Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №369/24634/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/24634/25

Провадження № 2/369/8582/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, згідно якого просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 18856 від 04.06.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 108 626,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні в приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 18856 від 04.06.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з нього на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в розмірі 108 626,66 грн. Вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С виконавчий напис № 18856 від 04.06.2020 року вчинено з порушенням норм Закону «Про нотаріат» та постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів», за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вважає, що вчинення виконавчого напису було здійснено нотаріусом за відсутності необхідних умов, які передбачені законодавством, порушує цивільні права позивача та має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню. Позивач вважає, що виконавчий напис щодо стягнення з нього кредитного боргу вчинений з грубим порушенням закону і є протиправним, нотаріус не має права вчиняти виконавчий напис на стягнення кредитної заборгованості, бо така заборгованість не є безспірною.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.01.2026 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову було зупинене стягнення у виконавчому провадженні № 62392881, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. на підставі виконавчого напису, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 04.06.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 18856, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість в сумі 108 626,66 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.01.2026 року було відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, згідно якої просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача – АТ «ПУМБ» в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від представника відповідача до суду надійшла заява про визнання позову у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У зв`язку із визнанням позову на підставі ч.1 ст. 142 ЦІІК України просив суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, справу розглядати за його відсутності.

Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. в підготовче судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою, в якій зазначив про визнання позовних вимог, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи чинних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом достовірно встановлено, що 04.06.2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Харою Н.С. був вчинений виконавчий напис № 18856 від 04.06.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в розмірі 108 626,66 грн.

Постановою від 22.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. відкрите виконавче провадження № 62392881 про стягнення боргу у розмірі 108 626,66 грн. з ОСОБА_1 згідно виконавчого напису № 18856, виданого 04.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 10 862,67 грн.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги суд зазначає, що за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.

Щодо такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, суд зазначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, і беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Суду не надано достовірних доказів того, що серед документів, які надавалися приватному нотаріусу для вчинення нотаріального напису, містилися документи, якими безспірно підтверджується сума заборгованості за кредитом. Крім того, суду не надані докази на підтвердження отримання боржником письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

В позовній заяві позивач зазначив, що вважає, що виконавчий напис вчинений з численними порушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не було надано всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Суду не надано достовірних доказів того, що нотаріус переконався у належному повідомленні боржника про суму заборгованості, що є однією з підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як унормовано ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні на підставі ч.1 ст. 142 цього Кодексу у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

До початку розгляду справи по суті відповідач визнав позовну вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, про що зазначив у своїй заяві. З урахуванням такої позиції відповідача і обставин справи суд задовольняє позов у повному обсязі.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить, 605,60 грн., а 50 відсотків, що становить 605,60 грн., стягнути на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 141, 142, 200, 206, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 18856 від 04.06.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 108 626,66 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору у сумі 605,60 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 50 відсотків судового збору, сплаченого під час подання позову згідно з квитанцією № 3443-4091-1903-7906 від 12.12.2025 року на рахунок UA23899980313161206000010790, ЄДРПОУ 37955989, МФО 899998, отримувач: ГУК у Київ.обл/Вишнева міс./22030101, призначення платежу: 101 2149720110; судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Києво-Святошинський районний суд Київської області), що становить 605, 60 грн.

Роз`яснити учасникам справи, що згідно з ч. 7 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.01.2026 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30-ти днів з моменту отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - О.М. Лапченко

14.04.2026 року