Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №420/12148/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12148/25

Перша інстанція суддя Радчук А.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за участю третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а саме:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.03.2025 року №154750013007 щодо відмови у призначенні пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати пенсію за вислугою років ОСОБА_1 починаючи з 11.03.2025 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.08.1991 по 01.09.1992 та з 08.09.1997 по 31.12.1997, з 01.12.1998 по 31.01.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000 та зарахувати до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періоди роботи 26.04.2005 по 16.01.2013 на посаді бортпровідника, а з 17.01.2013 по 06.02.2025 на посаді начальника служби екіпажів пасажирської кабіни.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:

- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №154750013007 від 20.03.2025 року в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.06.1991 по 01.09.1992, з 08.09.1997 по 31.12.1997, з 01.12.1998 по 31.01.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_3 дата заповнення 08.02.1985 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.06.1991 по 01.09.1992, з 08.09.1997 по 31.12.1997, з 01.12.1998 по 31.01.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 дата заповнення 08.02.1985 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки пенсійним органом в оскаржуваному рішенні правомірно за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 дата заповнення 08.02.1985 року, оскільки на титульній сторінці виправлення по-батькові та дати народження не завірені відповідно до вимог пункту 2.13. Інструкції.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за місцем проживання із заявою від 11.03.2025 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Разом із заявою для призначення пенсії позивачка подала, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 .

За принципом екстериторіальності органом для розгляду заяви позивачки від 11.03.2025 року визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №154750013007 від 20.03.2025 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.03.2025 року відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та загального стажу роботи.

Відповідно до змісту цього рішення пенсійним органом визначено наступне:

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.02.1985 року, оскільки на титульній сторінці виправлення по-батькові та дати народження не завірені відповідно до вимог пункту 2.13. Інструкції.

Страховий стаж становить 24 роки 9 місяців 13 днів (до страхового стажу зарахований період догляду за дитиною 23.09.1988 р.н. до досягнення нею 3-річного віку та з 01.01.1998 періоди роботи за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію. В електронній пенсійній справі відсутня довідка, що підтверджує стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачена пунктом 20 Порядку №637.

Згідно розрахунку стажу Форма РС-право, до страхованого стажу позивачки враховані періоди: з 23.08.1988 по 22.06.1991; з 01.01.1998 по 30.11.1998; з 01.02.1999 по 31.12.1999; з 01.02.2000 по 30.04.2000; з 26.04.2005 по 30.06.2012; з 01.07.2012 по 31.07.2012; з 01.08.2012 по 31.12.2012; з 01.01.2013 по 31.01.2025. Усього 24 роки 9 місяців 13 днів.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №154750013007 від 20.03.2025 року щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як пенсійним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Між тим, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Згідно п. 2.13 Інструкції № 58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, що прийнято у зв`язку з неможливістю підтвердження частини страхового стажу позивача на підставі наданої ним трудової книжки.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, а також надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, на переконання пенсійного органу, позивач не мав необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії на момент звернення.

Так, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.02.1985 року, оскільки на титульній сторінці виправлення по-батькові та дати народження не завірені, відповідно до вимог пункту 2.13. Інструкції.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи, позивачка подала до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи, а саме трудову книжку серії НОМЕР_1 від 08.02.1985 року.

При цьому, колегією суддів встановлено, що на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки позивача наявний запис щодо підстави зміни прізвища та вказані записи завірені підписом керівника підприємства та печаткою відділу кадрів. Отже, вказані записи внесені до трудової книжки у відповідності до положень Інструкції №58.

Також, колегією суддів встановлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 08.02.1985 року дата народження та по батькові позивача наведені чорнилами.

В даному випадку, на переконання пенсійного органу, відповідна обставина унеможливлює врахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Між тим, колегія суддів зазначає, що особа не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення конституційного права на отримання пенсії у зв`язку з наявності недоліків у заповненій трудовій книжці, так як підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не обов`язкове дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, зазначений висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року (справа № 580/4012/19).

Аналогічним чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на роботодавця, а не на працівника, покладено обов`язок з належного заповнення трудової книжки та внесення до неї інформації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування зазначених періодів роботи відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.02.1985 року до страхового стажу позивача, а як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук