Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №420/22471/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22471/25

Перша інстанція суддя Іванов Е.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, а саме:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку (виплати грошового забезпечення та компенсації неотриманого речового майна) з ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплати компенсації речового майна) за період з 31 травня 2025 року по 20 червня 2025 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний остаточний розрахунок на день виключення із списків особового складу при звільнені з військової служби;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 травня 2025 року по 19 червня 2025 року включно у розмірі 16 454,00 грн відповідно до вимог постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивач у межах спірних правовідносин не отримав права на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, апелянти вважають, що судом першої інстанції помилково не враховано принципу співмірності при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України та згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України від 30 травня 2025 року № 383-ос виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30 травня 2025 року.

При цьому, відповідачем при звільненні позивача повний розрахунок не був проведений в день звільнення.

Так, 13 червня 2025 року на рахунок позивача надійшло грошове забезпечення, розміром 206 883,30 грн, а 20 червня 2025 року, розміром 84 435,38 грн.

Позивач 24 червня 2025 року направив до відповідача заяву у якій просив виплатити середню заробітну плату за час затримки виплати належного грошового забезпечення та компенсації за речове майно.

Доказів надання відповіді відповідачем та виплати коштів матеріали справи не містять.

Не погодившись з вказаними обставинами, позивач звернувся до суду з позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При цьому, згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, оскільки позивачу станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 30 травня 2025 року, не виплачено усіх належних виплат, а саме виплати грошового забезпечення та компенсації неотриманого речового майна, які окремими платежами виплачено 13 червня 2025 року та 20 червня 2025 року.

В свою чергу, задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач має право на отримання середнього заробітку за період з 31 травня 2025 року по 19 червня 2025 року включно, розміром 16 454,00 грн.

Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначати наступне.

Так, позивачу, станом на день виключення зі списку особового складу військової частини, мали виплатити усі належні йому кошти при звільненні, пов`язані з проходженням військової служби.

При цьому, з аналізу вищевикладених положень КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Між тим, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В даному випадку, нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби.

В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносин необхідно зауважити, що неможливість поширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положень статей 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.

В даному випадку, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду, а саме: від 10 травня 2019 року (справа № 811/276/16), від 07 лютого 2019 року (справа № 804/5067/16), від 14 березня 2019 року (справа № 820/660/17).

Між тим, з аналізу вищевикладених положень ст. 117 КЗпП України вбачається, що особа має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку після звільнення по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

В свою чергу, сторонами у справі не заперечується, що у день виключення позивача зі списків особового складу, а саме 30 травня 2025 року, йому не виплачено належних сум грошового забезпечення, зокрема одноразових виплат при звільненні.

Відповідні виплати здійснено ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нараховано у червні 2025 року, загальним розміром 267 488,68 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, з урахуванням обставин даної справи, а саме враховуючи невиплату усіх одноразових виплат грошового забезпечення на момент звільнення позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за 20 днів затримки до остаточного розрахунку при звільненні позивач отримав право на виплату середнього заробітку у повному обсязі, без застосування принципу співмірності.

Між тим, судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року - без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді А.В. Крусян