Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №500/3529/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/3529/24 пров. № А/857/25739/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Мікули О.І., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року (ухвалене головуючим – суддею Мартиць О.І. у м. Тернополі) у справі № 500/3529/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: №0002048-2407-1908-UA61040490000035010 від 06.02.2024, №0002033-2407-1908-UA61040490000035010 від 06.02.2024, №0002023-2407-1908-UA61040490000035010 від 06.02.2024, №0002052-2407-1908-UA61040490000035010 від 06.02.2024, №0002051-2407-1908-UA61040490000035010 від 06.02.2024 про нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести інформацію в інформаційну систему органу доходів і зборів про скасування нарахованого податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 94737,00 грн за період 2021 та 2022 років та привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 , з урахуванням скасованого нарахованого податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 94737,00 грн за період 2021 та 2022 років.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що такі податкові повідомлення-рішення безпідставними, прийнятими без встановлення об`єктивної істини, та без врахування норм законодавства України, а тому є такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що нежитлові приміщення площею 171,3 кв.м. та 216,2 кв.м. є приміщеннями загального користування - коридорами та сходовими клітками. Зважаючи, що під час поділу площ та оформлення права власності виникла помилка, такі приміщення у 2021 році були передані у власність співмешканців будинку та в їхнє розпорядження як цього вимагає законодавство України. Спірне майно належить усім власникам житлових та нежитлових приміщень на праві спільної сумісної власності в силу вимог закону, крім того передане в управління ОСББ Актом приймання передачі. Таким чином починаючи з 19 березня 2021 року і станом на сьогодні нежитлові приміщення є спільною власністю всіх власників квартир і нежилих приміщень в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 . Таке твердження відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі 915/1096/18. Таким чином нарахування позивачу податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є безпідставним. Про дані факти було повідомлено відповідача при подачі заяви на проведення коригування об`єктів нерухомого майна, та нарахованих сум. Щодо нарахування позивачу податку на нерухоме майно за 2022 та 2021 рік, а саме на нежитлове приміщення площею 441,8 кв.м то рішенням Тернопільської міської ради від 06.06.2019 №7/35/5 «Про місцеві податки і збори Тернопільської міської територіальної громади» визначено «перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Згідно додатку такими пільгами в розмірі 100% користуються будинки для переселенців. Відповідно до листа управління соціальної політики Тернопільської міської ради №9344-Ю/2024 від 11.04.2024 нежитлове приміщення, що заходиться за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 441,8 кв.м. використовується повністю для проживання внутрішньо переміщених осіб, тобто переселенців. За таких обставин підстави для нарахування податку на нерухоме майно відсутні.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 клопотання представника Головного управління ДПС у Тернопільській області про закриття провадження в частині позовних вимог у справі задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0002052-2407-1918-UA61040490000035010 від 06.02.2024.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що твердження викладені у позовній заяві про володіння нерухомим майном на праві спільної сумісної власності усіма власникам житлових та нежитлових приміщень ОСББ не знаходять свого підтвердження та спростовуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.02.2024.

Також суд першої інстанції виснував, що підстава для застосування пільги у розмірі 100% для будинків для переселенців, на яку посилається позивач, застосовується згідно Додатку 4 лише щодо об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб. Відтак підстава для застосування даної пільги до об`єктів нерухомості ОСОБА_1 відсутня.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.02.2024 ОСОБА_1 володіє:

приміщенням загальною площею 171,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

нежитловою будівлею (частина будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу) загальною площею 216,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

нежитловим приміщенням (торгово-офісне, спортивно-оздоровче приміщення) загальною площею 441,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

06.02.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкові повідомлення-рішення

№0002033-2407-1918- НОМЕР_1 яким ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 12972,00 грн,

№0002023-2407-1918- НОМЕР_1 яким ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 10278,00 грн,

№0002048-2407-1908- НОМЕР_1 яким ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 14053,00 грн,

№0002051-2407-1918- НОМЕР_1 яким ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 28717,00 грн.

Позивач вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні норм п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентується нормами п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Так, п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.02.2024, ОСОБА_1 нерухомим майном, на яке нараховано податок, володіє на праві власності, розмір частки по всіх об`єктах 1/1.

