Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №300/414/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/414/25 пров. № А/857/20093/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року (ухвалену головуючим суддею Григорук О.Б. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/414/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом відповідача в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2025/000002/2 від 07.01.2025;

визнати протиправним та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №UA206050/2025/000007.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод його визначення, а саме основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2025/000002/2 від 07.01.2025. На переконання представника позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи, що підтверджують вартісні характеристики товару, і необґрунтовано витребував додаткові документи. На підставі викладеного, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати вищенаведені картку відмови та рішення про коригування вартості товарів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2025/000002/2 від 07.01.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2025/000007 від 07.01.2025.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за № №UA206050/2025/000002/2 від 07.01.2025, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 22.08.2024 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та компанією «ХЕФЕЙ МЕРРІБОДІ СПОРТС КО, LTD» (Китайська Народна Республіка (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №22082024.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець продає Покупцю спортивне обладнання (надалі «Товари») відповідно до Специфікації до цього договору. Специфікація є невід`ємною частиною цього договору.

Продавець надасть товари Покупцю на умовах, визначених у специфікації до цього Договору після отримання платежу Продавцем у сумі, визначеній у Специфікації до цього договору за товари відповідно до умов оплати, визначених у розділі 5 цього Договору (пункт 3.1.).

Поставка товарів здійснюється на умовах FOB (доставка вантажу, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до місця (Нантонг, Китай) («Порт призначення») відповідно до правил Інкотермс 2010 (пункт 3.3).

Умови оплати та порядок оплати для поставки Товарів визначені у Специфікації до цього Договору (пункт 5.1.).

Згідно з підпунктом 5.2 пунктом 5 Договору оплата здійснюється у доларах США за договором відповідно до специфікації до цього договору на банківський рахунок.

ФОП ОСОБА_1 , за допомогою брокера, для здійснення митного оформлення товару подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №25UA206050000101U0, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору.

Разом із митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема:

- пакувальний лист б/н від 28.10.2024;

- рахунок-проформа MB24215 від 28.10.2024;

- коносамент UTRUST 24101716 від 28.10.2024;

- автотранспортна накладна 455388 від 02.01.2025;

- декларація про походження товару МВ24215 від 28.10.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 23.08.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 15.10.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №LS-4613499 від 02.01.2025;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) №SP22082024 від 22.08.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі – продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 22082024 від 22.08.2024;

- договір про надання послуг митного брокера 09/05/23 від 09.05.2023;

- копія митної декларації країни відправлення №230220240024548773 від 28.10.2024.

Подання наведених вище документів відповідач не заперечує.

Митним органом повідомлено про необхідність надання відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Представником позивача повідомлено про неможливість надати інші документи для підтвердження митної вартості товару.

За наслідком процедури консультацій посадовими особами Івано-Франківської митниці відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості. Вказану відмову оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2025/000007.

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної Картки «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю заявленою декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом…методу визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Заявлена вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 Митного кодексу України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (статті 60 Митного кодексу України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (статті 62 Митного кодексу України) та методу 2г (статті 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу». В картці відмови у прийнятті митної декларації також зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації №UA100190/2024/68951 від 06.11.2024, №UA100350/2024/735518 від 12.11.2024, №UA100440/2024/327964 від 05.12.2024».

У зв`язку із вищенаведеним, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UА206050/2025/000002/2 від 07.01.2025, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості зазначені ті ж самі що й в Картці відмови.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - МК України).

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

При цьому суд зазначає, що приписи митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, судом встановлено, що митний орган ні під час проведення процедури консультацій, ні під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив, яка саме інформація щодо складових митної вартості була відсутня в документах наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що декларантом в інтересах позивача, подано до відповідача декларацію №25UA206050000101U0, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: пакувальний лист б/н від 28.10.2024; рахунок-проформа №MB24215 від 28.10.2024; коносамент UTRUST №24101716 від 28.10.2024; автотранспортна накладна №455388 від 02.01.2025; декларація про походження товару №МВ24215 від 28.10.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 23.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 15.10.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №LS-4613499 від 02.01.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) №SP22082024 від 22.08.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі – продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 22082024 від 22.08.2024; договір про надання послуг митного брокера 09/05/23 від 09.05.2023; копія митної декларації країни відправлення №230220240024548773 від 28.10.2024.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом, містять усі необхідні реквізити сторін: продавця – компанії «ХЕФЕЙ МЕРРІБОДІ СПОРТС КО, LTD» (Китайська Народна Республіка) та покупця – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , особисті підписи, а також відтиск печатки фірми (нерезидента) продавця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.

Ба більше, банківські платіжні документи від 23.08.2024, від 15.10.2024 та митна декларація країни відправлення №230220240024548773 від 28.10.2024, які стосуються товару, підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.

Відтак, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 32846,30 дол. США, згідно двох банківських платежів за товар (а.с. 34-37).

Щодо тверджень, представника відповідача, що подані декларантом документи містять розбіжності у відомостях, що підтверджують митну вартість товару, а саме, що у банківських платіжних документах від 23.08.2024 та 15.10.2024 відсутні вказівки на належні документи на підставі яких здійснено оплату та відсутні відомості, в яких було б виділено складові митної вартості щодо вартості ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар (згідно підпункту б пункту 1 частини 10 статті 58 МК України), що унеможливлює перевірку складових митної вартості, то суд першої інстанції правильно зазначив, що вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень і будь-яких документів на усунення вказаних розбіжностей митним органом не витребовувалися.

Відтак, аналіз змісту вказаних вище документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 товарів, та підтверджує заявлену митну вартість ввізного товару.

Крім того, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2025/000002/2 від 07.01.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2025/000007 від 07.01.2025, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Крім цього, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правову допомогу з 10000 грн до 6000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 300/414/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула