Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №488/4265/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4265/25

Провадження № 2-а/488/27/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі — судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання — Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду адміністративний позов за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

29.09.2025 року позивач, ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Краснікову Яніну Володимирівну, звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №704 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 19.09.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що Відповідно до наказу начальника порту № 42-к від 02.05.2024 року ОСОБА_1 прийнято на посаду інспектора з військового обліку сектору кадрової роботи відділу по роботі з персоналом ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА».

09.09.2025 року діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі – ІНФОРМАЦІЯ_4 , Відповідач) ОСОБА_3 було складено протокол №356 про адміністративне правопорушення (надалі – Протокол №356) відносно посадової особи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МОРСЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ПОРТ НІКА-ТЕРА» (надалі – ТОВ «МСП НІКАТЕРА») громадянина ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач), в якому зазначено про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП).

Представник позивача зауважила, що враховуючи незгоду з пред`явленими обвинуваченнями та порушенням порядку складання протоколу, протокол про адміністративні правопорушення був підписаний ОСОБА_1 з урахуванням зауважень, викладеними на окремому листі.

19.09.2025 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 була винесена постанова №704 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 , визнано таким, що скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, та керуючись статтями 279-9, 283 KУпAП накладено штраф у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 34 000 грн. 00 коп.

Постанова №704 була отримана 22.09.2025 року, під особистий підпис, адвокатом Позивача Красніковою Яніною Володимирівною, яка приймала участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, від імені Позивача за його письмовою згодою. Зазначила, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Представник позивача зауважила, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вона пояснила, що 11.08.2025 року на адресу ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» надійшло розпорядження №11/8719 та 10 примірників повісток. На виконання вимог Порядків №1487 та №560, позивачем забезпечено видання наказу про оповіщення №14-ВО від 11.08.2025 та направлено відповідачу письмове повідомлення №262-02/1-7 від 13.08.2025 про результати заходів. Вручити повістки під особистий підпис у робочий час виявилося неможливим, оскільки з усіма 10 працівниками призупинено дію трудового договору на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», про що було письмово поінформовано РТЦК із наданням копій наказів.

Постанову №704 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП винесена 19.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 позивач вважає проявом суперечливої поведінки Відповідача. Зазначає, що ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» є значним підприємством Миколаївського регіону, яке до початку повномасштабної збройної агресії налічувало понад 1200 працівників, з яких понад 500 — військовозобов`язані, тому взаємодія підприємства з державними органами з питання військового обліку та оборони України завжди була пріоритетним питанням. Починаючи з перших днів військової агресії російської федерації проти України, більше 160 військовозобов`язаних було мобілізовано до лав ЗСУ, а з більшістю працівників, в тому числі військовозобов`язаними, які в мирний час були задіяні у виробничому процесі перевалювання вантажів, було призупинено дію трудового договору, на підставі статті 13 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Причиною цього стало введення заборони руху всіх суден та плавзасобів по річкам Південний Буг та Інгул, встановленої Розпорядженнями Капітана Миколаївського морського порту №15 та №15/1 від 09.03.2022 року, та у зв`язку з чим неможливістю ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» забезпечити працівників роботою.

Позивач наголошує, що Порядки №1487 та №560 містять чіткий перелік способів оповіщення і не передбачають обов`язку поштового інформування осіб, із якими призупинено трудові відносини, оскільки такі працівники об`єктивно не мають робочого часу. Твердження відповідача про обов`язок використовувати засоби зв`язку згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» позивач вважає помилковими, оскільки вказаний закон регулює виключно питання трудової комунікації, а не мобілізаційної підготовки.

Крім того, позивач вказує на порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: складення протоколу особою, повноваження якої належним чином не підтверджені; не роз`яснення під час його складання прав, передбачених статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України; а також неповне з`ясування обставин справи під час її розгляду всупереч вимогам статей 245, 278, 280 КУпАП.

Також, представник позивача вказала, що відповідачем не взято до уваги суспільно значущий статус позивача та ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» і їх внесок у захист регіону та держави, зокрема те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 29.11.2016 року, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня відповідно до Указу Президента України №238 від 13.04.2022 року, а також почесною відзнакою «За оборону Миколаєва» №0819 згідно з розпорядженням Миколаївського міського голови №452р від 11.09.2025 року; аналогічними відзнаками та подяками відзначено і колектив ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» за вагомий внесок у захист державного суверенітету, активну громадську позицію та співпрацю з органами РТЦК та СП.

