстав для відмови у задоволені позову про стягнення відсотків внаслідок спливу позовної давності не має.

Отже, суд, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем докази та надавши їм належну правову оцінку, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Оскільки матеріали справи містять належні докази укладення кредитного договору та перерахування відповідачу суми кредиту, а остання взяті на себе зобов`язання не виконала, стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 1 500 грн. Разом з тим, враховуючи відсутність обґрунтованого розрахунку та правових підстав для нарахування процентів поза межами строку кредитування (правомірного користування), суд вважає за можливе стягнути проценти лише в межах погодженого сторонами строку 30 днів користування кредитом у сумі 900 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення процентів слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю суті процентів за ст. 1048 ЦК України після спливу строку дії договору.

Розподіл судових витрат у справі

Судовий збір

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» задоволено частково, то з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі пропорційній до розміру задоволених позовних 816,06 грн (2 662,40 х (2 400 грн / 7 830 грн))

Витрати на надання професійної правничої допомоги

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Судом встановлено, що представником позивача ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500 грн. На підтвердження цього позивачем до матеріалів справи долучено: довіреність від 29.12.2025 надану позивачем представнику - адвокату Пархомчуку С.В., договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, акт про отримання правової допомоги від 24.03.2026, платіжну інструкцію № 310906 від 24.03.2026 АТ КБ «Приватбанк» про здійснення платежу позивачем на користь Пархомчука С.В. в сумі 10 500 грн, рахунок № 24.03.2026-124 від 24.03.2026.

Відповідно до акта про отримання правової допомоги, послуга включає зустріч та консультацію щодо перспективи врегулювання кредитної заборгованості тривалістю 1 година - вартість 2 000 грн, складення та подання до суду позовної заяви 2,5 години вартістю 5 000 грн, інші заяви та клопотання до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» 1,5 год вартістю 3 000 грн, канцелярські витрати та відправка кореспонденції вартістю 500 грн.

Дана категорія справ є поширеною, а сама по собі позовна заява є не складною та не потребує особливих витрат часу на її складання, а сама справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи конкретні обставини справи, що розглядалась в спрощеному провадженні з викликом сторін, сторони у судове засідання не з`являлись, беручи до уваги наявність заяв по суті справи відповідача, суд робить висновок, що витрати на правничу допомогу мають бути зменшені та складати 5500 грн. Це відповідає критерію їх розумності і є співмірними із складністю справи та виконаними роботами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути частину судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1 685,82 грн (5 500 грн х (2 400 грн / 7 830 грн))

Отже, на користь позивача з відповідача слід стягнути судові витрати у розмірі 2 501,88 грн (816,06 грн + 1 685,82 грн).

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» заборгованість за кредитним договором № 116542 від 06.03.2021 в сумі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок, в тому числі заборгованість за тілом кредиту 1 500 грн, заборгованість зі сплати процентів в розмірі 900 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» судові витрати в розмірі 2 501 (дві тисячі п`ятсот одну гривні) 88 копійки, в тому числі судовий збір у сумі 816,06 грн та 1 685,82 грн витрати на надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14.04.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», ідентифікаційний код юридичної особи 42228158, місцезнаходження: України, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, тел. +380956947419

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_1 .

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