Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №158/516/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/516/26 Провадження №33/802/320/26 Головуючий у 1 інстанції:Корецька В. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника Бугайчука О.А. – Антонюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Антонюка Ігоря Володимировича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.03.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк – 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 01.02.2026 року о 13 годині 59 хвилин у селі Тростянець, по вулиці Київська, Луцького району Волинської області, керував автомобілем марки «Хюндай», н.з. « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння останній відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.37-40).

Не погоджуючись із постановою судді захисник Антонюк І.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції неповністю досліджено докази, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права при його розгляді.

Вказує на те, що працівники поліції встановивши, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем в силу норм законодавства України зобов`язаний був залучити до огляду уповноважену особу військової служби правопорядку у Збройних Силах України, яка б і провела огляд на стан сп`яніння. Водночас, поліцейський не виконав даних норм закону, чим грубо порушив процедуру огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння та відповідно склав протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України, що є підставою для закриття провадження у справі.

Просить скасувати постанову від 23.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.43-46).

В судове засідання особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580638 від 01.02.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.3);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.02.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.5);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.6);

- рапортом поліцейського СРПП ВП № 1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Чвирука О. від 01.02.2026 року (а.с.7);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6599520 щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України (а.с.8);

-відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції (а.с.10).

Згідно довідки від 05.02.2026 року, складеної заступником начальника СРПП ВП № 1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Давидовича Р., вбачається, що згідно ІП «ГСЦ Посвідчення водія» ІКС ІПНП у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявне посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 18.02.2015 року (а.с.9).

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Не заслуговують на увагу суду доводи апелянта про недійсність проведення огляду на стан сп`яніння за ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки він мав бути проведений у порядку ст.266-1 КпАП України і цим доводам місцевим судом надано вірну юридичну оцінку.

Доводи, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, а також надані ним під час розгляду справи апеляційним судом, аналогічні тим, що були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції та не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом.

Такими чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі і наведені ним в ході розгляду справи апеляційним судом щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, на думку апеляційного суду зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, шляхом закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Антонюка Ігоря Володимировича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.