Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №592/9869/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м.Суми

Справа №592/9869/24

Номер провадження 22-ц/816/1862/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Сізова Д. В.

за участі секретаря судового засідання Назарової О.М.,

учасників судового процесу:

представника відповідачки Авраменка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 28 січня 2026 року, ухваленого у складі судді Бичкова І.Г. у м. Суми,

у цивільній справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У червні 2024 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (далі - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») звернулося до суду з указаним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що 29.07.2022 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 5/2935610, відповідно до якого кредит надається відповідачці для погашення заборгованості за кредитним договором № 4/2935610 від 04.09.2020. Всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом згідно з договором визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та умовах страхування життя позичальника, які є невід`ємною частиною цього договору, та розміщені на офіційному сайті банку.

Згідно з умовами кредитного договору позивач надає відповідачці кредит у сумі 254 797 грн 23 коп. строком з 29.07.2022 до 28.02.2028, а відповідачка одержує та повертає кредит згідно з графіком погашення кредиту. Відповідачкою порушені умови кредитного договору, кредит у строки, передбачені графіком не повертається, не сплачуються проценти/прострочені проценти за користування кредитом та комісія/прострочена комісія у строки/терміни, передбачені кредитним договором. З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачці лист-вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, проте дану заборгованість не погашено.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідачки перед позивачем станом на 04.04.2024 обліковується заборгованість в загальному розмірі 317 999 грн 42 коп., що складається з: строкової заборгованості – 203 565 грн 59 коп., простроченої заборгованості – 33 836 грн 88 коп., комісії – 5028 грн 60 коп., нарахованих відсотків – 362 грн 70 коп., простроченої комісії – 35 200 грн 20 коп., прострочених відсотків – 8907 грн 77 коп., загальної суми реструктуризації заборгованості за простроченою комісією – 25 143 грн 00 коп., загальної суми реструктуризації за простроченими відсотками – 5954 грн 68 коп.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 5/2935610 від 29.07.2022 у розмірі 246 326 грн 78 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 237 402 грн 47 коп. та про стягнення відсотків в сумі 2969 грн 63 коп. відповідачка визнала, тому указані вимоги судом задоволено. При цьому суд також стягнув з ОСОБА_2 суму реструктуризації за простроченими відсотками в розмірі 5954 грн 68 коп., відхиливши доводи сторони відповідача про її прощення позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення прострочених відсотків у розмірі 5938 грн. 14 коп. та в частині стягнення відсотків в сумі 362 грн 70 коп., місцевий суд мотивував своє рішення тим, що указані суми відсотків були нараховані після пред`явлення позивачем вимоги про дострокове погашення заборгованості, а тому позовні вимоги про їх стягнення задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення з відповідачки комісії на загальну суму 65371 грн 80 коп., суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні цих вимог, дійшов висновку, що положення пункту 1.3.2 Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Також матеріали справи не містять доказів того, що позивач надавав, а відповідачка користувалася такими послугами.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

28 лютого 2026 року Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, не погоджуючись з рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 28 січня 2026 року в частині відмови у стягненні з відповідачки відсотків у заявленому позивачем розмірі та у стягненні комісії, просить скасувати указане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що положення п. 1.3.2 кредитного договору, яким сторони визначили обов`язок позичальника сплачувати щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості відповідають нормам спеціального Закону України «Про споживче кредитування». У паспорті споживчого кредитування, підписаному відповідачкою до укладення кредитного договору, була вказана інформація про щомісячну комісію та її розмір 1,7 % за обслуговування кредитної заборгованості. Отже, з указаними умовами позичальниця була ознайомлена заздалегідь.

Сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості передбачена за ті послуги, які не надаються позичальнику безоплатно відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та незалежно від волевиявлення клієнта і з необмеженою періодичністю Відповідачка не зверталася до суду із зустрічною позовною заявою про визнання умов договору недійсними, також ні під час укладення кредитного договору, ні протягом 14 днів з моменту його укладання не відмовлялась від договору.

Стосовно вимог про стягнення відсотків нарахованих після направлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості, заявник апеляційної скарги зазначає, що умовами пункту 2.4 кредитного договору передбачено право банку нараховувати відсотки за користування кредитними коштами до повного погашення заборгованості за кредитним договором незалежно від строку кредитування.

