Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №400/3524/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3524/25

Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.

Дата і місце ухвалення 16.05.2025р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новобузького районного суду Миколаївської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Новобузького районного суду Миколаївської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Новобузького районного суду Миколаївської області щодо винесення наказу від 14.01.2025 року № 13-аг про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі секретарю Новобузького районного суду ОСОБА_1 на 2025 рік (з 01.01.2025) в розмірі 8 % посадового окладу та про скасування наказу від 14.01.2025 року № 13-аг;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі секретарю Новобузького районного суду ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Новобузького районного суду «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 » від 25.01.2024 № 15-аг з 01.01.2025 по 31.12.2025.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Новобузького районного суду Миколаївської області від 14.01.2025 року № 13-аг «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі державним службовцям Новобузького районного суду на 2025 рік» в частині встановлення на 2025 рік з 01.01.2025 року надбавки за вислугу років на державній службі секретарю Новобузького районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 в розмірі 8 відсотків посадового окладу; наказ Новобузького районного суду Миколаївської області від 20.01.2025 № 17-аг «Про встановлення надбавки за вислугу років на державні службі ОСОБА_1 »

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі секретарю Новобузького районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 з 01.01.2025 року відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» з розрахунку три відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше п`ятдесяти відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області вказувало на те, що пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX (далі – Закон №4059-IX) установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад.

Згідно п. 13 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX, у 2025 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того відповідно до пункту 13 Прикінцевих положень Закону умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.

З огляду на це ТУ ДСА вказує на те, що до державних органів, що пройшли класифікацію, в частині нарахування та виплати надбавки за вислугу років державної служби, застосовуються норми Закону № 4059-IX. При цьому апелянт звернув увагу на те, що всі державні органи системи правосуддя пройшли класифікацію посад державної служби.

Крім того апелянт посилався на те, що Верховна Рада України прийняла Закон України від 11.03.2025 року №4282-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплату праці державних службовців на основі класифікації посад», який опубліковано 04.06.2025 року, згідно п.п. 4 п. 2 розділу 1 якого статтю 52 Закону України «Про державну службу» викладено в наступній редакції «Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу». Відтак, апелянт вказує на те, що у 2025 році оплата праці державних службовців (в тому числі апаратів судів) державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» (у даному випадку Новобузький районний суд Миколаївської області пройшов таку класифікацію) відповідно до норми Закону № 4059-IX, а з 04.06.2025 року відповідно до ст. 52 Закону України «Про державну службу».

З огляду на викладене апелянт вважає, що оспорюваний наказ Новобузького районного суду Миколаївської області прийнятий на підставі норми Закону № 4059-IX, яка не скасовувалася та неконституційною не визнавалася, а тому підстави для його скасування відсутні, як і відсутні підстави для зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити позивачці перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 року відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» з розрахунку три відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше п`ятдесяти відсотків посадового окладу.

Враховуючи все вищезазначене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року у справі № 400/3524/25 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу Новобузького районного суду Миколаївської області від 19.07.2023 року № 83-аг «Про призначення ОСОБА_1 », позивачку призначено на посаду секретаря Новобузького районного суду Миколаївської області з 20.07.2023 року.

Згідно з пунктом 3 зазначеного вище наказу Новобузького районного суду Миколаївської області позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 9 % посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 3 роки 5 місяців 22 дні.

Наказом Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 січня 2025 року, відповідно до пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, встановлено ОСОБА_1 з 30 січня 2025 року надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 10 % посадового окладу (стаж державної служби на 30.01.2025 становить 5 років 0 місяців 0 днів).

14.01.2025 року Новобузьким районним судом Миколаївської області був прийнятий наказ № 13-аг «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі державним службовцям Новобузького районного суду на 2025 рік», яким відповідно до пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», статті 46 Закону У країни «Про державну службу», Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, зокрема, позивачці встановлено з 01.01.2025 року на 2025 рік надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 8 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 01.01.2025 року становить 4 роки 11 місяців 02 дні.

Вважаючи протиправним вказаний вище наказ Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 січня 2025 року № 13-аг про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік (з 01 січня 2025 року) в розмірі 8% посадового окладу, ОСОБА_1 оскаржила його до суду першої інстанції.

Позивачка посилалась на те, що відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Новобузького районного суду «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 » № 15-аг від 25.01.2024 року їй було встановлено з 28.10.2024 року надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 12 відсотків посадового окладу. Однак у зв`язку з набранням з 01 січня 2025 року чинності Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-ІХ, абзацом третім пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, у 2025 році їй було зменшено розмір надбавки за вислугу років на державній службі до 8 відсотків.

Позивач вважає, що таким діями порушуються її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. При цьому позивач вважає протиправним застосування Новобузьким районним судом норм Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» стосовно перерахування та встановлення надбавки за вислугу років, якими звужується обсяг прав, пільг, компенсацій і гарантій державних службовців, передбачених спеціальним законом у сфері державної служби - Законом України «Про державну службу», оскільки це суперечить нормам, закріпленим в Конституції України та Бюджетному кодексі України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує розмір надбавки за вислугу років на державній службі. Суд посилався на те, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. За умов спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України "Про державну службу", а не Закон України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, а тому саме норми ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу" підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

За положеннями статті 1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ст. 3 Закону №889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Дія цього Закону поширюється на державних службовців: Секретаріату Кабінету Міністрів України; міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; місцевих державних адміністрацій; органів прокуратури; органів військового управління; органів дипломатичної служби; державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; інших державних органів.

Стаття 5 Закону №889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Згідно норм ст. 46 Закону №889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 50 Закону №889-VIII, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

Частинами 5-6 та 8 ст. 50 Закону №889-VIII визначено, що джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 1 статті 52 Закону №889-VIII передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

19 листопада 2024 року був ухвалений Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX, який набрав чинності з 01.01.2025 року (далі – Закон №4059-IX).

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX, установлено, що у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції посилався на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» запроваджено норму, яка суперечить положенням ч.1 ст.52 Закону України "Про державну службу" та зменшує відсотковий розмір надбавки за вислугу років державного службовця (з 3 відсотків до 2 відсотків), а також зменшує максимальну межу розміру такої надбавки з 50 відсотків до 30 відсотків, що свідчить про наявність колізії загальних і спеціальних норм. Суд вказав, що у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Таким чином для правильного вирішення даної справи першочерговим є визначення того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років державного службовця: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Питання правильності застосування законодавства під час визначення розміру надбавки за вислугу років державного службовця за схожих обставин (застосування норм Закону України "Про державну службу" чи норм Закону України про Державний бюджет України) вже було предметом розгляду Верховним Судом.

Так, на розгляді у Верховному Суді перебувала зразкова справа № 240/7215/24, предметом якої було питання правомірності виплати у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», який зупинив дію приписів Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

19 лютого 2026 року, за результатом апеляційного провадження, Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі №240/7215/24, якою відмовила в задоволенні позовних вимог державного службовця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 року було зазначено, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових справ, визначених пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України, є такі:

- позивач - державний службовець місцевого загального суду, якому з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

- відповідачі - місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;

- предмет спору - розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;

- спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX;

- предмет позову - позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

З огляду на те, що спірним у даній справі є питання правомірності застосування абзацу третього пункт 13 «Прикінцеві положення» Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-ІХ, який за змістом є ідентичним абзацу другому пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», колегія суддів вважає за можливе при вирішенні даної адміністративної справи врахувати висновки, які були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 року у зразковій справі № 240/7215/24.

Так, згідно висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 року, нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, а саме, на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

За наслідком дослідження питання стосовно того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років на державній службі: законодавства про державну службу чи про державний бюджет, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки пізніше прийнятим Законом № 3460-ІХ визначено, що норми раніше прийнятого Закону № 889-VIII про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що є пряма норма Закону № 3460-ІХ, яка зупинила дію норми Закону № 889-VIII та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців. Тобто норми Закону № 889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються, бо їхню дію зупинено на період чинності відповідних приписів Закону № 3460-ІХ.

У правовідносинах, що виникли у даній справі, так само як і у правовідносинах, які склались у зразковій справі № 240/7215/24, положеннями Закону про Державний бюджет було фактично зупинено дію норм ст. 52 Закону № 889-VIII.

Таким чином, з огляду дію пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX, норми Закону №889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать положенням Закону № 4059-IX, у 2025 році не підлягають застосуванню.

За такого у спірних правовідносинах не виникло колізії правових норм, оскільки такі правовідносини врегульовані прямою нормою Закону № 4059-ІХ.

Щодо доводів про звуження гарантій оплати праці, встановлених Законом № 889-VIII, а також неможливість скасування чи зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, слід зазначити наступне:

Висновки Конституційного Суду України, на які посилались позивач та суд першої інстанції в обґрунтування такої позиції, висловлені ним, зокрема, у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про державний бюджет, ухвалені за нерелевантних обставин, адже вони стосувалися обмежень соціальних гарантій, обумовлених фінансовою ситуацією в країні, оптимізацією використання бюджетних коштів тощо, що зрештою призвело до реального порушення прав особи, погіршення її матеріального становища.

Слід звернути увагу на те, що у постанові від 19.02.2026 року у справі № 240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов`язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці. ВП ВС вказала, що таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.

Тож відповідно до обставин, встановлених судом у зразковій справі, мало місце не зменшення розміру заробітної плати державного службовця, а перерозподіл її складових як елемент запровадження загальнонаціональної реформи.

Велика Палата ВС звернула увагу на те, що у справі, яка переглядається, проблематика полягає не в намаганні держави обмежити заробітну плату державних службовців через брак бюджетних асигнувань, а в імплементації послідовного та виваженого рішення держави щодо запровадження вже згаданої реформи з метою дотримання європейських стандартів і виконання зобов`язань перед іноземними партнерами, збільшення прозорості структури заробітної плати та підвищення привабливості посад державної служби для кваліфікованих спеціалістів шляхом збільшення частки сталої частини заробітної плати над часткою премій та інших необов`язкових виплат.

Введені Законом №3460-IX у 2024 році, а також Законом № 4059-ІХ у 2025 року особливості обчислення надбавки за вислугу років є частиною реформи оплати праці державних службовців.

За висновком ВП ВС зміни в підходах до оплати праці державних службовців, елементом яких є зменшення надбавки за вислугу років до 2 відсотків за кожен рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, обумовлені реалізацією євроінтеграційних вимог щодо вступу України до Європейського Союзу, зокрема, виконанням програми Європейського Союзу «Ukraine Facility Plan». Такі зміни, на думку колегії суддів, не пов`язані з потребою збалансування чи оптимізації видатків Державного бюджету України, зокрема й у зв`язку з уведенням воєнного стану. Навпаки, кінцевою метою запровадженої реформи є збільшення привабливості посад державної служби для кваліфікованих спеціалістів та підвищення конкурентоспроможності оплати праці державних службовців у порівнянні з приватним сектором.

Отже, зміни, введені законодавцем, щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі не є довільними та свавільними, адже зазначені зміни були елементами такого тривалого процесу, як реформа оплати праці державних службовців, яка заздалегідь оголошена державою та поступово нею впроваджена. Ці зміни носили системний характер і зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі відбулося одночасно зі зростанням посадового окладу, тому ці зміни мали зрозумілу легітимну мету - підвищення рівня незалежності та фінансової забезпеченості певної категорії державних службовців, покращення статусу державного службовця загалом.

Внаслідок проведеної реформи оплати праці державних службовців їхні посадові оклади, які є основою для нарахування інших надбавок та стимулюючих виплат, зокрема й надбавки за вислугу років, збільшилися. Відповідно загальний розмір заробітної плати державних службовців хоча й неістотно, але теж збільшився.

Таким чином зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі, в тому числі відповідно до положень пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX, не призвело до звуження соціальних прав і гарантій державного службовця, зокрема і його права на належний рівень оплати праці.

З огляду на зазначене, зважаючи на те, що положення пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX були чинними, неконституційними не визнавалися, ні у Новобузького районного суду Миколаївської області, ні у ТУ ДСА в Миколаївській області, не було підстав не застосовувати зазначені приписи Закону № 4059-IX під час визначення позивачці розміру надбавки за вислугу років на державній службі.

Додатково слід зазначити, що в межах реформи оплати праці державних службовців статтю 52 Закону № 889-VIII було викладено в новій редакції, а саме в редакції Закону України від 11 березня 2015 року № 4282-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад», який набрав чинності 01 квітня 2025 року. Частина перша згаданої статті визначає, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Отже, законодавець фактично імплементував приписи, які були ним раніше визначені у пункті 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, а також у пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX, у частину першу статті 52 Закону № 889-VIII, що є проявом послідовності дій законодавця у впровадженні реформи оплати праці державних службовців.

У справі, що розглядається оскаржуваний наказ від 14.01.2025 року № 13-аг був прийнятий Новобузьким районним судом Миколаївської області саме на підставі пункту 13 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік”.

Враховуючи зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на те, що пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX у 2025 році було зупинено дію норми ст. 52 Закону №889-VIII та чітко врегульовано особливості оплати праці певних категорій державних службовців, колегія суддів доходить висновку, що Новобузький районний суд Миколаївської області, приймаючи оскаржуваний наказ від 14.01.2025 року № 13-аг в частині, що стосується позивача у справі, та встановлюючи на 2025 рік ОСОБА_1 , як державному службовцю, надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 8 відсотків посадового окладу, діяв правомірно та обґрунтовано, а тому відповідний наказ в цій частині скасуванню не підлягає.

З огляду на зазначене, враховуючи відсутність порушення порядку нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років, відсутні підстави і для зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Новобузького районного суду «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 » від 25.01.2024 року № 15-аг за 2025 рік.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про існування правової колізії в регулюванні розміру надбавки за вислугу років на державній службі та помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 52 Закону № 889-VIII, замість чинних положень пункту 13 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік”, які і підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

Згідно ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що за встановлених у даній справі обставин, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новобузького районного суду Миколаївської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: О.А. Шевчук