Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №140/4340/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/4340/24 пров. № А/857/24000/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року (ухвалене головуючим – суддею Волдінером Ф.А. у м. Луцьку) у справі № 140/4340/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Волинській області щодо не визнання податкового боргу ОСОБА_1 з податку з податку на додану вартість, що разом становить 501214,78 грн безнадійним та не проведення його списання;

зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку з податку на додану вартість, що разом становить 501214,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що податковий орган всупереч вимога Податкового кодексу України (далі – ПК України) не списав податковий борг, як безнадійний, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення безнадійного, що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 має податковий борг, який виник внаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0115101307 від 11.09.2017 та №0167751307 від 05.10.2017.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невизнання податкового боргу безнадійним протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом «а» підпункту 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів пункту 101.1. статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3. пункту 101.2. статті 101 ПК України).

При цьому, пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

Відповідно до пункту 101.5. статті 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

При цьому, потрібно зазначити, що звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядоку списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376 (чинний на момент виникнення боргу, однак на момент звернення до суду втратив чинність).

Така сама норма у Розділі 2 п. 2 закріплена у Наказі Міністерства фінансів України 28.07.2022 №220, яким затверджено новий Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі- Порядок №220).

Відповідно до Розділу 2 п.3 Порядку №220 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу для кожного з випадків, визначених пунктом 2 цього розділу.

Тобто, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Отже, за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу, платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним. У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

При цьому, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

У постанові від 01.02.2021 у справі №2а-3025/11/0970 Верховний Суд виснував, що Податковим кодексом Укаїни встановлено строк давності, протягом і в межах якого за податковим органом зберігається право на стягнення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а не протягом і в межах якого відповідний позов може бути задоволений судом. Словосполучення «минув строк позовної давності» означає, що протягом і в межах цього строку контролюючим органом не було вжито заходів, направлених на його стягнення, або вжиті заходи не призвели до його погашення (тобто, захід примусу, вчасно вжитий відповідачем для стягнення податкового боргу, ще не отримав свого результату (як позитивного, так і негативного), тому податковий борг не відповідає критерію безнадійності в розумінні Кодексу.

Наявність судового провадження про стягнення податкового боргу не дає підстав для списання такого боргу як безнадійного за підставою закінчення строку давності до отримання судового рішення про відмову у такому стягненні (або до виконання рішення суду у повному обсязі).

Отже, у разі, коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення безнадійного, що зазначене у п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених п.п. 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 п. 101.2 ст. 101 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 520/1039/2020, від 16.09.2022 у справі № 160/10941/19, від 25.05.2022 у справі № 160/11297/20, від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15.

Так, податковий борг, який позивачка вважає безнадійним та таким, що підлягає списанню, винник на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.09.2017 №0115101307 в сумі 194 782,00 грн основного платежу та 48 695,50 грн штрафних санкцій, а також на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК України пені в сумі 86 471,71 грн; від 05.10.2017 №0167751307 в сумі 100 601,00 грн основного платежу та 50 300,50 грн штрафних санкцій, а також на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК України пені в сумі 20 364,07 грн. Загальна сума боргу становить 501 214,78 грн.

Разом з цим, з матеріалів справи встановлено, що контролюючий орган ініціював процедуру стягнення з позивача податкового боргу шляхом звернення до суду у справі № 140/12235/21 з позовом саме у межах 1095 днів.

Відтак, у спірному випадку доведеним є факт вчасного звернення податкового органу до суду з позовами про стягнення податкового боргу, у зв`язку із чим відсутня підстава для визнання такого боргу безнадійним у порядку, передбаченому ПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі № 140/4340/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

Т. В. Онишкевич