Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №500/607/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/607/25 пров. № А/857/10660/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Заверухи О. Б., Матковської З. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року (постановлену головуючим – суддею Грицюк Р.П. у м. Тернополі) про повернення позовної заяви у справі № 500/607/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду першої інстанції із адміністративним позовом до відповідача в якому просила визнати протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 позовна заява залишена без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Встановлено позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів.

20.02.2025 надійшла заява, в якій позивачка, звертаючись до суду про поновлення пропущеного строку, зазначає, що строк звернення до суду у цій справі необхідно обраховувати з часу отримання нею 31.01.2025 наказів виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури «Про преміювання» № 1240к від 10.12.2024 та «Про внесення змін до наказу виконувача обов`язків керівника Тернопільської обласної прокуратури від 10.12.2024 №1240к «Про преміювання»» №1255к від 18.12.2024.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 позовну заяву повернуто позивачці.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ознайомившись 30.12.2024 зі спірним наказом, оскаржила його до суду лише 04.02.2025, тобто поза передбаченим частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з неправильним застосуванням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що строк звернення до суду з цим позовом становить три місяці, який передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки позов стосується її конституційного права на виплату заробітної плати. А тому навіть при його обрахуванні з дня видання оскаржуваного наказу, строк звернення до суду закінчився 26.02.2025.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо її доводів та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

За правилами ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як слідує із матеріалів справи, спір у ній виник з питань проходження публічної служби.

Відтак, безпідставними є твердження апелянта про те, що строк звернення до суду з цим позовом становить три місяці, оскільки позов стосується її конституційного права на виплату заробітної плати.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Як встановив суд з позовної заяви і заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, 13.11.2024 позивачка склала звіт про оцінку якості роботи прокурора за 2024 рік. Безпосередній керівник позивачки - начальник відділу обласної прокуратури 14.11.2024 оцінив якість її роботи задовільно, погодивши звіт.

Цього ж дня виконувач обов`язків керівника обласної прокуратури зазначений звіт затвердив, а безпосередній керівник позивачки 18.11.2024 ознайомив її з результатами оцінювання та обґрунтуванням прийнятого рішення.

Не погодившись з таким рішенням начальника відділу обласної прокуратури 18.11.2024 позивачка звернулася із запереченнями до виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури, на що 21.11.2024 отримала відповідь керівника кадрового підрозділу про те, що Тимчасовим положенням про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора № 503 від 30.10.2020, не передбачено можливості оскарження результатів оцінювання якості роботи прокурора керівнику вищого рівня.

Не погодившись із такими результатами розгляду її звернення, 21.11.2024 позивачка звернулася зі скаргою до виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури, який 27.11.2024 відхилив її доводи. Спірним наказом виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури № 75 від 25.11.2024 затверджені висновки про оцінювання якості роботи позивачки та інших працівників обласної і окружних прокуратур, з яким позивачку з її слів ознайомлено 30.12.2024.

Із обґрунтування позовної заяви слідує, що позивачка не згідна саме з виставленою задовільною оцінкою якості її роботи, вважаючи її несправедливою.

З урахуванням наведеного, судом правильно встановлено, що позивачка дізналася про задовільну оцінку своєї роботи 14.11.2024 задовго до прийняття 25.11.2024 спірного наказу, вживаючи відповідних адміністративних заходів для оскарження такого оцінювання.

У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачка обґрунтовує його поважність отриманням 31.01.2025 копій наказів виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури «Про преміювання» № 1240к від 10.12.2024 та «Про внесення змін до наказу виконувача обов`язків керівника Тернопільської обласної прокуратури від 10.12.2024 № 1240к «Про преміювання»» №1255к від 18.12.2024.

При цьому, як вірно зазначено судом, безпідставними є твердження позивачки про необхідність обчислювати строк звернення до суду з дати її ознайомлення із зазначеними наказами виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури, які не є предметом спору у даній справі, з наступних підстав.

Відповідно до чинного на момент спірних правовідносин пункту 1.2 Тимчасового положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора № 503 від 30.10.2020 (далі – Тимчасове положення), преміювання прокурорів за результатами оцінювання якості роботи за календарний рік проводиться у разі позитивного або задовільного оцінювання їх роботи.

Оцінювання якості роботи прокурорів за календарний рік проводиться у листопаді - грудні.

Відповідно до пункту 2.2. Тимчасового положення під час оцінки якості роботи прокурорів ураховується: 1) ефективність виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади; 2) кількість та якість виконаних прокурором завдань, визначених положенням про самостійний структурний підрозділ, наказами та іншими організаційно-розпорядчими документами про розподіл обов`язків між прокурорами у відповідному органі прокуратури (структурному підрозділі); 3) кількість та якість виконання прокурором інших завдань і доручень керівництва; 4) дотримання правил внутрішнього службового розпорядку.

Пунктом 2.3. Тимчасового положення передбачено, що оцінювання якості роботи прокурорів оформлюється у вигляді звіту (згідно з додатком), що складається прокурором, який підлягає оцінюванню, і погоджується його безпосереднім керівником.

