Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №127/32225/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/32225/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайленко А.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

15 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону 1 полку УПП у м.Київ сержанта поліції Максименка М.А., УПП у м. Києві про скасування постанови серії ЕНА № 5848909 від 02.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону 1 полку УПП у м.Київ сержанта поліції Максименка М.А., УПП у м. Києві про скасування постанови серії ЕНА № 5848909 від 02.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

09 березня 2026 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Колегія суддів звертає увагу, що вперше розгляд даної справи було призначено на 10 березня 2026 року.

Однак, за клопотанням представника позивача судове засідання було відкладено на 24 березня 2026 року.

Проте, 20 березня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке колегією суддів було задоволено. Розгляд справи відкладено на 31 березня 2026 року.

30 березня 2026 року від представника позивача втретє надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника у інших судових засіданнях.

Даючи оцінку вказаному клопотанню колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Тобто, вказана норма не передбачає можливості продовження строку розгляду апеляційної скарги для даної категорії справ, навіть за наявності відповідних клопотань про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведені обставини, та те, що судом було вжито усі заходи з метою участі сторін в розгляді справи, а також представнику позивача було надано можливість з`явитись до суду для надання свої доводів по справі, останній не скористався таким правом, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, з врахуванням того, що повідомлені ним причини неявки не визнано судом поважними, а відкладення розгляду справи призведе до порушення вимог ч. 2 ст. 286 КАС України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до постанови ЕНА №5848909 від 02.10.2025 року, складеної поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону 1 полку УПП у м.Київ сержантом поліції Максименко М.А., 02.10.2025 року о 12:56 год. по вул.Хмельницьке шосе, 24 м.Вінниця, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на «жовтий» сигнал світлофора, а також не мав при собі посвідчення водія категорії "В", чим порушив п.8.7.3 (г) ПДР України, за що його притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч. 1-3,5-6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч.1-3 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст.ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення представник відповідача надав суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Під час дослідження судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що до моменту під`їзду до перехрестя та світлофора, оглядовість водія ОСОБА_1 обмежувалась автомобілем ШМД та світився дозволяючи зелений сигнал, у вказаний час водій ОСОБА_1 перебував за декілька метрів до стоп-лінії.

В подальшому вмикається «жовтий» сигнал, однак у вказаний час водій ОСОБА_1 вже перебуває майже на межі стоп-лінії, у зв`язку з чим даний сигнал він бачити не міг, оскільки в цьому розташуванні т/з на проїзній частині світлофор знаходиться поза межами оглядовості водія, що також вбачається із автомобіля поліцейських, у вітровому склі яких при перебуванні на вказаному місці світлофор відсутній.

Таким чином, вказаний відеозапис не береться судом до уваги, оскільки на останньому не зафіксовано сам факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Даючи оцінку доводам апелянта, що позивач в даній ситуації повинен був здійснити гальмування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно вимог п.8.10 ПДР, у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Разом з тим, відповідно п. 8.11. ПДР - водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Враховуючи відомості встановлені з відеозапису, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 рухаючись в межах допустимої в населеному пункті швидкості, орієнтовно 40-50 км/год., в момент ввімкнення «жовтого» сигналу світлофора знаходився майже на стоп-лінії, та з об`єктивних причин не міг бачити зміну покажчиків світлофору.

Таким чином, в даному випадку ОСОБА_1 , при увімкненні жовтого сигналу світлофору мав право рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху у випадку, оскільки він не міг зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування.

Згідно із ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно з ч. 1 ст. 222 КУпАП ,органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 Кодексу.

Частиною 2 названої статті Кодексу визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, поліцейський 1 взводу 2 роти 2 батальйону 1 полку управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Максименко Микита Артемович, перебував на території м. Вінниці відповідно до наказу начальника Департаменту в межах проведення цільових перевірок дотримання правил дорожнього руху поліцейськими. Однак на підтвердження повноважень поліцейського Максименка М.А. на здійснення патрулювання на території м. Вінниці будь-яких документів суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктами 9, 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395 - розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Частина 3 ст.258КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу.

Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи.

Порушення суб`єктом владних повноважень порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Як встановлено із відеозапису, наданого представником відповідача, розгляд справи поліцейським не проводився, після складання та роздрукування постанови, виключно формально, що і зазначено безпосередньо поліцейським на відеозаписі, останній зачитав позивачу його права та порядок розгляду матеріалів.

Таким чином, в судовому засіданні підтверджено, що поліцейським було порушено вимоги вищевказаних норм законодавства, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5848909 від 02.10.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта в частині стягнення судового збору то суд апеляційної інстанції зазначає, що судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ДПП), який є юридичною особою публічного права з власними рахунками.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.