Представник позивача, вважала, що відзнаки та подяки, якими нагороджено ТОВ «МСП НІКАТЕРА» та ОСОБА_1 , свідчать про високу свідомість, самовідданість Україні та високий внесок в оборону Миколаївщині. Зазначає, що особи, які мають такі відзнаки та визнання Держави, не можуть бути порушниками законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Тому всі обвинувачення, які висуває Відповідач відносно ОСОБА_1 є хибними, штучно сформованими та не підтверджені на законодавчому рівні.

Відповідачем, під час винесення Оскаржуваної постанови не доведено наявності у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1КУпАП, так як норми закону, на які посилається Відповідач, не містить обов`язку для підприємств оповіщати працівників, які знаходяться в призупинені дії трудового договору, шляхом рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , під час виконання Розпорядження №11/8719 в повному обсязі виконав всі заходи щодо оповіщення працівників про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 , з огляду на абзац 2 пункту 47 Порядку №1487 та пункту 13 Порядку 560, у зв`язку з цим в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відсутній, тому Оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

27.10.2025 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на законність прийнятого рішення та дотримання вимог чинного законодавства. У відзиві зазначено, що оскаржувана постанова № 704 від 19.09.2025 р. винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень, з дотриманням вимог Конституції України, КУпАП та законодавства у сфері оборони і мобілізаційної підготовки.

Відповідач також вказав, що в умовах дії воєнного стану та особливого періоду, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, на Позивача покладався обов`язок щодо забезпечення оповіщення військовозобов`язаних працівників відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зокрема ст. 21, 22), Порядку організації та ведення військового обліку, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, та Порядку проведення призову під час мобілізації, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024.

Згідно з аргументацією відзиву, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є спеціальним актом, статтею 13 якого прямо передбачено обов`язок сторін визначати спосіб обміну інформацією. Оскільки в наказах ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» про призупинення дії трудових договорів зазначено про можливість ознайомлення з документами «у будь-який доступний спосіб», позивач мав юридичну та технічну можливість здійснити оповіщення засобами поштового зв`язку чи електронних комунікацій.

Відповідач вважає безпідставним посилання на принцип «естопель», зазначаючи, що в адміністративних правовідносинах орган влади діє суворо в межах закону, а не на власний розсуд, що виключає «варіативність» чи «суперечливість» поведінки. Надані позивачем акти перевірок за попередні роки оцінюються відповідачем як неналежні докази, оскільки вони не стосуються обставин виконання конкретного розпорядження №11/8719 від 07.08.2025 року.

Процедурні порушення при складанні протоколу № 356 відповідач заперечує, вказуючи, що повноваження діловода ОСОБА_3 підтверджені відповідним наказом, а факт роз`яснення позивачу прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, засвідчений особистим підписом останнього у протоколі. Статус позивача як учасника бойових дій та наявність державних нагород, на думку відповідача, не були заявлені під час розгляду справи та, в силу ст. 34 КУпАП, не є обставинами, що пом`якшують відповідальність за дане правопорушення в особливий період.

03.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій остання наполягала на задоволенні позову, вказавши на хибність доводів відповідача щодо порушення ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки ця норма є відсилочною і реалізується виключно через Порядок № 560, який не містить механізму оповіщення працівників із призупиненими трудовими договорами. Представник позивача зауважила, що посилання на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є безпідставним, бо він регулює виключно питання праці, а не національної оборони, тому відсутність у Порядках № 1487 та № 560 обов`язку поштового оповіщення такої категорії осіб свідчить про відсутність складу правопорушення в діях позивача. Окремо представник позивача наголосила на порушенні відповідачем принципу добросовісності та доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), оскільки протягом 2022-2024 років відповідач не вбачав порушень в аналогічних діях позивача, а також вказала на дефекти протоколу: неможливість ідентифікації повноважної особи (солдат ОСОБА_5 ) та документально підтверджений факт нероз`яснення позивачу прав за ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України. Резюмуючи, представник позивача підкреслила, що накази про призупинення трудових відносин є чинними та не оскаржувалися, а отже, позивач діяв у повній відповідності до спеціального законодавства, вживши всіх доступних йому заходів оповіщення.

