Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №756/2365/26 — Оболонський районний суд міста Києва

15.04.2026 Справа № 756/2365/26

Унікальний № 756/2365/26

Провадження № 2/756/4380/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретаря - Калюжної А.Г.,

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом у порядку Закону України «Про захист прав споживачів» із вимогами до ФОП ОСОБА_2 у якому просить: стягнути з ФОП ОСОБА_2 вартість оплаченого товару, а саме жіночого одягу у розмірі 4 380,00 грн., інфляційні витрати та 3% річних, нараховані на суму боргу 4 380,00 грн. з 01.10.2025 року по день фактичного виконання рішення суду, а також моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.09.2025 року через соціальну мережу «Instagram» на сторінці moda_look.ua у ФОП ОСОБА_2 придбала товар, а саме жіночий одяг на загальну суму 4 380,00 грн. Отриманий товар за характеристиками не підійшов, у зв`язку з чим товар було повернуто через ТОВ «Нова Пошта» (ТТН №20451245910860), послуги з доставки були сплачені позивачем. Однак, відповідач відмовилася повернути кошти та запропонувала обмін товару. Проте, по обміну товару отриманий одяг не підійшов за кольором та розміром, з огляду на це товар було повторно повернуто (ТТН №20451252757571).

Позивач вказує, що шляхом звернення до відповідача, зокрема 23.09.2025 року намагалася вирішити питання про повернення товару та коштів, але відповідач відмовилася. Згодом позивач звернулася зі скаргою до Держпродспоживслужби України з проханням провести перевірку діяльності зазначеного продавця та зобов`язати повернути кошти, а також до АТ «Сенс Банк» зі зверненням щодо процедури повернення коштів.

19.03.2026 року на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечувала проти позову повністю, з огляду на те, що добровільно повернула повну суму сплачених коштів за товар, в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди зазначала про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не долучено жодних розрахунків та доказів щодо стягнення зазначених сум.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала частково, надала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказувала, що відповідачем добровільно сплачено вартість товару у розмірі 4 380,00 грн., проте наполягає на стягненні з відповідача моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн.,інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день та час судового розгляду повідомлялася належним чином. Разом з тим, 31.03.2026 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Частиною третьою статті 698 ЦК України передбачено, що до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію (частина перша статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).

02.09.2025 року позивач здійснила покупку жіночого одягу через сторінку moda_look.ua у соціальній мережі «Instagram» у ФОП ОСОБА_2 на суму 4 380,00 грн. Отриманий товар не підійшов та був повернутий відповідачу через ТОВ «Нова Пошта» (ТТН №20451245910860). Відповідач відмовилася повернути кошти та запропонувала обміняти товар, однак повторно отриманий одяг не підійшов за розміром та кольором, у зв`язку з чим було здійснено повторне повернення (ТТН №20451252757571).

Позивач неодноразово намагалася вирішити питання про повернення коштів шляхом звернень до відповідача, проте їй було відмовлено, що й стало приводом для звернення до суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Стаття 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19 зроблено висновок, що суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

З огляду на вищевикладене суд робить висновок, що позивач ініціюючи позов мала самостійно обрати ефективний спосіб захисту порушеного права.

При цьому ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про захист прав споживачів, що передбачає використання спеціальних норм законодавства України, а саме Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування, а також на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При цьому, позивач в судовому засіданні підтвердила добровільне повернення коштів відповідачем за вартість товару після подання позовної заяви у загальній сумі 4 380,00 грн., разом з тим наполягала на стягненні з відповідача моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн.,інфляційних витрат та 3% річних.

Право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до спеціальної норми закону визначено ст. 4.

В свою чергу, ініціюючи стягнення із відповідача інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми та про відшкодування моральної шкоди позивач посилається на норми ЦК України, які спірні правовідносини не регулюють.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас позивач не надала жодного доказу в обґрунтування своїх позовних вимог.

За правилам п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Крім того, на підставі ч. 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач не надала жодного доказу, понесених нею втрат не майнового характеру, не зазначила в чому полягає спричинена їй моральна шкода.

Також, позивачем не обґрунтовано можливості стягнення з ФОП ОСОБА_2 інфляційних витрат та 3% річних із суми вартості товару.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не обґрунтовані та не підтверджені належними і допустимими доказами а, тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 625, 633, 638, 698 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89,141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Шевчук