Судове рішення місцевого суду в частині позовних вимог, які було задоволено, в апеляційному порядку не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Авраменко О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін. Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості зазначає, що позивач формулюючи п.1.3.2 Кредитного договору, не передбачив та не обумовив, що комісія за надання передбаченої цим пунктом інформації стягується у випадку, якщо споживач вимагає таку інформацію частіше одного разу на місяць. Банк не розмежував умов надання платних та безоплатних послуг. Відповідно до позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, відповідач не зобов`язаний заявляти зустрічний позов, а вправі лише заявити відповідні заперечення проти заявленого позову, посилаючись на нікчемність правочину. Також представник відповідачки вважав, що позивачем до розрахунку були протиправно включені відсотки за користування кредитом, нараховані після пред`явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості станом на 04.04.2024, тому суд правомірно відмовив у їх стягненні.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

29 липня 2022 року АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 уклали Кредитний договір № 5/2935610, предметом якого є надання кредиту у розмірі 254797 гривень 23 копійки строком до 28 лютого 2028 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки 5% річних. Кредит надається позичальнику для погашення заборгованості за Комплексним договором № 4/2935610 від 04 вересня 2020 року (а.с.25-33).

Відповідно до пункту 1.3.2 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 5028 гривень 60 копійок. Підписанням Договору Позичальник замовляє Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Відповідно до Графіку платежів по кредиту, який є Додатком 11 до Кредитного договору № 5/2935610, починаючи з 29 серпня 2022 року до 28 лютого 2028 року кожного 29 числа щомісяця відповідачка повинна сплачувати позивачу 9394 грн 90 коп. на погашення тіла кредиту, відсотків та комісійної винагороди в сумі 5028 грн. 60 коп. (а.с.34).

У зв`язку з невиконанням відповідачкою умов договору, 04 жовтня 2023 року позивач направив ОСОБА_2 . Вимогу про дострокове повернення Банку у повному обсязі всієї суми кредиту та інших платежів, передбачених Кредитним договором № 5/2935610 від 29 липня 2022 року протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги (а.с.7).

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 04 квітня 2024 року борг ОСОБА_2 за Кредитним договором № 5/2935610 від 29 липня 2022 року становить 317999 грн 42 коп., у тому числі: строкова заборгованість – 203 565 грн 59 коп., прострочена заборгованість – 33 836 грн 88 коп., комісія – 5028 грн 60 коп., нараховані відсотки – 362 грн 70 коп., прострочена комісія – 35 200 грн 20 коп., прострочені відсотки – 8907 грн 77 коп., загальна сума реструктуризації заборгованості за простроченою комісією – 25 143 грн 00 коп., загальна сума реструктуризації за простроченими відсотками – 5954 грн 68 коп. (а.с.6).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги про право банку нараховувати відсотки після направлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором.

Як слідує із пункту 1.1 кредитного договору строк користування кредитом сторонами визначено з 29 липня 2022 року до 28 лютого 2028 року.

У зв`язку із невиконанням позичальником умов договору, 04 жовтня 2023 року банк направив ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит протягом 30 днів з дати отримання цього повідомлення – вимоги.

04 жовтня 2023 року позивач скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, надіславши позичальнику вимогу про повернення усієї суми кредиту з нарахованими процентами протягом 30 днів.

Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором банк змінив строк виконання зобов`язання 28 лютого 2028 року на 04 листопада 2023 року.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18) дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає стаття 625 цього Кодексу.

Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Поняття "користування кредитом" є окремим випадком "користування чужими коштами".

Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зазначена судова практика є незмінною з 2018 року.

Крім того, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17: «У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Також у пунктах 145 та 146 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у процесі розгляду цієї справи підстав відступу від висловлених раніше правових позицій Великої Палати Верховного Суду виявлено не було. Натомість Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Таким чином, у справі, яка переглядається, у контексті доводів апеляційної скарги про право банку нараховувати відсотки після направлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості апеляційний суд резюмує, що такі доводи апелянта є помилковими і суперечать сталій судовій практиці та висновкам щодо застосування статей 1048, 1050 ЦК України Великої Палати Верховного Суду у наведених вище справах.

Посилання апелянта на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пунктах 121-124 постанови від 18.01.2022 у справі № № 910/17048/17 апеляційний суд не бере до уваги, оскільки як вже зазначено, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 про те, що «з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів». Тому цей висновок вже не підлягає застосуванню.

У контексті посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 913/11/18 апеляційний суд наголошує, що ураховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20), а відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, які були нараховані після пред`явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості і повернення всієї суми кредиту задоволенню не підлягають.

Проте суд першої інстанції помилився в частині визначення суми відсотків, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 у межах строку дії кредитного договору. Оскаржуваним рішенням суду з відповідачки на користь позивача стягнуті відсотки нараховані за період з липень-вересень 2023 року в сумі 2969 грн 63 коп.

Разом з тим, як установлено апеляційним судом, 04 жовтня 2023 року позивач скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, надіславши позичальнику вимогу про повернення усієї суми кредиту з нарахованими процентами протягом 30 днів. Тому строк дії кредитного договору з урахуванням указаних 30 днів закінчився 04 листопада 2023 року, що узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23.

Зважаючи на викладене, з відповідачки необхідно стягнути також відсотки за період після вересня 2023 року до 04 листопада 2023 року в сумі 989 грн 18 коп. Загальна сума боргу за відсотками, яка має бути сплачена ОСОБА_2 у межах строку дії кредитного договору підлягає збільшенню з 2969 грн 63 коп. до 3958 грн 81 коп. (2969 грн. 63 коп. + 989 грн 18 коп).

Таким чином, помилковими доводи апеляційної скарги про право банку нараховувати відсотки після направлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості та необхідність стягнення процентів поза межами 04 листопада 2023 року.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідачки відсотків лише по вересень 2023 року, оскаржуване рішення слід змінити в частині загальної суми заборгованості, яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача, збільшивши її з 246 326 грн 78 коп. до 247 315 грн 96 коп. (246 326 грн 78 коп. + 989 грн 18 коп.).

Позиція апеляційного суду щодо доводів апелянта про відповідність умов пункту 1.3.2 договору про сплату комісійної винагороди Закону України «Про споживче кредитування».

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідачки заборгованості з комісії на загальну суму 65371 грн 80 коп., суд першої інстанції, дійшов висновку, що положення пункту 1.3.2 Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду, зважаючи на такі мотиви.

Відповідно до пункту 1.3.2 Кредитного договору, укладеного сторонами справи, яка переглядається апеляційним судом передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати Банку щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 5028 гривень 60 копійок. Підписанням Договору Позичальник замовляє Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе:

- послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів,

- списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості,

- розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та

- надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Пункт 1.3.2 Кредитного договору у справі, яка переглядається, зобов`язує ОСОБА_2 щомісячно сплачувати позивачу фіксовану суму комісійної винагороди в розмірі 5028 грн. 60 коп. за послуги «з розрахунку суми чергового та наступних платежів, інформаційно-консультаційні послуги, які по суті за своїм змістом є послугами з інформування про ті відомості, які визначені частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», і які надаються кредитодавцем відповідно до цієї норми безоплатно стосовно сум, які належить сплатити, які сплачені тощо.

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постановах від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що пункт 1.3.2 кредитного договору № № 5/2935610 від 29 липня 2022 року, яким передбачено сплату ОСОБА_2 комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в сумі 5028 грн 60 коп., зазначеної в пункті 1.3.2 кредитного договору, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з комісії.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідача суми заборгованості, необхідно змінити розподіл в частині розподілу судових витрат, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (77,7%) необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача 3709 грн 62 коп. судового збору.

За подання апеляційної скарги позивач сплатив 7154 грн 98 коп. судового збору, тому, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути указану суму судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог апеляційної скарги в розмірі 98 грн 75 коп.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованість за кредитним договором №5/2935610 від 29.07.2022 у розмірі 247 315 гривень 96 копійок».

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2026 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3709 гривень 62 копійки, понесені в суді першої інстанції.

В іншій оскаржуваній частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2026 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 98 гривень 75 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2026 року.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

Д. В. Сізов