05.11.2025 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких наголошено на правомірності постанови та імперативності обов`язку підприємства забезпечувати оповіщення всіх працівників, зокрема й тих, із якими призупинено дію трудових договорів, оскільки Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (ст. 7, 13) зобов`язує сторони визначати способи комунікації, що давало позивачу можливість здійснити оповіщення поштовим чи електронним зв`язком. Представник відповідача заперечив можливість застосування доктрини суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) та принципу добросовісності до суб`єкта владних повноважень у межах КУпАП, стверджуючи, що орган діє виключно на підставі закону, а не на власний розсуд. Також у запереченнях відкинуто доводи про процедурні порушення, оскільки повноваження особи, яка складала протокол, підтверджені внутрішнім наказом, а факт роз`яснення позивачу прав за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України підтверджується його особистим підписом у самому тексті протоколу.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.10.2025 року вказаний адміністративний позов було залишено без руху та встановлено позивачу строк на виправлення недоліків.

09.10.2025 року позивачем вказані в ухвалі суду недоліки було виправлено.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.10.2025 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Копію ухвали надіслано учасникам справи та викликано останніх у судове засідання. Одночасно встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні, призначеному на 10.04.2026 року, представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судове засідання призначене на 10.04.2026 року, не з`явився, судом про дату і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою та зворотнім повідомленням від 01.04.2026 року. У судовому засіданні, призначеному на 18.03.2026 року, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Мотивувальна частина

Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника порту № 42-к від 02.05.2024 року ОСОБА_1 прийнято на посаду інспектора з військового обліку сектору кадрової роботи відділу по роботі з персоналом ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА».

07.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 за вих. № 11/8719 на ім`я начальника ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» було направлено розпорядження за № 11/8719.

11.08.2025 року на адресу ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» надійшло розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №11/8719 від 07.08.2025 року та повістки на ім`я військовозобов`язаних працівників, у кількості 10 примірників, про явку за викликом працівників до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 25.08.2025 року о 09.00 годині, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уточнення військово-облікових даних.

На виконання абзацу 2 пункту 47 Порядку № 1487 та пункту 13 Порядку № 560, ОСОБА_1 , як особи відповідальної за військовий облік, було забезпечено виконання ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» наступних заходів:

- начальником порту було видано наказ №14-ВО від 11.08.2025 про оповіщення та виклик військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 25 серпня 2025 року о 09.00 годині;

- у триденний строк на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено письмове повідомлення вих. №262-02/1-7 від 13.08.2025 про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства. Останні долучені до матеріалів справи.

09.09.2025 року діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 — ОСОБА_3 було складено протокол №356 про адміністративне правопорушення відносно посадової особи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МОРСЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ПОРТ НІКА-ТЕРА» громадянина ОСОБА_4 , в якому зазначено про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З вказаного протоколу № 356 вбачається, що хоча він і містить підпис Позивача у графі про роз`яснення прав та обов`язків, проте ОСОБА_1 під час його підписання були подані письмові зауваження, викладені на окремому аркуші, який є невід`ємною частиною протоколу. У цих зауваженнях Позивач зафіксував факт фактичного не роз`яснення йому змісту статті 268 КУпАП особою, яка склала протокол.

19.09.2025 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 була винесена постанова №704 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 , визнано таким, що скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, та керуючись статтями 279-9, 283 KУпAП накладено штраф у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 34 000 грн. 00 коп.

З вказаної постанови вбачається, що посадова особа відповідальна за ведення військового обліку у ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», а саме ОСОБА_1 неналежним чином виконав вимоги абзацу 2 пункту 47 Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. та своїми діями (бездіяльністю) вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанова №704 була отримана 22.09.2025 року, під особистий підпис, адвокатом Позивача Красніковою Яніною Володимирівною, яка брала участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, від імені позивача за його письмовою згодою.

З матеріалів справи встановлено, що з працівникам, зазначеним у Розпорядженні №11/8719, було призупинено дію трудових договорів у порядку, визначеному статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», про що свідчать накази керівника порту, долучені до матерів справи, зокрема Наказ № 414-пд від 30.06.2022 року, №1726-пд від 30.11.2022 року, № 894-пд від 10.08.2022, № 1167-пд від 14.09.2022, № 1816-пд від 12.12.2022, № 2137-пд від 28.02.2023, № 1531-пд від 01.11.2022, № 1258-пд від 27.09.2022,№ 1239-пд від 27.09.2022, №1714-пд від 30.11.2022.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до Акта № 8/2025 перевірки організації та ведення військового обліку та бронювання призовників, військовозобов`язаних та резервістів у ТОВ «МСП «Ніка-Тера» встановлено наступне.

Наказом № 148-к від 28.09.2023 відповідальною особою за ведення військового обліку на підприємстві призначено ОСОБА_1 , інспектора з військового обліку. Посадова інструкція відповідальної особи затверджена, план роботи з ведення військового обліку на 2025 рік наявний.

