Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №730/194/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/194/26

Провадження № 2/730/291/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (далі – позивач, ТОВ «ФК «Кредит-капітал») через свого представника – адвоката Усенка М.І. за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до Борзнянського районного суду Чернігівської області (далі – суд) з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач, позичальник, споживач, ОСОБА_1 ) про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 2574992 від 27.06.2020 у розмірі 25 256,00 грн, а також 2 662,40 грн у відшкодування сплаченого судового збору та 8 000,00 грн – витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 02.03.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву, відкрити провадження у справі, призначити до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; задовольнити клопотання представника позивача про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» інформації в порядку ст. 84 ЦПК України.

20.03.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» до суду засобами поштового зв`язку надійшов лист, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 дійсно у банку емітовано картку та 27.06.2020 на неї було зараховано кошти у розмірі 7 700,00 грн.

Позивач у судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

06.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона в повному обсязі заперечила проти позовних вимог. Свої доводи аргументувала виключно тим, що закінчився строк позовної давності, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Що стосується позовних вимог по суті, то щодо них жодним чином не заперечила. Одночасно відповідач не скористалася своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як у межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Судом встановлено, що 27.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі – ТОВ «Авентус Україна», Товариство) та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2574992 (надалі – кредитний договір) у розмірі 7 700 грн.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Пункт 1.2. кредитного договору передбачає, що на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п. 1.3 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7 700,00 грн.

Як убачається з п. 1.4. кредитного договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору.

За змістом п. п. 1.5 кредитного договору тип процентної ставки – фіксована – 1,90 % в день.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Пунктом 6.1 кредитного договору встановлено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром і періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку вона вказала при оформленні кредиту.

Указана інформація підтверджена відповіддю на запит суду від АТ КБ «ПриватБанк» від 05.03.2026, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 у вказаній установі відкрито банківський рахунок та 27.09.2020 на рахунок відповідача було зараховано кошти у сумі 7 700 грн.

Відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання, не сплачуючи поточні щомісячні платежі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2574992 від 27.06.2020.

Станом на дату звернення до суду заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 2574992 від 27.06.2020 становить 25 256,00 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту – 7 700,00 грн;

- заборгованість за відсотками – 17 556,00 грн.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладання договору.

Відповідно до частини другої ст. 1050, частини другої ст. 1054 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, утому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис – електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ним пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 3 ст. 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 7.1. договорів ці договори вважаються укладеними з моменту їх підписання електронними підписами сторін та діють протягом строку, вказаного в п. 1.2. цих договорів.

ОСОБА_1 27.06.2020 електронним цифровим підписом М436193 підписала договір про надання споживчого кредиту № 2574992, підтвердила укладення кредитного договору та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 7 700,00 грн, а отже акцептувала умови договору.

Позичальником під час укладення кредитного договору № 2574992 пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації ОСОБА_1 із документів, створених на матеріальних носіях та/або електронних даних, було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про відмову у задоволенні позову внаслідок спливу строку позовної давності, наведені нею у відзиві на позовну заяву, то такі суд оцінює критично, оскільки останні не відповідають чинному законодавству.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже трирічний строк загальної позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, на час дії карантину продовжувався.

Таким чином, у період з 12 березня 2020 року до 01 липня 2023 року на всій території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), ця обставина є загальновідомою.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан в Україні.

Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан в Україні введено 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу не припинено і не скасовано, таким чином з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинено.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто відновлення перебігу строків позовної давності розпочалося з 04 вересня 2025 року.

Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за заявою відповідача, оскільки позивачем цей строк не пропущений.

Таким чином, ураховуючи вищевказані обставини справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами (тіла кредиту та процентів за користування кредитом) є обґрунтованими й підлягають задоволенню в цій частині.

Ураховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акту № 445 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12.01.2026, детального опису наданих послуг до акту № 445 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал» адвокатом Усенком М.І.

Ураховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал» задоволено повністю, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу також підлягає задоволенню у повному обсязі: 8 000,00 грн.

Крім того, у даному питанні суд керується практикою Верховного Суду, згідно якої інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Аналогічні висновку викладені у додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020, де Велика Палата ВС висловила позицію щодо порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Як зазначила ВП ВС, із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавець принципово по-новому визначив роль суду у позовному провадженні – як арбітра, що надає оцінку тим доказам і доводам, які наводять сторони у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, бо не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 89, 142, 206, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів Львівської області; код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2574992 від 27.06.2020 у розмірі 25 256,00 грн (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів Львівської області; код ЄДРПОУ 35234236) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів Львівської області; код ЄДРПОУ 35234236) 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ріхтер В.В.

.