Так, згідно податкових повідомлень-рішень №0002033-2407-1918-UA61040490000035010 яким ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 12972,00 грн, №0002023-2407-1918- НОМЕР_1 яким ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 10278,00 грн, та №0002048-2407-1908- НОМЕР_1 яким ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 14053,00 грн, позивач стверджує, що нежитлові приміщення площею 171,3 кв.м. та 216,2 кв.м. є приміщеннями загального користування - коридорами та сходовими клітками. Зважаючи, що під час поділу площ та оформлення права власності виникла помилка такі приміщення у 2021 році були передані у власність співмешканців будинку та в їхнє розпорядження як цього вимагає законодавство України.

В матеріалах справи наявні копії Протоколу №2 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Куліша 11» від 19.03.2021 та Акту приймання передачі нерухомого майна від 19.03.2021, згідно яких ОСОБА_1 передав у спільну власність та в управління ОСББ «Куліша 11» допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку, а саме коридори та сходові клітки загальною площею 171,3 (кв.м) та 216,2 (кв.м).

Однак суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів щодо вчинення будь-яких дій щодо реалізації з 19.03.2021 (дати передачі у спільну власність та в управління ОСББ «Куліша 11» допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку) Протоколу №2 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Куліша 11» від 19.03.2021 та Акту приймання передачі нерухомого майна від 19.03.2021.

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.02.2024, ОСОБА_1 володіє на праві власності нерухомим майном, на яке нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, володіє на праві власності, розмір частки по всіх об`єктах 1/1.

Статтею 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Щодо доводів скаржника на те, що 27.11.2024 державним реєстратором в порядку ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснено закриття розподілу та реєстраційної справи об`єктів нерухомого майна на АДРЕСА_1 відповідно до рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Куліша 11» від 19.03.2021 та Акту приймання передачі нерухомого майна від 19.03.2021, вкотре вказує на те, що станом на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень та ухвалення рішення судом першої інстанції позивачем не надано жодних доказів щодо вчинення будь-яких дій щодо реалізації з 19.03.2021 (дати передачі у спільну власність та в управління ОСББ «Куліша 11» допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку) згаданого рішення та Акту від 19.03.2021.

Тобто, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень та ухвалення рішення судом першої інстанції відсутні були доказ про володіння нерухомим майном на праві спільної сумісної власності усіма власникам житлових та нежитлових приміщень ОСББ.

Відтак, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що твердження викладені у позовній заяві про володіння нерухомим майном на праві спільної сумісної власності усіма власникам житлових та нежитлових приміщень ОСББ не знаходять свого підтвердження та спростовуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.02.2024.

Щодо твердження позивача про необхідність застосування пільги по податку на нерухоме майно - нежитлове приміщення (торгово-офісне, спортивно-оздоровче приміщення) загальною площею 441,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 29, у зв`язку із тим, що таке повністю використовується для проживання внутрішньо переміщених осіб, то суд першої інстанції правильно зазначив наступне.

Рішенням Тернопільської міської ради від 06.06.2019 №7/35/5 «Про місцеві податки і збори Тернопільської міської територіальної громади» визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Тернопільської міської територіальної громади, а також встановлено перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельн6ої ділянки. Дію даного рішення продовжено на території Тернопільської міської територіальної громади у 2021 році відповідно до рішення міської ради від 26.06.2020 №7/51/23 та у 2022 році відповідно до рішення міської ради від 28.05.2021 №8/6/10.

Згідно Додатку 4 до рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 №7/35/5, пільги встановлюються згідно з рішенням Тернопільської міської ради «Про місцеві податки і збори Тернопільської міської територіальної громади» та вводяться в дію з 01.01.2020. Додатком визначено, що пільга в частині об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 100% застосовується до виключно до присадибних (господарських) будівель - допоміжних нежитлових приміщень (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо).

Підстава для застосування пільги у розмірі 100% для будинків для переселенців, на яку посилається позивач, застосовується згідно Додатку 4 лише щодо об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб. Відтак підстава для застосування даної пільги до об`єктів нерухомості ОСОБА_1 відсутня.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позову, а тому відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв у межах та відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 500/3529/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді О. І. Мікула

Т. В. Онишкевич