Зазначеним актом перевірки також встановлено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у ТОВ «МСП «Ніка-Тера» ведеться відповідно до вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, що суд враховує при оцінці дотримання вимог законодавства.

Суд вважає обґрунтованими посилання Позивача на доктрину заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Оскільки під час попередніх перевірок Відповідач не вбачав порушень у подібному алгоритмі дій підприємства щодо працівників із призупиненими договорами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Враховуючи, що Позивач вжив усіх доступних йому заходів (видав наказ №14-ВО, вчасно поінформував РТЦК листом №262-02/1-7, надав копії наказів про призупинення договорів), суд приходить до висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Норми права, використані судом

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад).

Суб`єктами даного адміністративного правопорушення можуть бути громадяни України, а також керівники та посадові особи підприємств, установ, організації на яких покладено обов`язки з ведення військового обліку на таких підприємствах.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Норма вказаної статті є бланкетною нормою, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період- період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Таким чином, на дату складання протоколу про адміністративне правопорушення та на даний час в Україні діє особливий період.

Абзацом 7 статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що підприємства, установи і організації зобов`язані забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти та до військових частин.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Аналізуючи положення статей 21, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що обов`язок з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах покладається на військовозобов`язаних. На підприємство покладається обов`язок належним чином повідомити військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку підприємства, про таку явку.

Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок).

Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном (п.1 Порядку).

Суд звертає увагу на п.47 Порядку, відповідно до якого у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п.13 Керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування:

видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання;

організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;

здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації;

повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства;

забезпечують прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов`язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях;

невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 47 Порядку №1487 та пункту 13 Порядку №560, оповіщення працівників здійснюється за місцем їх роботи шляхом вручення повісток під особистий підпис у робочий час, а в окремих випадках — шляхом направлення рекомендованих поштових відправлень.

Як зазначено в листі Міністерства праці та соціальної політики від 22.06.2007 № 199/13/116-07 Про режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, робочий час - це час, протягом якого працівник повинен виконувати обов`язки за трудовим договором.

Відповідно до ч.1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. З аналізу наведених норм вбачається, що законодавець пов`язує механізм оповіщення саме з існуванням трудових відносин та можливістю їх реалізації у робочий час.

Суд бере до уваги, що у даній справі трудові договори з працівниками були призупинені відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що підтверджується долученими до матеріалів справи наказами про призупинення дії трудового договору, що виключало наявність звичайного режиму виконання трудових обов`язків та робочого часу. Водночас, як вбачається з аналізу положень Постанови КМУ №1487 та Постанови КМУ №560, обов`язок роботодавця щодо оповіщення військовозобов`язаних пов`язаний із можливістю здійснення такого оповіщення у межах трудових відносин, зокрема у робочий час або шляхом використання визначених законом способів у разі тимчасової відсутності працівника.

Оскільки у даному випадку дія трудових договорів із відповідними працівниками була призупинена на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що виключало як виконання працівниками трудових функцій, так і можливість реалізації роботодавцем повноважень у межах трудового процесу.

За таких обставин, доводи відповідача про обов`язок позивача здійснити оповіщення працівників шляхом поштового зв`язку не ґрунтуються на прямій нормі спеціального законодавства у сфері мобілізаційної підготовки та носять розширювальне тлумачення, яке не може бути покладене в основу притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;

Згідно зі статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедура складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) має здійснюватися на підставі Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, чи є в діях особи склад адміністративного правопорушення, а також чи були дотримані вимоги закону при складанні протоколу та розгляді справи.

Однак матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що позивач умисно або з необережності не виконав обов`язок, передбачений законодавством, або що саме його дії призвели до порушення порядку оповіщення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , під час виконання Розпорядження №11/8719 в повному обсязі виконав всі доступні йому заходи щодо оповіщення працівників про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: начальником порту було видано наказ №14-ВО від 11.08.2025 про оповіщення та виклик військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 25 серпня 2025 року о 09.00 годині; у триденний строк на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено письмове повідомлення вих. №262-02/1-7 від 13.08.2025 про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства. Останні долучені до матеріалів справи. А отже, відповідачем не доведено наявності у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Козинець проти України» (заява № 75520/01) від 06 грудня 2007 року суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За умовами частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн., позов задоволено в повному обсязі, а тому витрати в сумі 1211,20 грн. у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 5, 6 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено — повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності — задовольнити.

Постанову №704 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 19.09.2025, винесену ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 — скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , витрати по оплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 15.04.2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська