Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №300/1624/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1624/24 пров. № А/857/23912/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року, прийняте суддею Кафарським В.В., м. Івано-Франківськ у справі № 300/1624/24 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

встановив :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП, позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (ППР) від 12.02.2024 №004146/0901.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 в задоволенні позову відмовлено.

Суд зазначив, що контролюючим органом встановлено реалізацію позивачем в період з 07.06.2023 по 09.01.2024 алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 304135,50 грн без наявності ліцензій, тому наявні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно вимог ст. 17 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що наказ від 12 січня 2024 № 89-п про проведення фактичної перевірки в магазині, не містить жодних посилань на те, що саме є підставою для проведення перевірки - податкова інформація чи покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин; або інформація від державних органів чи органів місцевого самоврядування, та чого саме така інформація стосується, крім того, не вказано стосовно кого проводиться така перевірка. Призначаючи перевірку, відповідач у наказі обмежився лише посиланням на підпункти 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України і не конкретизував, у зв`язку з чим саме проводиться фактична перевірка позивача. За таких обставин цілком об`єктивним є висновок про те, що наказ від 12 січня 2024 за № 89-п не може вважатися правомірним, а з огляду на приписи пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу не мали право приступати до проведення фактичної перевірки платника без наявності підстав для її проведення.

Водночас з акту перевірки вбачається, що вона була проведена у присутності продавця, проте як засвідчено в акті, перевіряючим не надано доказів в підтвердження трудових відносин між позивачем і продавцем, крім того, акт перевірки містить підпис іншої особи від суб`єкта господарювання, а отже останній не може вважатися ані уповноваженим представником підприємця, ані особою, яка фактично проводила розрахункові операції.

Звертає увагу, що посилання контролюючого органу на те, що до початку проведення перевірки було здійснено контрольну розрахункову операцію (придбано товар у продавця позивача), що, на думку контролюючого органу, свідчить про початок фактичної перевірки та допуску до її проведення, не може бути взято судом до уваги, з огляду на те, що проведення контрольної розрахункової операції не є обставиною, з якою норми Податкового кодексу України (ПКУ) пов`язують фактичний допуск до перевірки.

Зазначає, що у розглядуваній ситуації перевірку позивача проведено на підставі наказу, оформленого з істотним порушенням вимог чинного законодавства, що, відповідно, нівелює її наслідки. Відтак, прийняті за результатами такої перевірки ППР підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Також, зазначає, що особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податківців прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка підприємця. Однак, перевірки за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії, не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Проте посадові особи всупереч нормам законодавства примірник акта про результати перевірки вручили працівнику позивача, а не платнику податків, не його законному представнику і не особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Звертає увагу, що суд першої інстанції, не надав оцінку доводам позивача про те, що постановою Галицького районного суду від 10 квітня 2024 у справі №341/295/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо неї, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП закрито з огляду на недоведеність вини позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - відсутність складу адміністративного правопорушення.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, знаходиться на спрощеній системі оподаткування та є платником, зокрема, єдиного податку другої групи, ставка 20% до розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 46).

Основним видом діяльності позивача є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Інші види діяльності позивача: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Свою підприємницьку діяльність позивач здійснює, зокрема у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі наказу від 12.01.2024 №89-п (а.с. 32) та направлень від 12.01.2024 №155 та №156 (а.с. 33, 34) проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому здійснює господарську діяльність позивач.

За результатом перевірки контролюючим органом складено акт (довідку) фактичної перевірки від 25.01.2024 за №38/09-19-09-01/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки), зареєстрований в контролюючому органі 26.01.2024 за №1859/09-19-09-01/38/2613612903 (а.с. 36-39).

Зі змісту вказаного акту слідує, що відповідачем встановлено порушення позивачем вимог cт. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР), а саме: ведення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій в період з 07.06.2023 по 09.01.2024, зокрема позивачем реалізовано алкогольних напоїв на суму 156537,00 грн та тютюнових виробів на суму 147598,50 грн.

Примірник акта перевірки отримала продавець магазину ОСОБА_2 , про що зроблено підпис на примірнику акта (а.с. 39). Зауважень до акта перевірки не заявлено.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено оскаржене ППР від 12.02.2024 №004146/0901, якими до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 608271,00 грн (а.с. 43-44).

Не погодившись з спірним ППР, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі як і раніше - Закон №481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як передбачено пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як передбачено пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені ПК або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Аналогічна правова позиція про можливість врахування контролюючим органом інформації з інформаційних баз даних висвітлена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.

Отже, твердження апелянта про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки, визначеного п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, носить характер документальної перевірки, є безпідставним.

За приписами пункту 80.1, підпунктів 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

У відповідності до пункту 80.10. статті 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як передбачено пунктом 86.5. статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Як встановлено судом, в даному випадку фактична перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, інших документів проводилась на підставі направлень на перевірку від 12.01.2024 №155 та №156 (а.с. 33, 34) та наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 12.01.2024 №89-п (а.с. 32), виданих ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Як підставу, у вказаних направленнях на перевірку та наказі «Про проведення фактичної перевірки», ГУ ДПС в Івано-Франківській області визначено підпункти 80.2.2., 80.2.5., 80.2.7. пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Щодо доводів апелянта про порушення контролюючим органом організації і проведення фактичної перевірки, що виключає правомірність прийнятого за її результатами ППР, оскільки, на його думку, не було конкретних правових підстав (обставин), які зумовили призначення цієї перевірки, з посилання на згадані норми, то такі є безпідставними та не обґрунтованими з огляду на наступне.

Аналіз підпунктів 80.2.2., 80.2.5., 80.2.7. пункту 80.2 статті 80 ПК України, які слугували правовою підставою для проведення перевірки, дає підстави дійти висновку, що підстави проведення фактичної перевірки можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17 і від 22.05.2018 у справі №810/1394/16.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені ПК України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб`єкта (найменування суб`єкта господарювання, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.

