Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №752/30360/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/30360/25

провадження №: 2-а/752/120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 позивач ОСОБА_1 , в особі представника Дзюби Д.В., звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 листопада 2025 ТВО начальника, ОСОБА_2 були розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , за результатами розгляду установлено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн. за нібито порушення правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), а саме, не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці.

ОСОБА_1 ознайомився з інформацією у додатку «Резерв+» про те, що він перебуває у розшуку з 25 травня 2025, причина: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1

18 листопада 2025 ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста додаток «Резерв+» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про зняття з розшуку. Категорично заявляла, що ця дія не є визнанням вини у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Як вбачається із фабули постанови про адміністративне правопорушення № R208842 від 24 листопада 2025, установлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП».

Зазначала, що законні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відсутні, тому подія та склад адміністративного правопорушення у даному конкретному випадку відсутні, а постанова підлягає скасуванню.

Вказувала, що функціонал додатку «Резерв+» та електронне «визнання вини» не регламентовані Кодексом України про адміністративне правопорушення як належна процесуальна форма.

Зазначала, що постанова винесена з грубим порушенням вимог КУпАП.

Крім того, порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності: - Відсутність належних доказів відправлення, отримання чи не отримання повістки та наявність законних підстав виключають склад адміністративного правопорушення;

- Постанова винесена на підставі електронного «визнання вини» через додаток «Резерв+», що не може замінити належну процедуру розгляду справи, що є грубим порушенням вимог ст.ст. 254, 268, 279, 280 КУпАП.

Відповідач (в особі ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ) зобов?язаний надати докази належного відправлення повістки, у який має бути наявна визначення дата необхідності прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 та неотримання ОСОБА_1 повістки про необхідність з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , інакше відсутній склад адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 , як до 25 травня 2025 року (дата коли його було оголошено у розшук),

так і до моменту подачі позовної заяви не отримував листів чи повісток про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи повідомлень з поштового відділення «Укрпошта» за адресою його реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_1 , про наявність кореспонденції на його ім?я у відділенні та необхідністю її отримати.

Натомість, позивач має сумніви щодо дійсного відправлення на його адресу відповідачем повістки, оскільки, листоноша не приносила до його квартири жодних листів від відповідача, коли у квартирі був він чи члени його сім?ї, позивач регулярно перевіряє свою поштову скриньку за місцем проживання і жодних документів про наявність листів від відповідача, зокрема повідомлень від «Укрпошта» про необхідність отримати у поштовому відділенні 03118 повістки чи будь-яких інших документів від відповідача не було.

Згідно постанови № R208842 справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 розглядалась ТВО начальника 24 листопада 2025. 3 тексту оскаржуваної постанови вбачається, що всупереч положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, відповідач не повідомляв ОСОБА_1 про розгляд щодо нього справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, не направляв засобами поштового зв`язку, на електронну адресу чи смс-повідомлення інформацію про розгляд щодо останнього справи про адміністративне правопорушення.

Вважає, що в дійсності, накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення відбулось з порушенням строків, визначених ст. 38 КУПАП.

Відповідно до даних з додатку ОСОБА_1 «Резерв+», останній перебував у розшуку з 25 травня 2025, причина: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто правопорушення було виявлено у травні 2025, на підставі чого, 25 травня 2025 ОСОБА_1 було оголошено у розшук.

Крім того, звертала увагу суду, що в оскаржуваній постанові № R208842 від 24 листопада 2025, відсутні будь-які докази направлення ОСОБА_1 повістки, коли виник обов?язок, на яку дату та о котрій годині останній мав з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1, які дані мав повідомити, які документи мав надати, яке саме допущене порушення не оспорює та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності ОСОБА_1 .

Просила скасувати постанову № R208842 від 24 листопада 2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати пов?язані з розглядом адміністративної справи, а саме, витрати пов?язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.12.2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач повідомлений належним чином, правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2026, у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - розгляд справи відкладено на 19 березня 2026 та призначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Вивчивши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24 листопада 2025 ТВО начальника, ОСОБА_2 були розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 за результатами розгляду установлено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), а саме, не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 , він ознайомився з інформацією у додатку «Резерв+» про те, що він перебуває у розшуку з 25 травня 2025, причина: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1

18 листопада 2025 ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста додаток «Резерв+» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про зняття з розшуку.

Як вбачається із фабули постанови про адміністративне правопорушення № R208842 від 24 листопада 2025, установлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП».

Позивач має сумніви щодо дійсного відправлення на його адресу відповідачем повістки, оскільки, листоноша не приносила до його квартири жодних листів від відповідача, коли у квартирі був він чи члени його сім?ї, позивач регулярно перевіряє свою поштову скриньку за місцем проживання і жодних документів про наявність листів від відповідача, зокрема повідомлень від «Укрпошта» про необхідність отримати у поштовому відділенні 03118 повістки чи будь-яких інших документів від відповідача не було.

Вказує, що розгляд адміністративної справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся без повідомлення позивача. У зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості скористатися правами передбаченими КУпАП в тому числі правом на використовування правової допомоги під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Ст. 210-1 передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ч. 1 ст. 210-1 вказує, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ч. 2 ст. 210-1 встановлено: повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 1 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ч. 3 ст. 210-1 вказує, що за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У ч. 3 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

П. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок) визначено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно п. 30 Порядку, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 34 Порядку, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого / задекларованого місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення».

Відповідно до п. 2 п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».

Після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов`язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено судом та вбачається із фабули постанови про адміністративне правопорушення № R208842 від 24 листопада 2025, установлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП постановлено «накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.»

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

При цьому представником позивача надано суду інформацію із застосунку «Резерв +» з якого вбачається, що позивач уточнив дані з поміткою застосунку «Дані уточнені вчасно».

Відповідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду відзиву на позов, та не надав докази, що підтверджують факт вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.

В самій оскаржуваній постанові також посилання на докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відсутні.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач не надав до суду жодних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП.

Суд зазначає, що наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.

Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.

Крім того, представник позивача в позові зазначив, що розгляд адміністративної справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся без повідомлення позивача. У зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості скористатися правами передбаченими КУпАП в тому числі правом на використовування правової допомоги під час розгляду справи про притягне позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За правилами ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт належного повідомлення позивача про місце і час розгляду справи у встановлений процесуальний спосіб.

Суд зауважує, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, подавати докази, мати професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі №683/743/17, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 17 червня 2020 року у справі № 712/10440/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17.

Відповідно до приписів ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних правовідносин.

Отже, обов`язковою ознакою рішень, дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

В силу ч. 1 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.

Суд зазначає, що не дії органу (посадової особи), яка виносить постанову по справі, а його рішення у формі постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності породжує для позивача певні правові наслідки і має обов`язковий характер.

У цьому випадку тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 виніс оскаржувану постанову, якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Однак, суд встановив, що розгляд справи відбувся не у належний спосіб та порядку повідомлення, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи, позивача не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч. 1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів дотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення щодо порядку притягнення особи до відповідальності та дотримання прав особи, яка притягується до відповідальності, а саме, позивачу не було належним чином забезпечено право на захист та можливість користуватися професійною правничою допомогою - суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати, провадження по справі відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

П. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, наведені в позові, отримали достатню оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 та 3 (п. 1) ст.133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Представником позивача до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги, Договір № 01/12/25 про надання правничої допомоги від 02.12.2025 та Додаток № 1 до вищезазначеного договору від 03.12.2025. Однак матеріали справи не містять жодного документу на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а саме квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, тощо.

Зважаючи на вказане, суд вважає за доцільне відмовити позивачу у стягненні судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн., як таких, які не доведені стороною відповідача.

Судом встановлено, що позивач сплатив за подання позову 1211,20 грн. згідно квитанції № 3558-6229-9084-4005 від 04.12.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 ч. 3, 77 ч. 2, 268-272, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову № R208842 від 24 листопада 2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом адміністративної справи, а саме судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Провадження у справі про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлений 10.04.2026.

Суддя: Ю.Ю. Мазур