За результатами оцінювання якості роботи прокурора безпосереднім керівником може бути виставлено позитивну, задовільну або негативну оцінку. Звіти про оцінювання якості роботи прокурорів за відповідний рік надаються до кадрового підрозділу для підготовки наказу про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів (пункт 2.7 Тимчасового положення).

Розмір премії за результатами оцінювання якості роботи розраховується у відсотках до суми посадового окладу відповідної посади на день видання наказу згідно з пунктом 3.2 розділу 3 цього Положення з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Премія за результатами оцінювання якості роботи за календарний рік виплачується прокурорам на підставі наказів Генерального прокурора, керівників обласних, спеціалізованих (на правах обласних) прокуратур протягом 15 днів після затвердження висновку щодо результатів оцінювання, але не пізніше грудня року, в якому здійснюється оцінювання якості роботи прокурорів за календарний рік (пункт 3.6 Тимчасового положення).

Аналізуючи наведені положення, суд вірно зазначив, що позивачка, у силу займаної посади, повинна бути обізнана з алгоритмом і строками оцінювання якості її роботи за рік, яке проводиться згідно описаних вимог у листопаді – грудні. Розмір преміювання залежить від позитивної або задовільної оцінки якості роботи прокурора, що безпосередньо впливає на відсоток премії за рік, яка у будь-якому випадку виплачується не пізніше грудня.

Позивачці були відомі зазначені обставини, оскільки, дізнавшись про задовільну оцінку якості своєї роботи, вона вживала адміністративних заходів для оскарження такого оцінювання. Позивачка не згідна саме з виставленою задовільною оцінкою якості її роботи, вважаючи її несправедливою, про яку дізналася задовго до прийняття 25.11.2024 спірного наказу про затвердження такого оцінювання.

Окрім того, позивачка не заперечує, що дізналася про задовільну оцінку своєї роботи 14.11.2024, оскарживши спірний наказ виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури № 75 від 25.11.2024 до суду лише 31.01.2025, тобто поза передбаченим частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції помилково зазначено дату звернення до суду – 04.02.2025 згідно штампу вхідної кореспонденції суду, оскільки згідно поштового конверту, який наявний в матеріалах справи, позовна заява з додатками була здана на пошту 31.01.2025, відтак саме ця дата є датою звернення до суду з позовною заявою (а.с. 57).

Позивачка обґрунтовує поважність пропущення строку звернення до суду отриманням 31.01.2025 копій наказів виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури «Про преміювання» № 1240к від 10.12.2024 та «Про внесення змін до наказу виконувача обов`язків керівника Тернопільської обласної прокуратури від 10.12.2024 № 1240к «Про преміювання» №1255к від 18.12.2024.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачці не могли бути не відомі вимоги пункту 3.6 Тимчасового положення, якими установлено, що протягом 15 днів після затвердження висновку щодо результатів оцінювання, але не пізніше грудня року, в якому здійснюється оцінювання якості роботи прокурорів за календарний рік, прокурорам виплачується премія за результатами оцінювання якості роботи.

Окрім того, вказаними організаційно-розпорядчими документами обласної прокуратури встановлено виключено відсоток преміювання працівників, якість роботи яких оцінено позитивно і задовільно. Натомість, зазначені накази не рулюють і не могли регулювати правовідносини щодо оцінювання якості роботи прокурорів і, будучи обізнаною із задовільним оцінювання якості своєї роботи, позивачка повинна бути свідомою про зменшення розміру (відсотку) преміювання. Крім того, позивачка накази про преміювання до суду не оскаржує і з установленим розміром премії прокурорам, якість роботи яких оцінено задовільно, погоджується.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що ознайомлення позивачки 31.01.2025 з наказами обласної прокуратури щодо розміру преміювання не свідчить про початок відліку строку звернення до суду для оскарження спірного наказу від 25.11.2024 про затвердження оцінювання якості її роботи.

У силу вимог пункту 3.6 Тимчасового положення позивачка не могла бути необізнаною зі встановленими строками оцінювання якості роботи прокурорів, затвердження їх результатів і виплати преміювання не пізніше грудня року, в якому здійснюється оцінювання. Натомість, до суду позивачка звернулася лише 31.01.2025. При цьому, обставинами недобросовісної поведінки чи зволікання відповідача поважність причин пропущення строку звернення до суду не обґрунтовує.

Таким чином, необізнаність із наказами щодо встановлення розміру преміювання не свідчить про неможливість оскарження наказу про затвердження оцінювання якості роботи позивачки. Крім того, накази про преміювання не є предметом спору у цій справі і зазначеними наказами позивачка не обґрунтовує протиправність спірного наказу від 25.11.2024.

Позивачкою не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від її волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

За таких обставин, не доведення суду обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивачки і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачкою процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.

За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, проте помилково зазначив дату звернення до суду згідно штампу вхідної кореспонденції суду замість дати, зазначеної на поштовому конверті, що на думку колегії суддів не вплинуло на правильність вирішення процесуального питання та може бути виправлено шляхом постановлення ухвали про виправлення описки.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 500/607/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська