Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №133/4427/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/4427/25

Провадження № 33/801/339/2026

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517044 від 18.11.2025 року водій ОСОБА_1 18 листопада 2025 року, о 20 год 50 хв., за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Махнівка, автошлях М-21, 242 км., керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування даним транспортним засобом (повторно протягом року, вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП), чим порушив вимоги п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції з тих підстав, що участі в розгляді справи він не брав, копію оскаржуваної постанови отримав лише 06.03.2026 року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

До початку судового засідання ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що він проходить військову службу та на даний час перебуває на бойовому завданні. При цьому доказів на підтвердження даних обставин суду не надано.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що вже відкладав судове засідання на іншу дату за клопотанням ОСОБА_1 з аналогічних підстав.

Отже враховуючи відсутність підстав для обов`язкової присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також обмежені строки розгляду апеляційної скарги, прихожу до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що пропущений строк на оскарження постанови підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Норми КУпАП не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

З матеріалів справи вбачається, що постанова суду прийнята 12.02.2026 без участі ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови він отримав лише 06.03.2026 року, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 45).

З огляду на зазначене, наведені в клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку на оскарження постанови суду суд апеляційної інстанції вважає поважними та доходить висновку про поновлення строку на оскарження постанови суду, з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення встановлена за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Виходячи з ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність встановлена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517044 від 18.11.2025 року водій ОСОБА_1 18 листопада 2025 року, о 20 год 50 хв., за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Махнівка, автошлях М-21, 242 км., керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування даним транспортним засобом (повторно протягом року, вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП), чим порушив вимоги п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, підтверджується зібраними по справі доказами і, зокрема, довідкою працівника поліції щодо повторності вчинення адміністративного правопорушення протягом року, зі змісту якої вбачається, що на ОСОБА_1 постановою ЕНА № 4998164 від 17.06.2025 року було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 1); протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517044 від 18.11.2025 року (а.с.2); поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 4), відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (а.с. 7). Зазначені докази є належними і допустимими, узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні суду першої інстанції.

Враховуючи викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи із урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Будь-яких доводів, спрямованих на спростування висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційна скарга в свою чергу не містить.

Посилання апеляційної скарги на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та позбавлення його права керування транспортними засобами є безпідставними оскільки ОСОБА_1 протягом всього часу спілкування з працівниками поліції та складання адміністративних матеріалів не заперечував факту керування транспортним засобом, крім того на відеозаписі із нагрудного камери працівника поліції зафіксовано, що останній сидить на водійському місці заведеного транспортного засобу із увімкненими габаритними вогнями та повідомляє поліцейському, що «Я їду з самої передової», а також йому неодноразово повідомлялося, що він позбавлений права керування транспортними засобами, чого він також не заперечував, та навпаки зазначив, що був позбавлений права керування 4 роки назад за ч. 1 ст. 130 КУпАП, змоги перездати іспит та отримати водійське посвідчення немає, оскільки постійно перебуває в зоні бойових дій.

Доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь- яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, в матеріалах справи не має.

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права, як про це зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 38, 130, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський