Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №380/19591/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19591/25 пров. № А/857/42469/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСала П. І.,

суддів:Гінди О. М.,

Заверухи О. Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року (суддя Кравців О.Р.) про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2025 адвокат Каверін С.М. від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні з 18.06.2025 по 22.07.2025 включно розрахункової величини 1762 грн при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену для учасників бойових дій за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2014-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 18.06.2025 по 22.07.2025 включно грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену для учасників бойових дій за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2014-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 відкрито провадження у справі № 380/19591/25 за вказаним позовом.

Крім того, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 вирішено зупинити провадження у відповідній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України - до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ухвалою від 04.08.2025 відкрив касаційне провадження у справі № 320/29450/24 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо частини четвертої статті Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ. Таким чином, станом на 03.10.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 не набрало законної сили, водночас предмет спору у справі № 380/19591/25 пов`язаний із результатами розгляду справи № 320/29450/24.

Представник позивача не погодився із зазначеною ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вважає, що судом порушено норми процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя. Звертає увагу на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025, а його оскарження в касаційному порядку не впливає на його чинність. При цьому в ухвалі Верховного Суду від 04.08.2025 відомості про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, відсутні.

Також, на думку представника позивача, в оскаржуваній ухвалі не наведено доводів для зупинення провадження у справі, не вказано які саме обставини не можуть бути встановлені в межах цієї справи, натомість можуть бути встановлені в межах справи № 320/29450/25 і матимуть значення у цій справі, не обґрунтовано об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до часу розгляду справи № 320/29450/24 Верховним Судом.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі визначені статтею 236 КАС України.

Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зазначена норма передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов`язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета позову.

Відтак для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі та зазначити чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Тобто метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 420/15146/24.

Отже, зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Сама лише взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Ба більше, наведена вище процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19 та від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження. Тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (див. висновки, наведені серед іншого у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14).

Важливо також зазначити, що закон чітко обумовлює строк, на який зупиняється провадження у справі з підстави, визначеної у п. 3 ч. 2 ст. 236 КАС України, і такий строк пов`язується із набранням законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Звідси випливає, що зупинення провадження в адміністративній справі з даної підстави є неможливим, якщо відповідне судове рішення набрало законної сили.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 провадження у справі № 380/19591/25 зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України із посилання на об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи, а саме справи за № 320/29450/24.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції, апеляційним судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481; визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача - Кабінету Міністрів України, на вищезазначені судові рішення у справі № 320/29450/24.

Водночас, як на дату постановлення оскаржуваної ухвали, так і на дату ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, відповідне касаційне провадження тривало.

Колегія суддів враховує, що предметом оскарження за позовом ОСОБА_1 є дії відповідача щодо застосування при виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 22.07.2025 розрахункової величини у розмірі 1762 грн, яка була запроваджена з 20.05.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481.

При цьому позовні вимоги обґрунтовуються втратою чинності з 18.06.2025 вищезазначеної постанови Уряду у зв`язку з набранням законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, що, на думку позивача, відновило дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року (в первинній редакції на дату прийняття), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Наведене спростовує висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи за № 320/29450/24, оскільки, власне, рішення у такій справі, яке вже набрало законної сили, і стало ключовою підставою для звернення позивача до суду.

У свою чергу, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025 з прийняттям Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 18.06.2025, якою це рішення залишено без змін.

Тобто провадження у справі № 380/19591/25 зупинено судом першої інстанції до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке на дату постановлення оскаржуваної ухвали вже мало відповідний статус як такого, що набрало законної сили, що завідомо унеможливлювало застосування підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України. Тим паче, що, відкриваючи касаційне провадження у справі № 320/29450/24, Верховний Суд в ухвалі від 04.08.2025 не зазначав про зупинення дії рішення суду першої інстанції.

Крім того, як вже зазначалося вище, для зупинення провадження в адміністративній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України визначальним є те, що в іншій справі суд розглядає та встановлює обставини, які, по-перше, мають значення для правильного вирішення справи, яка розглядається (мають преюдиційний характер), а по-друге - не можуть бути самостійно встановлені судом під час її розгляду. Це зумовлює саме необхідність, а не доцільність зупинення провадження до вирішення іншої справи.

Разом з тим, суд першої інстанції не зазначив обставин, які, з огляду на характер заявлених вимог, не дозволяють розглянути справу № 380/19591/25 без попереднього розгляду судом касаційної інстанції адміністративної справи № 320/29450/24, та не обґрунтував неможливість самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, з огляду на наявні в матеріалах справи докази.

Оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі № 320/29450/24, так і в частині того, що зібрані у цій справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти).

Разом з тим, відсутність висновку щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, на що фактично послався суд першої інстанції, не охоплюється підставами для зупинення провадження в адміністративній справі, визначеними п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Колегія суддів наголошує, що оскільки зупинення провадження у справі закономірно впливає на тривалість розгляду справи, зупиняючи провадження у справі, суд повинен встановити, що виконання завдання адміністративного судочинства (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) у конкретній справі потребує часткового відступу від принципу розумності строків розгляду справи судом.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 160/12705/19).

Тобто підстави для зупинення провадження у справі мають бути не лише законними, але й достатніми, з тим, щоб сам факт зупинення провадження у справі не міг бути інтерпретований як зволікання із розглядом справи та, відповідно, не давав приводів вважати, що під загрозу поставлене саме право на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке включає, зокрема, право на остаточне рішення протягом розумного строку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відтак на підставі положень п. 3, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За правилами, передбаченими частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат, які б підлягали розподілу за результатами апеляційного перегляду не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року про зупинення провадження у справі № 380/19591/25 - скасувати.

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя П. І. Сало

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повне судове рішення складено 14.04.26