Вищевказані направлення разом із службовими посвідченнями перевіряючих осіб вручені присутній в об`єкті перевірки відповідальній (уповноваженій) особі позивача, а саме: ОСОБА_3 (продавець магазину), яка своїм підписом на таких направленнях підтвердила вручення (а.с. 33, 34).

Щодо доводів апелянта з приводу правомірності прийняття контролюючим органом ППР від 12.02.2024 №004146/0901, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 608271,00 грн за порушення вимог статті 15 Закону №265/95-ВР (роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій), слід зазначити наступне.

Як передбачено статтею 1 Закону №481/95-ВР, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з частиною 14 статті 15 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до частини 20 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно зазначив, що в даних правовідносинах, зокрема при здійсненні відповідачем перевірки, відповідальній (уповноваженій) особі позивача, а саме ОСОБА_3 (продавець магазину), окрім направлень на перевірку і наказу про проведення перевірки пред`являлась вимога про надання документів, зокрема ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним (а.с. 35).

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідні ліцензії не надавались перевіряючим особам при здійсненні фактичної перевірки та такі відсутні у позивача, що підтверджується листом-відповіддю Управління контролю за підакцизними товарами №195/09-19-09-02-09 від 12.04.2024, в якому наголошено, що ФОП ОСОБА_1 не зверталася із заявою щодо видачі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за період з 07.06.2023 по 09.01.2024 та згідно Єдиного державного ліцензійного реєстру впродовж здійснення суб`єктом господарської діяльності такі ліцензії не видавались (а.с. 189).

Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_1 , у відповідності до вимог Закону №481/95-ВР, не має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Більше того, як правильно зазначив суд, в силу приписів підпункту 291.5.1. пункту 291.5. статті 291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють, поряд з іншим, виробництво, експорт. імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

В свою чергу, згідно з п. 215.1 ст. 215 ПК України, до підакцизних товарів належать, серед іншого, алкогольні напої, пиво, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.

Як передбачено ст. 1 Закону № 481/95-ВР, тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Отже, фізичні особи-підприємці, які здійснюють продаж підакцизних товарів, зокрема і тютюну, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп, оскільки така діяльність може здійснюватися на загальній системі оподаткування, за умови отримання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та реєстрації суб`єкта господарювання платником акцизного податку.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, позивач, перебуваючи з 01.06.2023 на спрощеній системі оподаткування (II група, ставка - 20%) (а.с. 46), фактично не могла отримати ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Проте, як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, позивачем, всупереч вимогам законодавства, здійснено роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Зокрема, при проведенні фактичної перевіри контролюючим органом здійснено контрольну закупку на загальну суму 137,00 грн, а саме: сигарет LM Loft Sea Blue та горілки «Наша Марка» об`ємом 0,25 л, що підтверджується фіскальним чеком, який видано контролюючому органу, а також письмовими поясненнями продавця ОСОБА_3 (а.с. 40-41).

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 80.7 статті 80 ПК України фактичні перевірки проводяться у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Визначальним є факт здійснення особою розрахункових операцій від імені суб`єкта господарювання, а не формальне оформлення трудових відносин із такою особою.

Направлення на перевірку разом із службовими посвідченнями перевіряючих осіб вручені присутній в об`єкті перевірки відповідальній (уповноваженій) особі позивача, а саме: ОСОБА_3 (продавець магазину), яка своїм підписом на таких направленнях підтвердила вручення.

На момент проведення перевірки продавець магазину фактично здійснювала розрахункові операції (приймання грошових коштів за товар, проведення розрахунків), що свідчить про її дії від імені суб`єкта господарювання.

Згідно приєднаних до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_3 , яка здійснювала продаж товар під час проведення перевірки, остання прямо вказує, що виконувала роботу відповідно до вказівок та під контролем роботодавця - Леспух О.Л.

Відтак безпідставними є доводи апелянта, що перевірка була проведена у присутності продавця, проте як засвідчено в акті, перевіряючим не надано доказів в підтвердження трудових відносин між позивачем і продавцем, крім того, акт перевірки містить підпис іншої особи від суб`єкта господарювання, а отже останній не може вважатися ані уповноваженим представником підприємця, ані особою, яка фактично проводила розрахункові операції.

Крім того, згідно електронних копій розрахункових документів РРО з ФН 4000518221 та відомостей з системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій контролюючим органом встановлено реалізацію позивачем в період з 07.06.2023 по 09.01.2024 алкогольних напоїв на суму 156537,00 грн та тютюнових виробів на суму 147598,50 грн (а.с. 47-188).

Враховуючи встановлені обставини справи та подані докази, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено факт торгівлі позивачем алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 грн.

Враховуючи те, що контролюючим органом встановлено реалізацію позивачем в період з 07.06.2023 по 09.01.2024 алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 304135,50 грн без наявності ліцензій, то відповідно, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно вимог ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», внаслідок чого відповідачем правомірно накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 608271,00 грн згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо покликання позивача на те, що постановою Галицького районного суду від 10 квітня 2024 у справі №341/295/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо неї, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП закрито з огляду на недоведеність вини позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - відсутність складу адміністративного правопорушення, то колегія суддів зазначає, що у даному спорі мова йде саме про відповідальність суб`єкта господарювання ФОП. Така відповідальність є окремим видом відповідальності.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване спірне податкове повідомлення-рішення винесено з дотриманням вимог статті 2 КАС України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені скаржником в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а, відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати стягненню не підлягають, виходячи з суті вирішення апеляційної скарги та вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі № 300/1624/24, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

Т. І. Шинкар