Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №484/568/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/568/26

Провадження № 3-в/484/15/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого – судді Маржиної Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розстрочення виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.03.2026 року в частині сплати штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання постанови суду у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП, мотивуючи тим, що постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.03.2026 року (справа № 484/568/26, провадження № 3/484/284/26) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення з урахуванням ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 к. на користь держави. Зазначив, що судовий збір ним сплачено 09.03.2026 року відповідно до квитанції № 545923746. Накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 800 грн. є занадто великим для нього. Оскільки він перебуває в скрутному матеріальному становищі, що унеможливлює здійснити оплату штрафу одним платежем. Тож він вимушений просити суд розстрочити виконання постанови суду в частині сплати суми штрафу, так як на даний час не має можливості сплатити всю суму одразу. Також вказав, що 24.02.2022 року він був мобілізований до лав ЗС України, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 17.11.2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті АДРЕСА_1 він був взятий в полон. Звільнений з полону 31.12.2022 року. Після звільнення з полону продовжував службу в лавах ЗСУ, однак у вересні 2025 року звільнився зі служби у зв`язку з травмуючими подіями внаслідок полону, мав наслідки як фізичного, так і психологічного характеру. Перебуває у важкому емоційному стані, в нього з`явилася відчуженість, тривога, безсоння, депресія. Надав документи, які підтверджують вищевикладене, а саме: виписні епікризи, медична характеристика, довідка СБУ, інформаційний лист, заява про залучення як потерпілого у кримінальному провадженні. Зазначив, що з 17.10.2025 року по грудень 2025 року перебував на обліку як безробітній у Первомайській філії Миколаївського ОЦЗ. 23.02.2026 року на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 №54 призваний до лав ЗСУ по мобілізації. Має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина - ОСОБА_4 не працює, знаходиться декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, а тому також знаходиться на його утриманні. Відповідно до постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.02.2026 року з нього стягнуто штраф на користь держави в розмірі 40 800 грн. та судовий збір в сумі 665 грн. 24.02.2026 року Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області йому розстрочили виконання постанови суду від 11.02.2026 року у справі № 484/48/26, в частині накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу. За таких обставин просив відстрочити виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.03.2026 року у справі № 484/568/26 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП в частині стягнення штрафу в розмірі 40 800 грн. на два роки зі сплатою рівними частинами щомісяця. Також просив перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення вигляді штрафу зупинити до закінчення строку відстрочки.

Вирішуючи справу на основі наявних у ній письмових доказів, суд дійшов до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розділом V КУпАП передбачено порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно зі ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, а також за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Частиною 2 статті 300-2 КУпАП встановлено, що у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Порядок провадження по виконанню постанови про накладення штрафу визначено Главою 27 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Доказом виконання постанови, а саме сплати штрафу, є квитанція банківської установи, оригінал якої необхідно надати до канцелярії суду у разі добровільної сплати штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно до ч.2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, суд, яким винесено постанову, звертає до виконання постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу шляхом надсилання її для примусового виконання органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. Виконавець в свою чергу, уповноважений приступити до примусового стягнення подвійного розміру накладеного штрафу.

Порядок примусового виконання судового рішення передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

За таких обставин, суд зазначає, що розстрочення такого виду адміністративного стягнення як штраф, можливе лише на стадії виконання судового рішення за наявністю відкритого виконавчого провадження.

ОСОБА_1 не надано підтвердження того, що розпочато виконавче провадження за сплатою штрафу, накладеного на нього постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.03.2026 року.

З доданих до заяви документів, вбачається, що ОСОБА_1 перебував у полоні в 2022 році, медична документація датована 2023 роком, тож наразі актуальність відображеної в ній інформації щодо стану здоров`я особи не підтверджена належними документами.

Доказів на підтвердження майнового стану особи суду не надано, а саме витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідок КП МБТІ; щодо наявності/відсутності транспортних засобів; щодо доходів – інформації за певний період з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, на шлях виправлення не став. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що є батьком двох малолітніх дітей, будучи обізнаним про розмір санкцій за правопорушення, передбачені ч.5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП, свідомо повторно вчинив тотожні правопорушення.

Постановою суду від 24.02.2026 року суддя Паньков Д.А. розстрочив виконання постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, вчинені 25.12.2025 року, після чого ОСОБА_1 , усвідомлюючи можливі наслідки, 04.02.2026 року вчинив повторно аналогічні правопорушення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що розстрочення виконання постанови створило у ОСОБА_1 уяву безкарності за вчинені ним правопорушення.

Також ст. 301 КУпАП передбачено відстрочення стягнення штрафу, а не розстрочення виконання постанови, що дозволяє накопичити певну суму для сплати штрафу.

В тексті наданої заяви ОСОБА_1 мотивує розстрочення виконання постанови, а в прохальній частині заяви зазначає про відстрочення виконання постанови. Дані поняття різні за своєю сутністю.

Суд звертає увагу на те, що штраф як вид адміністративного стягнення, полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, встановлених законом, з урахуванням законодавчо визначених розмірів.

По своїй суті штраф є заходом примусу, який застосовується від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винною у вчиненні адміністративного правопорушення і полягає в передбаченому законом стягненні грошових коштів, цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки для винної особи.

Відтак, призначене стягнення у виді штрафу спрямоване саме на створення істотних матеріальних наслідків для винної особи, однак за змістом клопотання вбачається, що особа, яка притягнута до адміністративної особи, бажає їх уникнути шляхом сплати штрафу у вигідний для неї спосіб, що зводить нанівець саму суть такого стягнення.

Особа, яка допускає вчинення певних правопорушень, одночасно свідомо допускає настання для себе негативних наслідків, передбачених законом у вигляді відповідальності визначеного виду і розміру.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив суттєві адміністративні правопорушення, одне з яких передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; та інше передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частинами другою - четвертою цієї статті встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Тобто ОСОБА_1 керував транспортним засобом, при цьому не мав посвідчення водія відповідної категорії, був позбавлений права керування транспортними засобами. Вчинив правопорушення повторно протягом року. Також він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Надані справи об`єднано в одну на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено одне адміністративне стягнення за вчинення двох правопорушень у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без вилучення транспортного засобу.

За таких обставин задоволення клопотання про розстрочення виконання постанови в частині сплати штрафу суперечить приписам ст. 23 КУпАП щодо мети, з якою застосовується адміністративне стягнення, зокрема, виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33-35, 301, 304 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розстрочення виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.03.2026 року у справі № 484/568/26, провадження № 3/484/284/26 в частині сплати штрафу, - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

СУДДЯ: